Практикум.

Рефакторинг в середовищі Eclipse.

1. Створити два класи так, щоб в методі другого викликався метод першого класу. Перейменувати даний метод за допомогою команди рефакторингу Rename (Alt + Shift + R) в першому класі. Звернути увагу на те, як змінився другий клас.

2. Перенести створені два класи в інший пакет за допомогою команди рефакторингу Move.

3. За допомогою команди рефакторингу Change Method Signature (Alt + Shift + C) додати параметр до методу. Звернути увагу на те, як змінився виклик методу.

4. За допомогою команди рефакторингу Extract Method (Alt + Shift + M) розбити метод на два методи.

5. За допомогою команди рефакторингу Extract Local Variable (Alt + Shift + L) винести частину виразу окремо, присвоївши окремій змінній.

6. За допомогою команди рефакторингу Extract Constant зробити з виразу іменовану константу.

7. За допомогою команди рефакторингу Convert Local Variable to Field зробити з локальної змінної поле.

8. За допомогою команди рефакторингу Extract Superclass винести частину класу в новостворений клас-предок.

9. За допомогою команд рефакторингу Push Down та Pull Up перемістити поля з класу-предка в клас-нащадок та навпаки.

10. За допомогою команди рефакторингу Introduce Parameter Object замінити набір параметрів методу базових типів на один параметр-об’єкт.

Коректний та некоректний підхід - практичні приклади та зразки.

Використання іменованих констант.

Уявімо, в методі потрібно розташувати текстові поля рівно одне під одним, а справа від кожного текстового поля кнопку. Недоцільно для задання координат вказувати безпосередні числа, тут доцільно використати іменовані константи. Це дасть змогу швидко і без зусиль змінити розташування елементів, а також робить програму більш зрозумілою. В даному випадку не потрібно боятись зайвих рядків коду, тому що зрозумілість програми і простота її модифікації мають величезне значення.

Некоректний підхід

Коректний підхід

public void locateVisualElements (){ for (int i=0;i<4;i++){ textFields[i].setBounds(40,60+i*60,120,50); buttons[i].setBounds(190,60+i*60,110,50); } }

final int TEXT_FIELDS_X=40; final int ELEMENTS_Y=60; final int BUTTONS_X=40; final int ELEMENT_SHIFT=60; final int BUTTONS_WIDTH=110; final int TEXT_FIELDS_WIDTH=120; final int ELEMENT_HEIGHT=50; public void locateVisualElements (){ for (int i=0;i<4;i++){ textFields[i].setBounds(TEXT_FIELDS_X, ELEMENTS_Y +i* ELEMENT_SHIFT, TEXT_FIELDS_WIDTH, ELEMENT_HEIGHT); buttons[i].setBounds(BUTTONS_X, ELEMENTS_Y +i* ELEMENT_SHIFT, BUTTONS_WIDTH, ELEMENT_HEIGHT); } }

Змінні

Імена змінних повинні виражати їхню сутність. Вважається, що оптимальною є довжина ім’я 10-16 символів. Крім того, існують різні конвенції іменування; деякі з правил іменування є обов’язковим для вживання в певних мовах. Наприклад, в мові Java імена змінних починаються з маленької букви, а кожне смислове слово всередині імені починається з великої.

Некоректний підхід	Коректний підхід
k=a+b; c=met(k); k+=c;	totalPrice=wholesalePrice+profit; vat=calculateVat(totalPrice); totalPrice+=vat;

Методи

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Фреймворк JUnit	\|	Параметри методів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.