Важливим етапом збирання науково-практичної інформації є фіксація нових відомостей, що здійснюється за допомогою анотацій, тез, рефератів, конспектів, цитування. В узагальненому вигляді способи фіксації інформації подано в Додатку 2.
Анотація як узагальнений короткий виклад основного змісту роботи складається з:
• опису бібліографічних ознак книжки ( автор, назва і т.ін.);
• короткого переказу матеріалу;
• вказівок, кому цю книжку адресовано.
Рекомендований середній обсяг анотації - 500 друкованих знаків.
Анотацію розміщують на звороті титульної сторінки. Вона служить для попереднього ознайомлення зі змістом книги. Іноді в анотації містяться елементи оцінки видання і короткі відомості про автора. Приклади оформлення анотацій подано в Додатку 6.
Відповідно до системи стандартів з інформаційної, бібліотечної і видавничої справи існують вимоги до оформлення бібліографічного опису (див. Додаток 5).
Найпоширенішим способом фіксації наукової інформації є тези - стисло сформульовані основні положення прочитаного тексту, що вбирають суть висловленого. Розрізняють два види тезування - відбір авторських тез із тексту та формулювання основних положень статті. Для зручності під час роботи над тезами можна користуватись таким алгоритмом.