Все сказане про особливі умови, в яких знаходяться молекули поверхневого шару, стосується також і твердих тіл. Тверді тіла, як і рідини, володіють поверхневим натягом (тобто додатковою поверхневою енергією). При розгляді явищ на межі разділу різних середовищ слід мати на увазі, що поверхнева енергія рідини або твердого тіла залежить не тільки від властивостей даної рідини або твердого тіла, але й від властивостей тієї речовини, з якою вони межують. Отже, потрібно розглядати сумарну поверхневу енергію двох речовин, що межують одна з одною. Але, якщо одна з речовин газоподібна, до того ж хімічно не реагує з іншою речовиною і мало в ній розчиняється, то можна говорити просто про поверхневу енергію (або коефіцієнт поверхневого натягу) другого тіла.
Якщо межують одна з одною відразу три речовини – тверда, рідка і газоподібна, то вся система приймає конфігурацію, яка відповідає мінімуму енергії (поверхневої, в полі сил тяжіння тощо). Крапля рідини на поверхні твердого тіла може приймати різну форму (рис.2).
Відлічуваний усередині рідини кут q між дотичними до поверхні твердого тіла і до поверхні рідини, називається крайовим кутом. Якщо кут q гострий (рис.2а), то кажуть, що рідина змочує речовину твердого тіла, якщо тупий (рис.2б) – не змочує. Якщо кут рівний нулю, має місце повне змочування. В цьому випадку рідина необмежено розтікається по поверхні твердого тіла. Якщо крайовий кут рівний , має місце повне незмочування. В цьому випадку поверхня, по якій рідина межує з твердим тілом, стягується в крапку, рідина відділяється від твердої поверхні. У решті випадків спостерігається часткове змочування (або часткове незмочування). Наприклад, чиста поверхня скла повністю змочується водою.