Існування крайового кута призводить до того, що поблизу стінок посудини спостерігається викривлення поверхні рідини. У вузькій трубці (капілярі) викривленою виявляється вся поверхня, яка приймає форму частини сфери. Якщо рідина змочує стінки, поверхня має ввігнуту форму, якщо не змочує – опуклу. Якщо капіляр занурити одним кінцем в рідину, налиту в широку посудину, то під викривленою поверхнею рідини в капілярі тиск відрізнятиметься від тиску під плоскою поверхнею в посудині на величину , яка визначається згідно формули (1): , де R – радіус кривизни поверхні. Радіус кривизни можна виразити через крайовий кут і радіус капіляра r. Справді, з рис.3 видно, що , а отже,
При змочуванні капіляра рівень рідини в ньому буде вищим, ніж в посудині, при незмочуванні – нижчим. Між рідиною в капілярі й у широкій посудині встановлюється така різниця між рівнями, щоб гідростатичний тиск врівноважував капілярний тиск .
Завдання 1. Визначення коефіцієнта поверхневого натягу рідин методом компенсації різниці тиску поверхневого шару рідини
Опустимо кінець вузької скляної трубочки (капіляра) в досліджувану рідину, налиту в широку посудину. Оскільки вода, а також розчин спирту у воді змочує скло, то рівень рідини в капілярі буде вищим, ніж в широкій посудині. Якщо тепер тим або іншим способом збільшити зовнішній тиск над поверхнею рідини в капілярі, то можна досягти такого положення, при якому рівні рідини в широкій посудині та в капілярі порівняються. Припустимо, що для цього зовнішній тиск довелося б збільшити на величину P. Очевидно, . Вимірявши додатковий тиск P, можна обчислити коефіцієнт поверхневого натягу.