1.2.1Ретельно миють капіляр. Для цього надягають на нього гумову грушу, опускають капіляр в досліджувану рідину, набирають і випускають її кілька разів, поки рідина не рухатиметься в капілярі вільно.
1.2.2.Після цього наливають досліджувану рідину в стаканчик, опускають туди капіляр, заздалегідь затиснувши його другий кінець пробкою, за допомогою якої капіляр потім приєднуватиметься до трубки B.
1.2.3 Не виймаючи капіляр із стаканчика, з допомогою пробки сполучають його з манометром. Рідина в капілярі підіймається і встановлюється на деякій висоті. У стовпчику рідини не повинно бути міхурів повітря, якщо вони є, тоді капіляр погано промитий і треба промити його ще раз.
1.2.4. Поволі піднімають столик і доводять рівень рідини в капілярі до рівня рідини в судині. Закріплюють столик і здійснюють відлік за манометром.
1.2.5 Виконання п.4 повторюють не менше семи разів. Покази манометра і висоту підйому столика заносять у таблицю.
Опустимо кінець вузької скляної трубочки (капіляра) в досліджувану рідину, налиту в широку посудину. Оскільки вода, а також розчин спирту у воді змочує скло, то рівень рідини в капілярі буде вищим, ніж в широкій посудині. Якщо тепер тим або іншим способом збільшити зовнішній тиск над поверхнею рідини в капілярі, то можна досягти такого положення, при якому рівні рідини в широкій посудині та в капілярі порівняються. Припустимо, що для цього зовнішній тиск довелося б збільшити на величину P. Очевидно, . Вимірявши додатковий тиск P, можна обчислити коефіцієнт поверхневого натягу.