• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

При виборі критеріїв дослідження слід враховувати, що провідною основою сучасної соціально-педагогічної діагностики є її спрямованість на вивчення соціальності особистості.

Із соціально-педагогічних позицій соціальність розуміється як інтегрований результат процесу соціального виховання особистості, здатність людини взаємодіяти з соціальним світом, що базується на ідеях самозбереження соціуму, людства в цілому, єдності й гармонійної взаємодії людей різних національностей, соціально-вікових груп, класової приналежності, стану здоров’я, рівня розвитку й можливостей. Структура соціальності як результату соціального виховання молодого покоління складається з соціального досвіду особистості – єдність соціальних знань, умінь і навичок, сформованих на основі й у процесі безпосередньої взаємодії людей у соціальних групах, що забезпечують успішність обміну соціальними знаками в процесі взаємодії (когнітивна складова); із ціннісних орієнтацій, що формуються при засвоєнні соціального досвіду, виявляються в цілях, ідеалах, переконаннях, інтересах і є важливим чинником соціальної регуляції взаємин людей і поведінки індивіда (ціннісна складова); із соціальних якостей, а також соціальних емоцій, почуттів, прагнень, бажань, переживань особистості, пов’язаних із пізнанням і самопізнанням людини (емоційно-особистісна складова); із суб’єктності як прагнення та здатності до різноманітної предметно-чуттєвої діяльності, комунікативної практики, практичного перетворення соціальних явищ та соціальної поведінки – узгодженої й послідовної сукупності соціально значущих учинків особистості (діяльнісно-поведінкова складова) [4].

Виходячи з наведеного вище розуміння соціальності як інтегративної характеристики, для її оцінки можуть бути обгрунтовані такі критерії, що складають основу сучасної соціально-педагогічної діагностики: когнітивний (соціально-комунікативна компетентність, соціальні знання), ціннісно-самооцінний (соціальні цінності та етичні уявлення, адекватність саморозуміння особистості, переконання оточення, що вплинули на розвиток і становлення особистості дитини в процесі її соціалізації), емоційно-особистісний (характеристика кола спілкування, соціальні емоції, соціальні якості), практично-діяльнісний (соціальні вміння, соціальна поведінка, соціальна активність).

Пропонуємо універсальний інструментарій оцінки рівня соціальності учнів в умовах інклюзивної освіти, що може застосовуватися у діагностичній діяльності соціального педагога у середніх загальноосвітніх закладах. Наведена у таблиці (Табл. 1.1) сукупність критеріїв, показників та методик діагностики розвитку соціальності забезпечує надійність та вірогідність результатів оцінки розвитку соціальності особистості учнів.

Таблиця 1.1.

Критерії, показники, методики оцінки соціальності учнів

за когнітивним, ціннісним, емоційно-особистісним, практично-діяльнісним критеріями

Наведемо орієнтовні рівні розвитку соціальності учнів, що необхідно адаптувати до потреб власного дослідження:

Високий рівень розвитку соціальності учнів – передбачає володіння особистістю широким спектром соціальних знань, умінь та навичок; стійке засвоєння способу мислення та соціально визнаних загальних уявлень про оточуючий світ, притаманних віку; розвинутий механізм «самокерування процесом соціалізації»; сформовану гуманістичну систему соціальних цінностей особистості, соціально цінних якостей; дієво-практичних властивостей, що забезпечують суб’єктність особистості, знаходяться на високому рівні; широкий спектр соціальних емоцій; стійкі та адекватні уявлення щодо тілесності. Діяльність відповідає віковому періоду та соціальній ситуації розвитку учні; соціальний статус школяра адекватний його потребам й можливостям, не порушує права дитини, сприяє її розвитку, набуттю позитивного досвіду в колективі, володіє широким спектром шляхів набуття такого досвіду особистості, механізми та фактори соціалізації спрямовують розвиток учня позитивно. Даний рівень характеризується сформованим в учня відповідно віку науковим світоглядом; здатністю ефективно взаємодіяти з оточуючими людьми в системі міжособистісних відносин; компетентністю у системі спілкування і включення у діяльність: досвідом орієнтування в соціальних ситуаціях; уміннями вірно визначати особистісні особливості та емоційні стани інших людей; умінням вибирати адекватні способи контакту з ними і реалізовувати їх у процесі взаємодії; вмінням поставити себе на місце іншої людини (ідентифікація), бачити і прогнозувати поведінку інших і своє власне місце в процесі спілкування (соціальна інтуїція і соціальна рефлексія); високою успішністю у різних видах діяльності, зокрема у навчанні, високим статусом у колективі. Науковим світоглядом та ідейністю, ціннісними орієнтаціями.

На різних вікових етапах спрямованість виявляється у вигляді простих утворень: позитивного ставлення до навколишньої дійсності, праці, людей. Ці відносини виражаються в діях, вчинках, думках, оцінках і самооцінках. Для даного рівня характерною є наявність розвинутих, відповідних віку соціально-етичних якостей. Якості особи, є результатом засвоєння дитиною форм поведінки, що існують в даному суспільстві й мають виражений зв'язок з поведінкою і мотивами діяльності особистості.

Сформовані етичні якості розкривають позитивне ставлення учнів до суспільства, праці, гуманне відношення до людей і принципово-вимогливе ставлення до самого себе. Соціальність школяра визначається не окремими позитивними якостями (товариськість, прихильність, толерантність), а їх гармонійною сукупністю, моральним змістом і спрямованістю, рівнем розвитку й вияву у реальних діях.

На даному рівні учень демонструє активну, суб’єктну поведінку: бере участь в краєзнавчій роботі, відвідуванні виставок, музеїв, участь в творчих конкурсах, олімпіадах, відвідування творчих об’єднань. Його діями часто керує прагнення усе робити красиво, тому виявляється особливий інтерес до уроків художньо-естетичного циклу. Учень виявляє прагнення внести нове в особисту діяльність, в роботу класу, творчого об’єднання. Спостерігається цілеспрямована самоосвіта учня. скромна та проста манера поведінки та спілкування.

Учень виявляє самостійність, що виражається в умінні ставити перед собою цілі та завдання, ухвалювати рішення і робити виправданий, обґрунтований вибір способів діяльності. Тенденція до здійснення самостійних вольових вчинків на основі засвоєних етичних принципів і норм, моральних переконань і звичок відбиваються в саморегуляції. Самостійність в організації діяльності й саморегуляція поведінки є основними ознаками становлення соціальності.

Середній рівень передбачає володіння учнем певними соціальними знаннями, уміннями та навичками; часткове засвоєння певного способу мислення та соціально визнаних стійких уявлень про оточуючий світ; механізм «самокерування процесом соціалізації» слабо розвинутий; система соціальних цінностей, більше залежить від зовнішнього контролю; соціально цінні якості, соціальні емоції та суб’єктність частіше проявляє у спеціально створених для цього педагогічних ситуаціях; не стійки уявлення щодо соціокультурного значення власного тіла та тіла іншого. Діяльність не завжди забезпечує психосоціальний розвиток учня у певному віковому періоді, у рамках нової соціальної ситуації; соціальний статус школярів не завжди достатньо конструктивно забезпечує набуття позитивного соціального досвіду із дорослішанням дитини, дія факторів та механізмів соціалізації може приводити до негативних наслідків у розвитку дитини. Характеризується частково сформованим науковим світоглядом; взаємодія з оточуючими людьми не завжди успішна; посередня компетентність системі спілкування і включення в діяльність: незначний досвід орієнтування в соціальних ситуаціях; не завжди вірно визначає особистісні особливості та емоційні стани інших людей; вибирає адекватні способи контакту з ними і реалізовує їх у процесі взаємодії; не завжди може зрозуміти іншого, прогнозувати його поведінку, визначити своє власне місце в процесі спілкування; середня успішність у різних видах діяльності, зокрема у навчанні, середній статус у колективі. Виконує громадські доручення охоче, але не вимагає цього від інших

Учень, що має соціальність середнього рівня, товариський, зважає на інтереси колективу, охоче виконує доручення, але сам не організовує корисні справи колективу. Часто добрий, чуйний, допомагає одноліткам та педагогам, але завжди не за власною ініціативною, а за проханням або розпорядженням; інших на добрі справи не мобілізує. Емоційна сфера і образне мислення розвинуті на середньому рівні, посередній інтерес й до спілкування з природою. Епізодична участь в роботі гуртків, студій. Не стійке бажання проявляти самостійність і наполегливість в праці; рідке відвідування виставок, музеїв, творчих об’єднань. Слабо розвинуте прагнення вносити нове в особисту діяльність, в роботу класу. Епізодична самоосвіта. Сам може бути товариським, але не цікавиться, чи мають ці якості люди, що оточують його. Вірний своєму слову, правдивий з учителями і товаришами, признається у своїх вчинках, але не вимагає чесності і правдивості від інших. Як правило добре поводиться у колективі незалежно від наявності або відсутності контролю, але не вимагає хорошої поведінки від інших. Для середнього рівня властиві стійка позитивна поведінка, наявність регуляції і саморегуляції, хоча активна суспільна позиція не виявляється.

Низький рівень характеризується тим, що коло соціальних знань, умінь та навичок учнів незначне; спосіб мислення та стійкі уявлення про оточуючий світ часто не відповідають віку; механізм «самокерування процесом соціалізації» не розвинутий; соціальні цінності нестійкі, соціально цінні якості розвинуті незначно; суб’єктність на низькому рівні; прояв соціальних емоцій, як правило, пов'язаний із негативними подіями (порушення дисципліни, бійка тощо); уявлення про тіло не розвинуті або викривлені. Основні види діяльності не забезпечують психосоціальний розвиток учня в певному віковому періоді, у рамках нової соціальної ситуації; соціальний статус школярів не відповідає віку та внутрішнім потребам дитини, гальмує її розвиток, учень володіє переважно тими шляхами набуття соціального досвіду, що забезпечують його низьку якість; фактори та механізми соціалізації діють негативно. Світогляд не відповідає віку дитини; учень не має досвіду ефективної взаємодії з оточуючими людьми в системі міжособистісних відносин; низький рівень компетентності у системі спілкування і включення в діяльність: не знає як орієнтуватися в соціальних ситуаціях; не вміє правильно визначати особистісні особливості та емоційні стани інших людей; не володіє спектром адекватних способів контакту з ними; не здатен поставити себе на місце іншої людини, бачити і прогнозувати поведінку інших і своє власне місце в процесі спілкування; низька успішність у різних видах діяльності, зокрема у навчанні, низький статус у колективі (аутсайдер, відринутий). Виконує громадські доручення охоче, відповідально і з бажанням, вимагає такого ж відношення від інших. Товариський, шанує інтереси колективу, сам охоче відгукується на прохання товаришів, організовує корисні справи колективу Добрий, дбайливий, охоче допомагає усім, хто потребує його допомоги, організовує на добрі справи товаришів. Слабо розвинена емоційна сфера і образне мислення, відсутній інтерес до спілкування з природою, Не бере участь у роботі гуртків, студій, творчих конкурсах, олімпіадах. Не виявляє бажання проявляти самостійність і наполегливість у праці. Відсутність бажання внести нове в особисту діяльність, в роботу класу, творчого об’єднання.

Етична невихованість школяра проявляється в негативному досвіді поведінки, у нерозвиненості самоорганізації й саморегуляції. Низький рівень соціальності характеризується слабким проявом позитивного, ще нестійкого досвіду поведінки, спостерігаються зриви, поведінка регулюється, в основному, вимогами старших та іншими зовнішніми стимулами; саморегуляція і самоорганізація ситуативні.

Оцінюючи рівні розвитку соціальності оформлюємо їх у таблиці та діаграми. У п.п. 1.3 порівнюємо між собою експериментальну та контрольну групи, а у п.п. 2.3 аналізуємо різницю між змінами що відбулися у першій та другій групах у ході експериментального дослідження:

Таблиця 5.5

Узагальнені дані розподілу учнів контрольної та експериментальної груп за поведінково-діяльнісним критерієм розвитку соціальності до і після формувального експерименту

Рис. 5.2. Порівняльна діаграма рівневого розподілу учнів експериментальної та контрольної груп за ціннісно-самооцінним критерієм розвитку соціальності особистості до та після формувального експерименту

Читайте також:

1. B. Тип, структура, зміст уроку і методика його проведення.
2. I. Дослідження фізичних властивостей
3. I. Постановка завдання статистичного дослідження
4. II. Вимоги безпеки під час проведення практичних занять у кабінеті (лабораторії) біології загальноосвітнього навчального закладу
5. II. Організація і проведення спортивних походів
6. II. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ТА ОЦІНКИ ПОТОЧНИХ ТА ПІДСУМКОВИХ ЗАНЯТЬ (ЗМІСТОВИХ МОДУЛІВ).
7. II. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ТА ОЦІНКИ ПОТОЧНИХ ТА ПІДСУМКОВИХ ЗАНЯТЬ (ЗМІСТОВИХ МОДУЛІВ).
8. III етап. Опрацювання результатів дослідження.
9. III. Економічна інтерпретація результатів статистичного дослідження банків
10. III. ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ РОЗРАХУНКІВ КУРСОВОЇ РОБОТИ
11. IV. Загальні рекомендації щодо безаварійної та безпечної експлуатації сільськогосподарської техніки вітчизняного та зарубіжного виробництва
12. V. ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ЇХ ВИКОНАННЯ

Переглядів: 937