Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Принципи державного управління

Суттєвим елементом державного управління є його принципи, тобто ті основні засади, на яких ґрунтується його організація та здійснення і які можна сформулювати в певні правила, закріплені нормами права. Прийняття Конституції України, яка закріпила головні вимоги щодо організації системи органів виконавчої влади і здійснення державного управління, проголошення будівництва демократичної і правової держави є визначальними моментами в аналізі державного управління і можливості визначення його принципів.

Аналізуючи сутність державного управління, різні автори наводять різну систему і кількість принципів. Так автори підручника "Адміністративне право України" під редакцією керівника харківської школи адміністративного права професора Ю.П. Битяка наводять 6 принципів державного управління, серед яких: відповідальності органів державного управління (посадових осіб) за доручену справу перед людиною і державою, верховенства права, законності, участі громадян та їх об'єднань в управлінні, рівноправності громадян в управління, гласності.

Однак видається, що державне управління ґрунтується на різноманітних принципах, які мають різну природу і різне значення для його здійснення. Очевидно, що їх можна поділити на загальні, організаційні та галузеві, тобто такі, які діють лише у певних галузях чи сферах управління (так принципи управління у сфері оборони країни та її військової організації суттєво відрізняються від принципів управління у сфері, наприклад, культури, чи скажімо, освіти). Серед загальних принципів можна виділити й такі, які базуються на відповідних положеннях Конституції. До останніх слід віднести:

Демократизм — демократичний характер влади і держави зобов'язує сформувати і відповідну їй демократичну систему управління, що базуватиметься на демократичних засадах її здійснення в інтересах всіх або переважної більшості громадян, можливості їх максимального залучення до обговорення проектів управлінських рішень, відкритості інформації, гласності обговорення і прийняття рішень, рівного доступу громадянина до державної служби в органах виконавчої влади. Участь громадян в управлінні державними справами — згідно із ст. 38 Конституції України громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, вільно обирати та бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Стаття ж 40 Основного Закону дає можливість усім направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення (скарги, заяви, пропозиції)або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Рівноправність і рівність всіх перед законом — відповідно до ст. 21 Конституції України, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності і правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Усі громадяни, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови або інших ознак мають рівні права і рівні можливості брати участь у виборах Президента України, народних депутатів України і депутатів місцевих рад, мають рівний доступ до державної служби і рівність в проходженні цієї служби. До загальних принципів також відносяться:

Об'єктивність— здійснення державного управління повинно базуватися на об'єктивному врахуванні потреб і умов, враховуючи потреби більшості населення, відсторонення від цього процесу особистих чи чиїхось індивідуальних інтересів.

Конкретність— вся управлінська діяльність має базуватися на чіткому визначені суб'єктів та об'єктів управління, методів управління, очікуваного від об'єктів результату та відповідаль­ності за невиконання дорученої їм роботи.

Ефективність— державне управління є цілеспрямованою діяльністю, що направлена на регульованість суспільного життя, дотримання правопорядку та отримання інших позитивних результатів.

Законність і дисципліна — здійснення управління у правовій державі, в якій панує принцип верховенства права, можливе лише на міцній правовій основі, у чітких рамках чинного законодавства. Діяльність щодо здійснення державного управління має відповідати вимогам закону. Цьому сприяє і судовий нагляд за законністю актів управління, тобто можливість їх оскар­ження в суді. Іншу значну групу принципів державного управління складають організаційні принципи, найважливішими серед яких є:

Централізація і децентралізація— державне управління має бути побудоване на засадах розумного співвідношення концентрації влади і децентралізації, бо порушення цього балансу в будь-який бік призводить до негативних наслідків.
Суперцентралізація породжує безініціативність нижчих ланок системи органів виконавчої влади, а крайнощі децентралізації призводять до відсутності єдності у формуванні і здійсненні державної політики, до відсутності єдиних вимог, нормативів і оцінок її результатів, а отже, створюють умови для волюнтаризму і суб'єктивізму, розвалу єдності державного управління, дезорганізації й анархії.

Плановістьполягає у плануванні організації і здійснення державного управління, у створенні планів соціально-економічного розвитку окремих населених пунктів, територій і регіонів, галузей народного господарства, у створенні і реалізації програм вирішення тих чи інших питань.

Галузевий— полягає в тому, що апарат органів державного управління формується відповідно до ієрархічної моделі (піраміди), коли всі його органи здійснюють функції державного управління у сфері однієї галузі (промисловості, транспорту, освіти та ін.), а очолює її центральний орган виконавчої влади, який здійснює керівництво всією галузевою системою органів (міністерство, державний комітет та ін.).

Територіальний— ґрунтується на територіальній організації держави і полягає в тому, що центральні органи виконавчої влади (Кабінет Міністрів України, міністерства) здійснюють загальне управління суспільними справами в межах всієї території України, місцеві органи виконавчої влади (обласні, районі державні адміністрації, територіальні відділення центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом)- в межах підвідомчої їм території.

Лінійний— передбачає пряме службове підпорядкування, коли конкретним об'єктом (об'єктами) керує один орган (суб'єкт), який наділений відповідним обсягом повноважень по відношенню до підконтрольного об'єкта.

Функціональний— передбачає реформування суб'єктів управ­ління в напрямку виконання завдань, поставлених перед ними в нормативних правоустановчих документах (положеннях). Регулювання діяльності об'єкта управління є головним
функціональним обов'язком суб'єкта державного управління.

Раціональний розподіл повноважень— передбачає покладення на суб'єкта державного управління такого обсягу прав та обов'язків, який би співпадав з потребами управління в тій чи іншій сфері суспільного життя і таким чином, забезпечую чи нормальну її діяльність, не перешкоджав і не дублював роботу іншого суб'єкта управління.

Відповідальність суб'єктів державного управління за результати своєї роботи— є обов'зковим елементом правового статусу кожного суб'єкта державного управління. Вона полягає в чітко визначених субординаційних взаємовідносинах між вищими та вищестоящими органами виконавчої влади.

Поєднання єдиноначальності і колегіальності— у сучасних умовах реформування всіх сторін життя українського сус­пільства надзвичайного значення набирають єдиноначальність і персональна відповідальність за прийняття тих чи інших рішень, за виконання службових завдань, за використання (чи невикористання) службових повноважень. Однак підвищення ролі фахових знань і фахівців покладає на відповідних посадо­вих осіб необхідність проведення ґрунтовної підготовки проектів управлінських актів, наукових консультацій і експертиз, нарешті — всебічного обговорення цих проектів на засіданнях колегій, рад чинарад при відповідних органах виконавчої влади.


Читайте також:

  1. ERP і управління можливостями бізнесу
  2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
  3. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
  4. Oracle Управління преміальними
  5. А. Видання прав актів управління
  6. Автоматизована система ведення державного земельного кадастру
  7. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ ДИСПЕТЧЕРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
  8. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДОРОЖНІМ РУХОМ
  9. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
  10. Адаптивні організаційні структури управління.
  11. Адміністративне право і державне управління.
  12. Адміністративний устрій і управління в українських землях під час татаро-монгольського панування.




Переглядів: 1441

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Характерні риси державного управління | Організаційна система державного управління

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.