Планування як функції управління

Планування є, образно висловлюючись, своєрідною парасолькою, під якою розташувалися всі функції управління.

У попередніх лекціях було визначено організацію як групу людей, діяльність якої свідомо координується для досягнення

загальної для всіх цілі або цілей. Функція планування передбачає рішення того, якими повинні бути цілі організації і що повинні робити члени організації, щоб їх досягти.

За допомогою планування керівництво намагається встановити основні напрямки зусиль і прийняття рішень, котрі забезпечують єдність цілей для всіх членів організації. Іншими словами планування це діяльність, за допомогою якої керівництво забезпечує спрямування зусиль всіх членів організації до загальних цілей.

Планування не являє собою окрему одноразову подію, це є безперервний процес в силу принаймі двох причин. По-перше, організації час від часу визначають нові або уточнюють старі цілі, і для їх досягнення потрібне планування. По-друге, до постійного планування або внесення коректив в плани спонукають зміни у навколишньому середовищі.

Планування визначає стратегію дій, що спрямована на розвиток організації, послідовність вирішення завдань, проведення заходів по одному з видів діяльності або діяльності одного з підрозділів чи виконавців.

Сучасна теорія управління здебільшого оперує поняттям "стратегічне планування". Під стратегією розуміють: комплексний план, призначений для того, щоб забезпечити здійснення місії (призначеності) організації та досягненя її цілей (6).

Процес стратегічного планування являє собою інструмент, що допомагає у прийнятті управлінських рішень для досягнення загальних цілей. Стратегічне планування набуває сенсу тоді, коли воно реалізується. А реалізація передбачає наявність планів для досягнення більш конкретних цілей діяльності окремих організацій системи або окремих підрозділів організації. Його

називають" плануванням реалізації стратегії".Однак, саме адекватне стратегічне планування є визначальним для досягнення успіху організації та змісту всіх інших планів діяльності.

Зарубіжні автори (1,5,6,9) вважають, що стратегічне планування кладається з таких етапів: визначення цілі, аналіз зовнішнього середовища і виявлення обмежень, розробка альтернатив та критерію виконання, оцінка альтернатив та вибір однієї з них, формування та затвердження планових документів.

Визначення цілей. Загальні цілі діяльності організації визначаються на основі попередньо визначеної або традиційної місії (призначеності) організації, а також цінностей та цілей, на які орієнтується система в цілому. Наприклад, для ШВСМ такою загальною ціллю може бути підготовка майстрів спорту міжнародного класу, членів національних збірних команд України.

Щоб гарантувати успіх діяльності організації, цілі повинні відповідати таким принципам:

1. Бути конкретними та вимірюваними. Тобто у прикладі з ШВСМ, якщо мова йде про планування на олімпійський цикл, повинно бути зазначено:з яких видів спорту планується підготовка МСМК, скільки вихованців ШВСМ можуть увійти до складу національних збірних команд.

Формулюючи цілі у конкретних вимірюваних формах, керівництво утворює базу для наступних рішень та оцінки ходу роботи. Керівники середньої ланки (старшиі тренери відділень) також будуть мати конкретні настанови, що є дуже важливим при виконанні конкретних функцій.

2. Повинна мати місце орієнтація цілей у часі, тобто конкретний горизонт планування (прогнозування). Цілі, як встановлюються в сфері фізичного виховання і спорту, як правило, мають п'ятирічний горизонт планування

(або чотирьохрічний, пов'язаний із олімпійським циклом). Середньострокові цілі мають горизонт планування від одного дорьох років. Короткострокова ціль у більшості випадків являє собою складову одного з планів організації, який слід виконати протягом року. Довгострокові цілі формулюються у першу чергу, потім розробляються середньо- та короткострокові цілі для за-

безпечення досягнення основної.

3. Ціль повинна бути реальною, тобто такою, яку можливо досягти. Визначення цілі, що перевищує можливості організації (у зв'язку з нестачею ресурсів або зовнішніми факторами), може привести до небажаних наслідків. Якщо цілі є такими, що досягти їх неможливо, прагнення працівників до успіху буде блоковане.

4. Цілі повинні бути узгодженими, тобто взаємно підтримувати одна одну. Рішення, необхідні для досягнення однієї цілі не повинні зашкоджувати досягненню іншої. Неможливість зробити цілі взаємопідтримуючими веде до виникнення конфлікту між підрозділами організації, що відповідають за досягнення встановлених цілей.

Наступним етапом процесу планування є аналіз зовнішнього середовища і виявлення обмежень. З матеріалу попереднього розділу відомо про зовнішні перемінні і їх вплив на діяльність організації.Безумовним є те, що ефективне планування неможливе без врахування зовнішніх обмежень,тобто несприятливих факторів.

З точки зору оцінки несприятливих факторів у процесі планування, тим хто складає стратегічний план, потрібно дати від повіді на три запитання:

1. Який стан організації в даний час порівняно з іншими організаціями, що займаються аналогічною діяльністю? Наприклад, планувати ШВСМ кількість членів національної збірної команди України з виду спорту неможливо без врахування діяльності спортивних клубів, ДСТ, інших ШВСМ - які мають також аналогічну мету, а склад збірної команди є чисельно обмеженим.

2. В якому стані, на думку керівництва, повинна знаходитись організація у майбутньому?

3. Що повинна зробити організація, щоб перейти із сьогоднішнього стану у бажаний в майбутньому?

Про зовнішні фактори, які при певних умовах можуть відгравати роль обмежень, мова йшла у попередньому розділі, тому тут наведемо лише їх перелік: економічні, політичні, ринкові, технологічні фактори, фактори соціальної поведінки, міжнародні фактори, фактори конкуренції.

Після того, як цілі сформовані і враховані фактори зовнішнього середовища, процес планування переходить до наступного етапу - розробки альтернатив (тобто варіантів). Цей етап дає відповідь на питання: " які існують шляхи для того, щоб потрапити із стану, у якому організація знаходиться в даний час, в стан, у якому прагне знаходитись у майбутньому?"

Одночасно з вибором альтернатив повинен мати місце етап визначення критеріїв виконання. Він допомагає вибору найкращої альтернативи з усіх можливих. Критерії виконання повинні узгоджуватись з цілями, відповідати соціальним нормам і законам.

Критерії можуть бути як кількісними так і якісними: кількість осіб, що залучено до занять; склад тренувальних груп; рівень спортивних результатів; кількість спортсменів, що підготував один тренер; стан здоров'я, рудовтрати, обсяг рухливого режи му тощо.

Вибір альтернативи здійснюється на підставі отримання тією чи іншою з них найвищої оцінки за критерієм виконання. Останній етап планування - формування та затвердження планових документів. У фізкультурних рганізаціях можна визначити такі основні види планових документів (3):

- плани діяльності всієї організації (міністерства, комітету, спортивної споруди, спортивної школи, фізкультурного осередку);

- плани діяльності окремих підрозділів (управлінь, відділів, відділень з видів спорту, комісій);

- плани окремих видів діяльності (навчально-тренувальний процес, иховна робота, підвищення кваліфікації кадрів);

- плани діяльності окремих груп людей або окремої людини (планування підготовки команди, план роботи оргкомітету змагань, план підготовки спортсмена).

Якщо всі етапи процесу планування виконувались послідовно і точно, процес планування є раціональним тому, що для досягнення мети обрано оптимальний шлях.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Юрисдикція Європейського суду з прав людини, її види.	\|	Структури

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.