• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Підтримка і раціоналізація зайнятості

Питання про вивільнення персоналу, як правило, виникає тоді, коли підприємству необхідно або скорочувати, або перебудовувати свою діяльність. Вивільнення персоналу веде до усунення зайвої чисельності, невідповідності працівників вимогам, пропонованим до виконавців, зниженню додаткових витрат через низьку продуктивність праці і якості, а тому воно є економічною необхідністю.

Вивільнення персоналу – це вид діяльності, який передбачає комплекс заходів щодо дотримання правових норм і організаційно-психологічної підтримки з боку адміністрації при звільненні працівників підприємства.

При будь-якій можливості звільнень варто уникати або максимум пом’якшувати їхні наслідки, використовуючи для цього усі наявні можливості. Якщо раціоналізацію структури кадрів не можна безболісно провести за рахунок підвищення їхньої мобільності, перенавчання новим професіям, створення нових робочих місць, то в критичній ситуації приходиться йти на скорочення штатів.

Фірми на Заході організовують масові звільнення тільки в крайньому випадку (тим більше, що це пов’язано з великим опором профспілок), віддаючи перевагу проведенню гнучкої політики зайнятості.

Підтримка і раціоналізація зайнятості на основі гнучкої політики зайнятості передбачає:

1) припинення найму, коли на місце, що вивільняється, не наймаються нові працівники (при цьому скорочується лише загальна чисельність, а не конкретні робочі місця);

2) скорочення робочого часу шляхом зниження тривалості робочого дня і (або) робочого тижня;

3) відміну або скорочення масштабів внутрішнього сумісництва і наднормових робіт, розділення посад і інше;

4) направлення на навчання з відривом від основних занять і надання неоплачуваних відпусток;

5) використання внутрішніх венчурів – груп ентузіастів, що мають свої ідеї, що бажають працювати в якості їхніх розробників, збутовиків або вкладати в них кошти на додаток до первісного фінансування підприємством цих проектів;

6) стимулювання звільнення за власним бажанням (на основі пропозиції грошових компенсацій; стимулювання дострокового виходу на пенсію);

7) аутплейсмент – розірвання трудових відносин між підприємством та працівниками, що передбачає залучення спеціалізованих організацій з метою надання працівникам, що підпадають під скорочення, консультацій по працевлаштуванню за рахунок колишнього роботодавця [10];

8) звільнення окремих працівників за різні порушення.

9) масові звільнення.

Читайте також:

1. V Ідентифікація, раціоналізація, проекція, інтроекція, агресія, зворотна реакція та їх комплекси.
2. Активна політика зайнятості
3. Альтернативні варіанти виробництва при повній зайнятості ресурсів
4. Аналіз сучасного стану зайнятості і безробіття в Україні.
5. Види зайнятості населення
6. Види і форми зайнятості
7. Види і форми зайнятості
8. Види і форми зайнятості населення
9. Види і форми зайнятості.
10. Види та форми зайнятості.
11. Гнучкі ринки праці та гнучкі форми зайнятості
12. Державна підтримка аграрної сфери

Переглядів: 570