Стан розвитку ринкової інфраструктури також може виступати у якості соціально-економічного різновиду бар’єрів входу та виходу фірми з ринку. Наявність надійної системи взаєморозрахунків, достатній рівень страхових послуг, розповсюдженість мережі складського господарства, щільність та надійність функціонування транспортних комунікацій – об’єктивні фактори зниження рівня бар’єрів на галузевому ринку. Висоту бар’єрів тут можна оцінити як долю витрат на оплату послуг інститутам ринкової інфраструктури або у роздрібній ціні її продукції, або у заводських витратах фірми.
Адміністративні бар’єри
Адміністративні бар’єри створюються органами державної влади. Їх сутність полягає у тому, що законодавчо встановлюються певні обмеження на ведення певного виду діяльності. Подолання цих обмежень потребує часу та фінансових витрат як при входженні на галузевий ринок, так і при бажанні його покинути. Вони включають у себе:
- ліцензування діяльності підприємств;
- квотування виробництва;
- ускладнений порядок реєстрації нових підприємств;
- процедуру відводу земельних ділянок під промислове будівництво та надання службових приміщень;
- наявність неформальних відносин між органами влади та підприємствами;
- екологічні норми;
- обмеження на використання земель, лісових угідь, надр, запасів корисних копалин;
- примусова сертифікація продукції та обладнання.
-3.3-
Стратегічні бар’єри створюються свідомо діяльністю самих фірм, їх стратегічною поведінкою, щодо організації перепинів для проникнення нових фірм у дану галузь. Формування стратегічних бар’єрів залежить від поведінки активної фірми на галузевому ринку. Такі бар’єри поділяються на цінові та нецінові види стратегій. Розглянемо кожний детальніше.