МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Принципи та правові основи організації виконавчого провадженняІсторико-правові основи виконавчого провадження План Тема 1.1. Поняття, принципи та правові основи діяльності з примусового виконання рішень судів та інших органів Лекція № 1 ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ ТЕЗИ ЛЕКЦІЙ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ІМЕНІ Е.О. ДІДОРЕНКА ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ з навчальної дисципліни
Розробник ___________ /Щербатих В.Ю., доцент кафедри, к.ю.н.
Луганськ – 2013 2. Поняття та зміст виконавчого провадження 1. Історії відомий тривалий період, коли виконання рішень суду або відповідного верховного володаря здійснювалося зацікавленою особою самостійно. В Європейських країнах, що засвоїли основи Магдебурзького права у цей період було чітко визначено статус судового виконавця. Органами виконання судових рішень у Росії стали управи поліції. «Права, за якими судиться малоросійський народ», містили розділ, в якій були визначені черговість задоволення вимог кількох кредиторів на заставлене майно, черговість задоволення вимог кредиторів на майно боржника, пропорційність задоволення вимог у разі нестачі майна для повного задоволення вимог, відсутність строку позовної давності щодо боргових зобов'язань, порядок продажу майна боржника. Особливої уваги заслуговує такий вид стягнення, як арешт боржника. За Указом Петра І незаможних боржників посилали на будівництво Петербурга, військових споруд та інших об'єктів, оскільки замість примусового заходу «видача головою» вводилася кримінальна відповідальність. «Статут про банкрутів» 1800 р. свідчив, що неоплатні боржники, незалежно від суми боргу підлягали тюремному ув'язненню строком до 5 років, після чого стягнення з них припинялось. У «Правах, за якими судиться малоросійський народ» зазначалося, що спочатку стягнення звертається на гроші боржника, а якщо грошей у нього немає, тоді, в першу чергу, на рухоме майно, і лише потім - на нерухоме майно. Інститут судових приставів був скасований після Жовтневого перевороту 1917 р. одночасно з руйнацією судової системи царської Росії. Рішення судів у цивільних справах і вироки у кримінальних справах виконувались судовими виконавцями, органами міліції. Нове радянське законодавство про виконавче провадження встановило принцип недоторканності особи боржника, обмежувало заходи примусового стягнення майна боржника. Тимчасова Інструкція для судових виконавців 1920 р. встановлювала такі заходи примусового стягнення, як звернення стягнення на рухоме майно та гроші боржника, звернення стягнення на винагороду, одержану боржником за місцем служби або роботи, вилучення у боржника і передача стягувачеві певної речі, провадження дій за рахунок боржника, які він не виконав у встановлений судовим рішенням строк. З утворенням самостійної Української держави наступним етапом становлення виконавчого провадження стало прийняття Верховною Радою України законів «Про Державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 р. та «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р., що врегулювали новий порядок організації та проведення виконавчих дій новоствореним органом державної виконавчої влади - Державною виконавчою службою, яка покликана здійснювати примусове виконання. 2.Поняття та зміст виконавчого провадження Легальне визначення поняття виконавчого провадження затверджене ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Характерними ознаками виконавчого провадження є: - сукупність процесуальних та фактичних дій; - це-діяльність органів і посадових осіб, зазначених у законі; - процесуальна діяльність учасників виконавчого провадження врегульована законом; - виконання віднесене до компетенції органів не судової, а виконавчої влади; - мета виконавчого провадження-примусове виконання рішення, яке здійснюється на підставі, способами і в межах повноважень, визначених законом. Правовідносини у виконавчому провадженні є логічним специфічним продовженням цивільно-процесуальних та адміністративно-процесуальних правовідносин. Їхнє регулювання забезпечується на практиці за допомогою комплексу методів, багато з яких властиві виключно виконавчому провадженню. 3.Принципи та правові основи організації виконавчого провадження Аналіз чинного законодавства дає можливість виділити дві групи принципів діяльності Державної виконавчої служби: загальні (властиві не лише організації та діяльності ДВС, а й іншим органам, зокрема, органам виконавчої влади, нотаріату, судам та спеціальні (властиві лише виконавчому провадженню). Зважаючи на певну умовність такого поділу та на діалектичну єдність цих принципів, виокремимо найбільш вагомі з них: Законності, сприяння громадянам, установам, підприємствам і організаціям, обов'язковості вимог державного виконавця, своєчасності виконання рішень, повного виконання рішень, неупередженості державного виконавця, пріоритетності звернення стягнення на майно боржників – громадян, одноосібості прийняття рішення в конкретному виконавчому провадженні, доступності й гарантованості захисту прав стягувача та боржника, рівності усіх учасників виконавчого процесу перед законом і судом,змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їхньої переконливості, гласність судового процесу та повне фіксування його технічними засобами Можна вважати, що виконавчому провадженню властиві особливі принципи діяльності й вони зумовлюють особливість процедури виконавчого провадження. Правові підстави організації та безпосереднього провадження примусового виконання в Україні різноманітні і утворюють систему. Її елементами-джерелами виконавчого провадження є: Конституція України; Закони України: - «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 р.; - «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р.( зі змінами та доповненнями від 09.03.2011 р.); «Про третейські суди» від 11 травня 2004 р.; Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р.; Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 р.; Кримінально-виконавчий кодекс України від 11 липня 2003 р. та інші закони; Акти Кабінету Міністрів України; Акти Міністерства юстиції України.
Читайте також:
|
||||||||
|