Критерій Найквіста - Михайлова

Цей критерій був запропонований у 1932 р. Найквістом для дослідження підсилювачів зі зворотним зв'язком, а в 1938р. був застосований А. В. Михайловим для дослідження САР на стійкість.

Критерій Найквіста – Михайлова дозволяє вести аналіз на стійкість замкнутих САР у залежності від стійкості або нестійкості розімкнутих систем регулювання. Відповідно до цих задач критерій має два наступних формулювання.

1. Якщо розімкнута система стійка, то для стійкості замкнутої системи необхідно і досить, щоб амплітудно-фазова характеристика розімкнутої системи не охоплювала точку з координатами (–1, j0) (рис. 4.3, а).

2. Якщо розімкнута система нестійка, то для того щоб замкнута система була стійкою, необхідно і досить, щоб амплітудно-фазова характеристика розімкнутої системи охоплювала точку з координатами (–1, j0) і при зміні частоти від –∞ до +∞ оберталася навколо неї m раз, де m – число коренів з додатною натуральною частиною характеристичного рівняння розімкнутої системи (мал. 4.3, б).

а – розімкнута система стійка; 1 – замкнута система стійка; 2 – замкнута система нестійка; б – розімкнута система нестійка, а при m = 1 замкнута система стійка.

Рисунок 4.3 – Визначення стійкості замкнутої САР за критерієм Найквіста-Михайлова.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Критерій стійкості Гурвіца	\|	Елементи аналізу якості процесу регулювання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.