• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Деякі практичні підходи до вирішення багатокритерійних завдань.

Теоретична складність вирішення багатокритерійних завдань змушує практиків-дослідників-практиків шукати методи і підходи, що сприяють одержанню прийнятних результатів.

Ці результати, безумовно, менш точні, ніж ті, котрі можуть бути отримані за допомогою формальних методів, але вони цілком відповідають головній вимозі вирішення будь-якого управлінського завдання — це вибору кращої дії чи одержанню прийнятного результату.

Виходячи з цих розумінь, на практиці застосовують два підходи, що найкраще проілюструвати на прикладі прийняття рішень по відновленню продукції виробництва.

Перший підхід полягає в простому порівнянні переваг і недоліків окремих варіантів. Його ефективність можна підвищити, застосовуючи системний підхід до оцінки, коли кожен варіант оцінюється за цілим комплексом критеріїв. Так ми одержимо повний огляд переваг (+) і недоліків (-) , що зручніше представити у вигляді матриці (табл. 4.1).

Вибір варіантів з матриці порівняння можна здійснити методом виключення. Даний підхід дуже простий, але, на жаль, далеко не точний. Тому його застосування доцільне для орієнтованого аналізу і нескладних випадків ухвалення рішення.

У більш складних випадках застосовують звичайно бальну систему оцінок варіантів.

Сутність бальної оцінки полягає в оцінці окремих параметрів виробу визначеною кількістю балів. Бальна шкала досить диференційована і дозволяє оцінювати як аналогічні параметри різних виробів, так і різні параметри однакових виробів. Ясніше це можна показати на конкретному прикладі (табл. 4.2).

Наприклад, за продуктивністю кращим є варіант А, потім варіанти D і В і, нарешті, С. Після оцінки за всіма шістьма критеріями найбільшу суму балів одержав варіант D наступні місця зайняли варіанти С, В іА.

Аналогічно можна оцінити однакові вироби різних виготовлювачів. З прикладу бачимо, що за ціною кращим виробом є виріб Упідприємства Z, за довговічністю — виріб підприємства V. При порівнянні по всіх параметрах перше місце займає виріб підприємства U, що набрало 25 балів.

Перевагою бального методу є те, що він забезпечує реальну можливість привести різні властивості варіантів, що змінюються, до загального «знаменнику» і виконати їхню комплексну оцінку.

Однак реальна цінність таких висновків залежить від точності бальної оцінки, обумовленої інтуїтивно.

Тому головним етапом даного методу є якісний аналіз окремих варіантів. Відносно більш точним можна вважати порівняння за горизонтальними критеріями, наведеним у таблиці 4.3. При оцінці ознаки за багатьма варіантами — у зіставленні якісних різних сторін виробу по вертикалі.

Відповідно до бальної оцінки найбільш прийнятний варіант В. Якщо важливість окремих критеріїв неоднакова, механічно робити вибір нерозумно — необхідно спочатку розробити й оцінити ієрархію критеріїв.

На практиці в процесі ухвалення рішення, крім системи бальної оцінки, застосовується також метод вартісного порівняння.

Цей метод має більш універсальне застосування, ніж методи порівняння, засновані на натуральних показниках. Кінцева точність результатів і в цьому випадку залежить від якісного аналізу ознак, що зіставляються, і виключення різних перекручувань при їхній вартісній оцінці.

Якщо викладені методи розглядати, як попередні, котрі дозволяють звузити загальне число варіантів до 2-3, то остаточний висновок і вибір дозволяє зробити підхід, що базується на одержанні максимального прибутку.

Оцінка можливої прибутковості нововведення досить складне завдання. Однак необхідність і важливість вирішення цього завдання підтверджується міжнародною практикою.

В основу оцінок покладене порівняння обсягу інвестицій і майбутніх грошових надходжень. При цьому використовуються наступні показники:

• строк окупності інвестицій;

• чиста приведена ефективність вкладень;

• норма прибутковості.

Дані показники повинні базуватися на наступних чотирьох умовах і принципах:

• оцінка будь-якого варіанта повинна здійснюватися з урахуванням можливостей альтернативного вкладення капіталу на депозит у банк, для того, щоб дохід від інвестицій був не менше, а перевищував банківський відсоток;

• будь-яка грошова сума, не покладена в банк, у майбутньому коштує менше, ніж та ж сума, покладена в банк. Тому в розрахунках повинні фігурувати грошові суми з обліком дисконтування;

• при розрахунках доходів і витрат за роками необхідно враховувати усі види надходжень як виробничого характеру, що зв'язані з даним нововведенням. Якщо для реалізації нововведень залучаються позикові засоби, то це можна врахувати шляхом зменшення потоку платежів на суму виплачуваних відсотків і суму повернутого боргу,

• перерахування майбутніх доходів і витрат повинно вестися, виходячи з можливих змін ставки банківського відсотка (збільшується на величину відсотка інфляції).

Оціночні показники по варіантах визначаються в наступному порядку:

1. Розраховується строк окупності — період, протягом якого сума дисконтованих приведених доходів дорівнює сумі інвестицій.

Сума приведених доходів і витрат за перші t років складе:

(4.15)

де Р_k — відповідний дохід чи витрата у к-ому році (дохід береться зі знаком плюс, витрата — мінус);

V^k — коефіцієнт дисконтування;

P_kV^k - чистий приведений дохід у k-ому році.

Мінімальне ціле число років m, за яке може окупитися проект, визначається за допомогою вираження:

,

(4.16)

а строк окупності T буде дорівнювати:

Т = m - Δ, (4.17)

де Δ — уточнюючий коефіцієнт, рівний

(4.18)

Міжнародною практикою встановлено, що строк окупності інновації не повинен перевищувати п'яти років, тому в розрахунках і варто приймати m≤5.

2. Чистий приведений ефект En є сумою дисконтованих доходів і витрат за всі роки існування нововведення

(4.19)

де n — число років існування нововведення, призначуване з урахуванням терміну окупності.

Якщо Eп > 0, то варіант нововведення вважається ефективним. Якщо Eп<0 — варіант збитковий. При Еп = 0 — варіант безприбутковий.

3. Внутрішня норма прибутковості D_B — це розрахункова ставка відсотка, при якій чистий приведений ефект (Еп) дорівнює нулю. Таким чином, D_B єрішенням рівняння:

(4.20)

Природно, що оптимальний варіант нововведення повинен мати розрахункову ставку відсотка вище, ніж ставка банківського відсотка.

Як видно з викладеного, практично на всіх етапах ухвалення рішення необхідне втручання ЛПР. Керівнику необхідно ставити завдання, установлювати пріоритети її рішення, активно контролювати і координувати розробку і приймати рішення у вигляді заключного акта.

У процесі вироблення рішення ЛПР приходиться неодноразово стикатися з труднощами, що поодинці буває вирішити дуже складно. У цих випадках керівник часто застосовує груповий (колективний) вибір рішень. Даний підхід може привести якщо не до остаточного вибору альтернативи, то, принаймні, надає безсумнівну допомогу ЛПР у наступних діях.

Читайте також:

1. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
2. VI. Система навчаючих завдань для перевірки кінцевого рівня завдань.
3. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.
4. АЛЬТЕРНАТИВНІ ПІДХОДИ ДО ВИДІЛЕННЯ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ
5. Аналогія права - вирішення справи або окремого юридичного питання на основі принципів права, загальних засад і значення законодавства.
6. В практичній психології
7. Вивчення вогнепальної зброї і наслідків її застосування для вирішен­ня діагностичних та ідентифікаційних завдань.
8. Визначення поняття права. Значення загального поняття права. Різні підходи до визначення поняття права.
9. Вимір дохідності та загальні підходи до оцінки ефективності управління інвестиційним портфелем.
10. Вирішення господарських спорів
11. Вирішення господарських спорів третейськими судами
12. Вирішення земельних спорів

Переглядів: 1042