• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачення правових норм.

ПЛАН

ПЛАН.

1. Сутність і поняття типу права. Історичні типи права та їх характеристика.

2. Сучасні правові системи: сутність і структура.

3. Співвідношення системи права, правової системи та системи законодавства.

Міжпредметні зв’язки: філософія, політологія, соціологія, міжнародне право.

Актуалізація опорних знань:згадати з курсу теорії держави та права види національних правових систем та спробувати дати самостійне визначення терміну „типологія”.

ТЕЗИ ЛЕКЦІЇ:

1. В основі матеріалістичної теорії лежить теза про те, що право є вираження і закріплення волі економічно пануючого класу. Як і держава воно є продуктом класового суспільства. Воно носить класово-вольовий характер. Виникнення й існування права порозумівається необхідністю нормативного регулювання суспільних відносин в інтересах економічно пануючого класу. Марксистсько-ленінське навчання бачить сутність права в його класовості і матеріальній обумовленості.

Право – є зведена в закон воля панівного класу, зміст якої визначається матеріальними умовами життя суспільства.

Згідно до формаційного підходу (за аналогією до історичних типів держав) виділяють наступні типи права: рабовласницький, феодальний, буржуазний, соціалістичний, орієнтований до соціал-демократичного, соціал-демократичний.

Вирішення проблеми: Чи існувало при первіснообщинному ладу право?

2. Пізнання сутності і ролі права в житті вимагає широкого підходу до правових явищ у всім їхньому різноманітті і взаємодії між собою, а також обліку функціональних властивостей правових явищ стосовно людини, державі, суспільству. Разом з численними визначеннями поняття права що відбивають і розкривають його істотні риси, у науковому проведенні було обґрунтовано і затвердилося поняття "правова система". Правова система – це заснована на державній волі пануючого чи класу всього суспільства сукупний зв'язок правий, правосвідомості і юридичної практики. Це поняття охоплює широке коло правових явищ, включаючи нормативне, організаційне, соціально-культурні аспекти, сторони правового феномена.

Правова система кожної держави відбиває закономірності розвитку суспільства, його історичні "національно-культурні" особливості. Кожна держава має свою правову систему, що має як загальні риси з правовими системами інших держав, так і відмінності від них, тобто специфічні особливості.

– Романо-германська правова система. Відмінною рисою романо-германської правової родини є те, що вона спочиває на нормативно-правових актах, що, як правило, кодифіковані. На таких кодифікованих основах законодавства ґрунтується право Франції, Німеччини, Іспанії, Італії і т.д. Право нашої країни також тяжіє до романо-германської правової родини.

– Яскравим прикладом країни з англосаксонським чи загальним правом є Великобританія. Однак англійці не дають чіткого визначення загального права посилаючись на те, що воно не де не записано і при цьому відбиває сутність англійської правосвідомості, дух справедливості. Загальне право – це така правова система, головним джерелом якої є судовий прецедент. З латині прецедент переводиться як "попередній". Зараз прецедентом називається рішення суду по конкретній справі, причому обґрунтування даного рішення ставати правилом, обов'язковим для всіх судів тієї ж чи більш низької чи інстанції при розгляді аналогічних справ. Як уже було сказано вище, судовий прецедент є основою всієї англо-саксонської правової системи.

– Мусульманська правова система. Правові системі 45 афро-азіатських держав (від Марокко до Індонезії) відносяться до мусульманської правової системи. Головним джерелом права в мусульманських державах і донині є релігійні писання: Суна, Коран і т.д. Основний зміст мусульманського права – правила, що випливають з ісламу, поводження віруючих і покарання (звичайно релігійної користі) за невиконання даних розпоряджень.

– Соціалістична правова родина (чи соціалістичні правові системи) складає, чи точніше багато в чому складала, ще одну велику правову родину. На соціалістичні правові системи Європи, Азії і Латинської Америки, що складали "соціалістичний табір" істотний вплив зробила перша соціалістична правова система – радянська. Соціалістичне право виявляє відома подібність з романо-германською правовою системою. Воно досить широко зберегло її термінологію, а також хоч би по зовнішньому вигляді – її структуру. Для радянського права характерна концепція правової норми, що мало чим відрізняється від французької чи німецької концепції. Виходячи з цього, багато західних авторів, особливо англійці й американці, відмовляються бачити в радянському праві оригінальну систему, і поміщають її в романо-германській правові системи.

3. Відмінність внутрішньої структури системи законодавства від відповідної структури системи права зумовлені головним чином тим, що засадами будування законодавства є структура не тільки системи права, але й система здійснення державного керівництва у цілому. Саме тому структура системи законодавства певним чином залежить не тільки від логіки самої системи права, а також і від інших факторів об'єктивного і суб'єктивного порядку.

Галузі законодавства в деяких випадках співпадають з галузями права (кримінальне, цивільне), в інших – з підгалузями права (авторське, водне законодавство) чи міжгалузевими комплексами (Законодавство про охорону природи, морське законодавство, сільськогосподарське законодавство).

Галузі законодавства складають його горизонтальну структуру: вертикальна – будується у відповідності з юридичною чинністю нормативно-правових актів і умов, що багато в чому залежить від місця суб'єкта законодавства в системі нормотворчих органів.

Система права та система законодавства співвідносяться як зміст та форма. Ще більш ширше поняття „правова система” (сукупність всіх правових явищ) охоплює і систему права, і систему законодавства.

Лекція № 4

Тема: Норми права та інші соціальні норми: загальне та особливе. Проблеми подальшого удосконалення норм українського права.

Мета заняття:

- освітня: актуалізація та систематизація знань студентів щодо сутності норми права, їхніх видів і структури, форми викладення правових норм у статтях законів і інших правових актах.

- розвиваюча: поглиблення і систематизація уявлень студентів про норми права, формування навичок використання цих знань в професійній діяльності.

- виховна: подолання правового нігілізму у студентів, виховання їх у дусі поваги до законів та норм права.

1. Поняття та ознаки соціальних норм. Норми права в системі соціальних норм.

2. Структура норм права.

3. Класифікація норм права.

4. Проблеми подальшого удосконалення норм українського права.

Міжпредметні зв’язки: філософія, політологія, історія політико-правових вчень, галузеві юридичні науки.

Актуалізація опорних знань:дайте визначення терміну «норма права».

ТЗН:контролююча комп’ютерна програма з модуль-контролю, 9 слайдів до слайдоскопу, 5 слайд-схем (транспаранта) до графопроектору „Літер-1250”.

1. Людське суспільство, як і будь-яка інша складна система, може нормально функціонувати та розвиватися лише ґрунтуючись на певних правилах, на основі чого обирається один з багатьох можливих варіантів поведінки того або іншого суб'єкта.

Соціальні норми здійснюють нормативне регулювання поведінки суб'єктів шляхом встановлення діянь, що повинні або не повинні здійснюватись, визначення умов при яких передбачуване діяння дозволяється або забороняється, чи визначаються суб'єкти, на яких за вказаних умов розповсюджується правило поведінки, що встановлюється тією чи іншою нормою.

Соціальні норми регулюють поведінку, що має соціальний характер, а тому пов'язана із взаємовідносинами між людьми, їх об'єднаннями, суспільними групами і т.п. Саме цим соціальні норми відрізняються від норм технічних, медичних, біологічних і т.п., які встановлюють порядок поводження людей зі штучними або природними об'єктами, а також явищами природи, представниками тваринного світу тощо.

Особливим видом соціальних норм є норми права, що є елементарною часткою" права, яке об'єктивно знаходить свій вираз як система, сукупність правових норм (юридичне поняття права). В зв'язку з цим для норм права, як частини цілого (права в цілому) притаманні його основні ознаки і властивості. Одночасно нормі права, як окремому явищу, властиві і свої особливі риси.

Норму права характеризують такі ознаки: а) норми права – це загальновизнане правило поведінки, яке формулюється державою і тому має загальнообов'язковий характер; б) норма права – це формально визначене правило поведінки; в) норма права – це правило поведінки загального характеру; г) норма права – це правило поведінки, що набуває якостей нормативності і загальнообов'язковості у чітко встановленому порядку; д) норма права – це правило, загальнообов'язкове, здійснення якого забезпечується державою.

2. Питання про структуру норм права є одним з дискусійних у юридичній науці.

Найбільше розповсюджена ідея про трьохелементнупобудову правової норми. Ця позиція виходить з того, що норма права, по-перше, повинна встановлювати певне правило поведінки шляхом закріплення прав і обов'язків суб'єктів; по-друге, вона повинна визначати умови, за наявності яких суб'єкти можуть реалізувати ці права та обов'язки, і, по-третє, – закріплює певні засоби забезпечення приписів, що в ній містяться.

Відповідно до цих завдань кожна норма логічно складається з диспозиції, гіпотези та санкції.

1. Гіпотеза – це частина норми, в ній визначаються умови, за яких наступає дія правил, що встановлені в диспозиції.

2. Диспозиція – це частина правової норми, в якій у вигляді владного припису визначається те або інше правило поведінки (що повинен робити, або, навпаки, не робити адресат норми).

3. Санкція – це частина правової норми, в якій міститься вказівка на юридичні наслідки порушення правила, що зафіксоване в диспозиції, або умов, визначених в гіпотезі.

3. У будь-якій державі існує та постійно розвивається значний масив правових норм. Ця обставина робить доцільною і необхідною розподіл їх на певні види, тобто класифікацію всієї сукупності норм права на групи відповідно тієї або іншої ознаки (критерію).

Так, за функціональною спрямованістю норми права поділяються на:

а) регулятивні (правоустановчі) – що встановлюють права та обов'язки суб'єктів;

б) правоохоронні – що регламентують засоби юридичної відповідальності за порушення прав і невиконання обов’язків, що встановлені регулятивними нормами.

За предметом правового регулювання (за галузями права) – на норми державного, адміністративного, цивільного і інших галузей права.

Галузеві норми поділяються: а) матеріальні – що встановлюють бажане правило поведінки, права та обов'язки суб’єктів; б) процесуальні – що регламентують порядок, форми і методи реалізації прав і обов'язків, встановлених в нормах права.

За функціональним призначенням норми права поділяються:

1) Відправні, що мають найбільш загальний характер, достатньо високу форму абстрагування і містять у собі відправні начала, основи правового регулювання суспільних відносин.

Відправні норми досить неоднорідні за своїм характером, змістом і цільовим призначенням, і, в свою чергу, поділяються на:

а) норми-начала – містять у собі положення, що закріплюють основні підвалини суспільного та державного устрою;

б) норми-принципи – закріплюють вихідні принципи права;

в) визначально-установчі норми – містять положення, що визначають цілі, завдання окремих галузей права, правових інститутів, предмет, форми і засоби правового регулювання;

г) норми-дефініції – містять повні, або неповні визначення певних правових категорій та понять.

II) Норми-правила поведінки. На відміну від відправних – це норми, що безпосередньо регулюють поведінку людей, суспільні відносини.

З точки зору характерів приписів, що містять у собі норми права, вони поділяються на:

а) зобов’язуючі – що закріплюють обов'язки певних суб'єктів;

б) забороняючі – що містять у собі заборону на здійснення тих, або інших діянь;

в) уповноважуючі – що наділяють суб'єктів певними правами.

За формою закріплення бажаної поведінки суб'єктів норми права поділяються на:

а) категоричні (імперативні) – що приписують чітко визначені дії, однозначно закріплюють вичерпний перелік прав і обов'язків і не допускають від них ніяких збочень;

б) диспозитивні – що встановлюють певні права і обов'язки суб'єктів, але за погодженням між суб'єктами допускають їх доповнення;

в) рекомендаційні – що встановлюють варіанти бажаної, але не обов'язкової поведінки;

г) заохочувальні – що встановлюють засоби заохочування за здійснення бажаних, або корисних для держави і суспільства діянь.

В літературі зустрічаються й інші підходи до класифікації норм права.

4. Питання стосовно проблем подальшого удосконалення норм українського права на сучасний момент є чи не найважливішим. Це визначається не тільки проблемами реалізації норм права в сучасній Україні, багато з них не працюють, а ще й невідповідністю деяких з них сучасним вимогам юридичної практики, протиріччями між діючими нормами, несвоєчасністю їх прийняття, невдалою систематизацією та іншими чинниками.

Лекція №5.

Тема: Правозастосування як вид юридичного процесу.

Мета:

- освітня: розкрити сутність реалізації та тлумачення права як особливого елементу юридичноїпрактики;

- розвиваюча: поглиблення уявлень студентів про реалізацію норм права, її формах, стадіях застосування норм права, про прогалини в законодавстві України і про можливість їх усунення; аналіз особливостей в правозастосовчій діяльності;

- виховна: формування у студентів відповідального відношення до правозастосовчої діяльності, виховання їх у дусі поваги до прав і свобод людини.

Читайте також:

1. Адміністративний примус застосовують на основі адміністративно-процесуальних норм.
2. Види адміністративно-правових відносин
3. Види адміністративно-правових норм
4. Види адміністративно-правових норм.
5. Види і загальна характеристика правових актів.
6. Види правових актів державного управління. Вимоги, що ставляться до актів державного управління.
7. Види правових актів управління
8. Види правових відносин
9. Види правових норм
10. Види правових норм.
11. Види тлумачення норм права .
12. Види цивільно-правових договорів в “Руській Правді”, способи їх укладення.

Переглядів: 972