• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Розуміння і класифікації.

ПЛАН.

ПЛАН.

Теоретичні і методологічні проблеми теорії держави і права.

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА

Тези лекцій

ВНУТРІШНІХ СПРАВ ІМЕНІ Е.О. ДІДОРЕНКА

ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

з навчальної дисципліни

Розробник

Матвєєв С.В.

доцент кафедри теорії та історії держави і права, кандидат юридичних наук.

Луганськ – 2013

Лекція № 1

Тема:

Мета:

- освітня:актуалізація знань у студентів про теорію держави та права як базову юридичну науку, систематизація термінологічної бази.

- розвиваюча:закріплення уявлень про систему категорій теорії держави та права; усвідомлення студентами місця і ролі теорії держави та права в системі юридичних наук.

- виховна: всебічний розвиток та формування у студентів дійсно наукових поглядів та переконань.

1. Теорія держави та права як наука та її предмет.

2. Методологія теорії держави та права.

3. Функції теорії держави та права.

4. Теорія держави і права в системі юридичних наук та її співвідношення з іншими гуманітарними науками.

Міжпредметні зв’язки: філософія, політологія, соціологія, історія України, історія держави та права України, історія держави та права зарубіжних країн, галузеві юридичні науки.

Актуалізація опорних знань:дайте визначення поняттям „наука” та „предмет науки”.

ТЗН:контролююча комп’ютерна програма з модуль-контролю, 7 слайдів до слайдоскопу, 4 слайд-схеми (транспаранти) до графопроектору „Літер-1250”.

1.Загальну теорію держави і права можна розглядати як логічне узагальнення державно-правової практики: що відбиває закономірності розвитку держави і права, сукупність положень узагальнюючого характеру, що становлять самостійну юридичну науку. Теорію держави і права можна визначити як систему узагальнених знань про основні і загальні закономірності розвитку держави і права, про їх суть, призначення, функціонування і розвиток.

Предмет загальної теорії держави і права створюється, практично, всією системою юридичних наук і пояснюється це тим, що галузеві й інші юридичні науки вивчають окремі сторони, окремі області держави і права або історію державно-правового життя і не можуть дати цілісного і повторного уявлення про державно-правову організацію суспільства.

Закономірності розвитку і функціонування держави і права розглядаються в нерозривному зв'язку із законами розвитку суспільства. Тому в предмет загальної теорії держави і права входить вивчення загальних закономірностей суспільства в тій мірі, в якій вони впливають на розвиток держави і права.

Таким чином, предметом вивчення загальної теорії держави і права є загальні й специфічні закономірності виникнення, розвитку і функціонування державно-правової організації суспільства, держави і права, що розглядаються як цілісні інститути суспільства.

Теорія держави і права не ставить перед собою завдання вивчити всі сторони діяльності держави, зміст конкретних юридичних норм, практику їх застосування і т.п. Таке завдання виконує вся система наук про державу і право.

Предмет науки не залишається незмінним. Навпаки, він перебуває в постійному розвитку та зміні. Знання загальних закономірностей дозволяє заздалегідь розпізнавати головні тенденції розвитку державно-правових норм. Тим самим як метод вивчення нових знань виступає сама теорія та пізнані нею закономірності.

Завдання на семінарське заняття:чому предмет теорії держави та права є динамічним, а не статичним?

2.Сучасна юридична наука неоднаково тлумачить поняття методології. Під методологією розуміють сукупність певних теоретичних принципів, логічних прийомів і конкретних способів дослідження предмету науки; визначають, що це наука про методи; розуміють її як систему певних теорій, принципів, законів і категорій, що відображають процес пізнання.

Беручи це все до уваги, методологію теорії держави і права слід визначити як складне утворення, яке включає в себе цілу систему різноманітних підходів, методів, логічних прийомів та інших можливих засобів пізнання і вдосконалення державно-правових явищ.

Рівно так, як методологія є вихідним в механізмі юридичного пізнання, метод можна розглядати як вихідну базисну категорію методології. В юридичній і філософській літературі найбільш поширеним визначенням методу є вказівка на те, що це спосіб побудови і обґрунтування системи знання: сукупність прийомів і операцій практичного і теоретичного освоєння дійсності. В залежності від визначеності предмета дослідження всі методи поділяються на загальнонаукові, окремо наукові (приватно наукові) та спеціальні. Такий поділ можливий тільки в умовах їх порівняння. Якщо стверджується конкретність якогось методу, то ця конкретність виступає тільки по відношенню до іншого методу.

До методів можна віднести: порівняльний метод, спеціально-юридичний метод, системно-функціональний метод, статистичний метод, історичний і логічний методи, метод сходження від абстрактного до конкретного

3. У функціях загальної теорії держави і права проявляють себе її сутність, зміст, призначення. Вони визначаються особливостями її предмету, місцем і роллю в системі юридичних наук.

Теорія держави і права виконує:

1. онтологічну функцію, призначення якої пізнати і пояснити державно-правові явища, що досліджує загальна теорія держави і права;

2. методологічну функцію, оскільки успіх будь-якого пізнавального пошуку юриста знаходиться в прямій залежності від його теоретичної культури, від глибини оволодіння ним теорією держави і права, її понятійним апаратом, від того, наскільки теорія використовується юристом як керівництво до дії;

3. ідеологічна функція, що органічно пов'язана із самою природою теоретичного мислення, кінцевим результатом якого є народження ідей. Спираючись на певні теоретичні засади, теоретичне мислення в системі юридичної науки породжує нові духовні цінності, нові ідеї, що відображають державно-правову дійсність і покликані кінець кінцем обслуговувати правотворчу і правоохоронну практику;

4. евристичну функцію. Будь-яке пізнавальне вирішення юриста-вченого і практика виявляється можливим лише із позицій того чи іншого, а нерідко цілої сукупності теоретичних положень. Теорія держави і права, в цьому розумінні, відкриває нові закономірності, властиві державно-правовим явищам в нових соціальних умовах.

5. систематичну функцію. В системі юридичних наук теорія держави і права грає роль системотворчої науки. Саме вона об'єднує всю юридичну науку в струнку пізнавальну систему, визначає її інтегральну єдність. Системотворча функція теорії держави і права виступає як процес, зумовлений властивостями єдності і диференційованості державно-правової надбудови суспільства.

6. практично-прикладну функцію, яка підвищує рівень престижності теорії держави та права, тому, що як би глибоко абстрактні знання не відображали державно-правову дійсність саму по собі, узяті роза проявом їх в практиці, вони мають обмежене значення.

7. комунікативну функцію, яка дозволяє теорії держави та права вирішувати, зокрема, проблеми підтягування юридичної науки до рівня розвитку науки в цілому. Відбувається це через те, що найновіші досягнення деяких галузей знання загальна теорія держави і права "перекачує" в юридичну науку, пристосовує до її потреб. Теорія держави і права вирішує також проблеми забезпечення найкращих умов для розвитку інших юридичних наук.

8. навчальну функцію. Будучи навчальною дисципліною першоосновного оволодіння, теорія держави і права викладається в більш чи менш популярній формі, спрощеної до рівня можливостей її активного сприйняття особами, що не мають попередньої юридичної підготовки.

9. прогностичну функцію. Оволодіваючи закономірностями розвитку держави і права, загальна теорія держави і права не лише в змозі пояснити їх минуле і правильно зорієнтуватися в теперішньому, але й передбачити шляхи їх розвитку в майбутньому.

4. У складі юридичних наук умовно можна виділити кілька груп відносно самостійних наук:

1. Першу групу складають загальнотеоретичні та історичні науки (теорія держави і права, історія держави і права, історія політичних і правових вчень). Предметом їх дослідження є загальні і специфічні закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права, а стосовно історії – історичний процес розвитку держави і права, політичні і правові вчення в конкретно-історичній обстановці і хронологічній послідовності.

2. Друга, найбільша група, складається із галузевих юридичних наук. До них належать науки: адміністративного права, цивільного права, кримінального права, цивільно-процесуального права і т.д. Предметом їх дослідження є закономірності правового регулювання відповідних областей суспільних відносин.

3. У третю групу входять міжгалузеву юридичні науки, що виникли із поєднання тих чи інших якостей галузевих юридичних наук. Так, господарське право поєднує у собі якості цивільного і адміністративного права (адміністративне регулювання майнових відносин), природоохоронне право захищає природу, використовуючи методи різних галузей права і т.п.

4. У четверту групу входять спеціальні юридичні науки (судова медицина, судова психологія, криміналістика та ін.). Їх специфіка в тому, що вони виникли на стику юридичних (наприклад, кримінального процесу) і неюридичних наук. Їх завданням є використання досягнень природознавства і техніки для вирішення проблем юриспруденції.

5. П'яту групу складають так звані прикладні юридичні науки, прикладом якої до останніх часів була наука радянського будівництва, яка вивчала питання, пов'язані з організацією роботи Рад народних депутатів усіх рівнів. Така наука потрібна і зараз для вивчення роботи представницьких органів державної влади і органів місцевого самоврядування.

6. Шосту групу становлять науки, що вивчають міжнародне і закордонне право. В юридичній літературі зустрічаються й інші групування системи юридичних наук.

В системі юридичних наук загальна теорія держави і права дає найширше за обсягом і глибиною знання державно-правових явищ. Вони використовуються галузевими й іншими юридичними науками, як важливі в методологічному сенсі висхідні пункти дослідження, що дозволяють уникнути однобокості в рішенні галузевих наукових проблем. Тим самим загальна теорія держави і права вносить методологічну єдність в дослідження галузевих та інших юридичних наук. Тому загальна теорія держави і права й виступає в системі юридичних наук як наука методологічна за своїм характером.

Завдання на семінарське заняття:Яке співвідношення теорії держави та права з іншими загально гуманітарними науками?

Лекція №2.

Тема: Правова держава: історія ідей та сучасність. Конституційна модель правової держави в Україні

Мета:

- освітня:поглиблення знань студентів із питань, пов'язаних з поняттям правової держави, особливостями становлення і розвитку правової держави в Україні.

- розвиваюча: з'ясування сутності взаємозв'язку понять «правова держава» і «громадянське суспільство», розвиток вміння застосовувати отримані знання при вивченні проблем становлення правової державності в Україні.

- виховна: формування у студентів переконання у необхідності опанування в державі права та закону.

1. Історія ідей про правову державу. Сучасна концепція правової держави.

2.. Співвідношення правової держави і громадянського суспільства.

3. Шляхи формування правової держави в Україні.

Міжпредметні зв’язки: філософія, політологія, історія політико-правових вчень.

Актуалізація опорних знань:пригадайте положення Конституції України в яких вказується на ознаки властиві правовій державі.

ТЗН:контролююча комп’ютерна програма з модуль-контролю, 10 слайдів до слайдоскопу, 4 слайд-схеми (транспаранти) до графопроектору „Літер-1250”.

1.Ідея правової держави зародилась досить давно, ще в античні часи, хоча сам термін не вживався. На думку античних філософів і юристів, правова держава – це така держава, в якій правда, справедливість, право, закон традиційно вважались божественними настановами, необхідними атрибутами космічних і земних порядків, антиподами насильства, свавілля і хаосу.

Сам термін “правова держава” з'явився в німецькій літературі в працях К.Т.Велькера і Р.фон Моля. Філософські основи теорії правової держави були сформульовані І.Кантом. Суть його теорії зводилася до декількох основних положень: “Кожний громадянин повинен бути паном сам собі”, “Чого народ не може вирішити відносно самого себе, того і законодавець не може вирішити відносно народу”. В цих положеннях мова йде, по суті, про юридичне закріплення основних прав і свобод людини.

В нашій країні ця ідея була відкинута в зв'язку з тим, що вона була несумісна з ідеєю “диктатури пролетаріату” і взагалі з різними авторитарними режимами. Правова держава – це вже не організація насильства одного класу над іншим, як розуміли тоді суть держави класики марксизму. Вона повинна оптимально і збалансовано виражати потреби і інтереси всіх класів і соціальних груп, повинна стати соціально-демократичною державою. В ко­лишньому СРСР до 1985 року ця ідея вважалась буржуазною, тому це поняття зникло з наукової літератури.

Лише в зв'язку з так званою перебудовою постало питання про необхідність побудови соціалістичної правової держави. Цій проблемі було присвячено декілька науково-практичних конференцій, на яких були розроблені основні принципи (риси) правової держави стосовно республік колишнього Радянського Союзу.

Правова держава відрізняється від звичайної держави наступними характерними рисами-принципами:

1) верховенство права і правових законів над підзаконними нормативними актами, політичною і фізичною силою держави;

2) розподіл влади, яка належить народу, на законодавчу, виконавчу і судову;

3) верховенство громадянського суспільства і його представника – Парламенту над державою і її апаратом;

4) юридичне закріплення основних прав і свобод людини в Конституції та інших законах і їх фактичне забезпечення;

5) взаємоповага і взаємовідповідальність особи і держави;

6) громадянину дозволено робити все, що не заборонено законом, а державі і її чиновникам лише те, що дозволено законом;

7) демократичний плюралізм і гласність – діяльність легальних політичних партій і рухів, відносна свобода засобів масової інформації і т.п.

Рішення проблеми: Чи може бути побудована правова держава на практиці?

2. Співвідношення правової держави і громадянського суспільства на сучасному етапі їх розвитку характеризуються:

1. у громадському суспільстві саме суспільство виступає як основа і зміст держави; остання є формою його організації;

2. громадянське суспільство виникає на тому ступені становлення суспільства, коли його члени (громадяни) і держава розглядаються як вільні та рівноправні партнери;

3. право формується громадянським суспільством, а правова держава лише формулює його в законах, гарантує і захищає від порушень з боку будь-яких суб'єктів;

4. взаємовідносини правової держави і громадянського суспільства здійснюються на основі права, що виступає не як засіб нав'язування державної волі, а як рівний і справедливий масштаб свободи;

5. суспільство є найбільш загальним поняттям, а право, правова держава і громадянське суспільство – це форми його існування і розвитку. При цьому кожний з них і правова держава, і громадянське суспільство виступають як відносно незалежні явища.

Виходячи з наведеного, важливо визначити громадянське суспільство як таке, у якому члени його і держава співіснують як рівноправні партнери, відносини між ними будуються на основі права, що формуються самим суспільством і виступає як рівний і справедливий масштаб свободи.

3. Багато з вказаних вище принципів правової держави закріплено в Конституції України 1996 року, зокрема в розділі І. В ст.3 говориться, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

В ст.6 вказується, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. В ст.8 закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

В ст. 1 Конституції закріплено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Але потрібно підкреслити, що для реалізації ідеї побудови правової держави необхідно багато часу. В багатьох країнах Заходу ця ідея проголошена вже давно, але ще жодна держава її не побудувала. Ідею правової держави потрібно розглядати як ідеал, як соціальну мету демократичного суспільства, оскільки реалізація принципів правової держави дає можливість розвивати демократію, забезпечити законність і правопорядок, права і свободи людини, забезпечити вільний розвиток кожної людини, як умови вільного розвитку всіх.

Вплив змін до Конституції України на розвиток правової держави в Україні.

Лекція №3.

Тема: Національні правові системи і правові сім’ї: проблеми

Мета:

- освітня: систематизація у студентів знань про право як про цілісну систему, розкриття сутності правової системи (сім’ї), системи права та законодавства, їх структури.

- розвиваюча: розвиток уявлень про структуру права; розвиток вмінь і навичок проводити порівняльний аналіз правових явищ.

- виховна: подолання правового нігілізму у студентів, виховання їх у дусі поваги до законів та права в цілому.

Читайте також:

1. III. Аудіювання тексту з метою розуміння
2. Визначення розуміння “фація” і генетичний тип
3. Вправи на розуміння основної думки / точного розуміння тексту.
4. Герменевтика. Етапи: екзегетика, техника інтерпретації Шлейермахера, як наука про дух В. Дільтея, розуміння М.Гайдеггера, буття як мова у Г.Гадамера.
5. Головні підходи до праворозуміння
6. Доходи бюджету відповідно до бюджетної класифікації. Джерела формування доходів бюджету
7. Дохристиянські вірування українців-русів як прояв розуміння довкілля.
8. Загальне розуміння масової роботи редакції газети. Періодичне видання і його аудиторія
9. ІНТЕЛЕКТ (від лат. intellectus – розуміння, розум) – сукупність загальних розумових здібностей, які забезпечують успіх у розв’язанні різноманітних задач.
10. Іншими явищами міжособового характеру єзгода і розуміння.
11. Історія психології вивчає закономірності формування і розвитку поглядів на психіку на основі аналізу різних підходів до розуміння її природи, функцій та генезису.
12. Класифікація товарів, категорії. Мета і призначення класифікації.

Переглядів: 788