• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ПЛАН.

Мета

ПЛАН.

1. Поняття та форми реалізації норм права.

2. Застосування правових норм, як особлива форма їхньої реалізації.

3. Стадії застосування норм права. Акти застосування норм права та проблеми їх втілення.

4. Тлумачення правових норм.

Міжпредметні зв’язки: політологія, галузеві юридичні науки.

Актуалізація опорних знань:дайте визначення термінам «реалізація», «правозастосування».

ТЗН:контролююча комп’ютерна програма з модуль-контролю, 11 слайдів до слайдоскопу, 2 слайд-схеми (транспаранти) до графопроектору „Літер-1250”.

1. Втілення в життя правил поведінки, що становлять зміст права, здійснюється в процесі реалізації норм права, тобто поведінки суб'єктів права, яка повністю узгоджуэться з вимогами (заборонами, дозволами і зобов'язаннями) норм права. Таким чином, реалізація норм права – це втілення положень правових норм у фактичній поведінці (діяльності) суб'єктів права.

Інакше кажучи, реалізація норм права – це втілення виключно правомірної поведінки, різноманітний процес практичного здійснення правових вимог в діяльності тих або інших суб'єктів.

Саме через реалізацію норм права досягається той результат, до якого прагнув законодавець при виданні норм права. Тому своєчасна і точна реалізація правових норм – найважливіша передумова додержання та зміцнення правопорядку.

Норми права можуть бути реалізовані в різних формах: у правовідносинах і поза ними, з участю державних органів та без них. Форма реалізації права залежить від особливостей гіпотез і диспозицій правових норм, від специфіки суспільних відносин, які ними регулюються, від характеру поведінки суб'єктів, які реалізують правові норми. У відповідності з цим розрізнюються такі форми реалізації норм права: додержання, виконання, використання та застосування правових норм.

Додержання норм права – це форма реалізації норм права, яка знаходить свій вираз у тому, що суб'єкти узгоджують свою поведінку з нормами-заборонами.

Виконання норм права – це така форма реалізації норм права, що знаходить свій вираз в діях суб'єктів по здійсненню зобов'язуючого веління права.

Використання норм права – це форма реалізації норм права виявляється в здійсненні повноважень, які надаються нормами права тим, або іншим суб'єктам.

2. Четвертою формою реалізації норм права є його застосування. Застосуванню притаманний ряд ознак, які суттєво відрізняють цю форму від додержання, виконання і використання норм права.

По-перше, застосування норм права – це діяльність, яка здійснюється лише відповідними державними органами чи за їх делегуванням громадськими структурами.

По-друге, застосуванню норм права притаманний державно-владний характер. Застосування – один з видів державної діяльності і здійснюється від імені держави, або уповноважених нею суб'єктів і тому є обов'язковою для всіх адресатів.

По-третє, застосування норм права завжди має активний творчий характер, про що свідчить багато стадійність цього процесу.

По-четверте, правозастосування здійснюється в певних процесуальних формах.

По-п'яте, процес застосування норм права завершується виданням правозастосовного акту, в якому фіксуються індивідуально-конкретні правові приписи.

Виходячи з викладеного, слід визначити, що застосування норм права – це спрямована на реалізацію норм права і здійснювана в спеціально встановлених формах державно-владна, творчо-організуюча діяльність державних органів і уповноважених державою громадських органів по прийняттю індивідуально конкретних правових приписів з метою вирішення конкретної справи.

3. В різних дослідженнях визначається різна кількість стадії процесу застосування норм права. На нашу думку доцільно уособлювати такі самостійні стадії цього процесу.

Перша стадія – це встановлення та аналіз фактичних обставин справи або ситуації, що потребує врегулювання чи вирішення.

Друга стадія зводиться до вибору та встановленню аутентичності тексту норми права (юридична кваліфікація).

Третя стадія – це прийняття рішення по справі. Ця стадія пов'язана із застосуванням норм права, на якій оформлюються результати всієї правозастосовної діяльності.

Четверта стадія застосування норм права – це стадія заключна, на якій здійснюються фактичні дії, завдяки чому норма права, її настанови реалізуються, впроваджуються у життя.

Завдання на семінарське заняття: надайте характеристику іншим підходам до виділення стадій застосування права.

Акти застосування норм права виступають як один із засобів державного керівництва і засіб вирішення юридичних справ, що виконує функції індивідуального регулювання поведінки суб'єктів в конкретних правових відносинах.

Акти застосування норм права характеризуються такими ознаками:

– це офіційний акт компетентного органу, що виражає волю держави і уособлює одностороннє волевиявлення уповноваженого органу;

– він має обов'язкове значення;

– акт застосування завжди має індивідуальний характер;

– він може відігравати роль юридичного факту, тобто сприяти виконанню, зміні та ліквідації правовідносин;

– це акт, що виданий на основі і у відповідності до норм права, які застосовуються;

– він містить у собі індивідуально-конкретне, державно-владне веління (розпорядження);

– він видається у певній формі і у передбаченому законом порядку;

– він має юридичну силу і забезпечується відповідними засобами.

Рішення проблеми: Чим відрізняються акти застосування норм права та нормативно-правові акти?

4. Тлумачення правових норм.

Лекція №6.

Тема: Правова поведінка та юридична відповідальність.

Освітня (навчальна): формування у студентів знань про природу правомірної поведінки, розгляд і засвоєння студентами сутності, характерних рис і особливостей правопорушення, як однієї з найважливіших категорій теорії держави і права.

Розвивальна: формування вміння застосовувати отримані знання при вивченні інших юридичних дисциплін, з'ясування ролі правоохоронних органів у боротьбі з правопорушеннями.

Виховна:виховання студентів у дусі поваги до законів та активної правомірної поведінки.

1. Поняття правової поведінки і її соціальної природи.

2. Поняття, склад та види правопорушень.

3. Юридична відповідальність.

Міжпредметні зв’язки: філософія, політологія, історія політико-правових вчень, галузеві юридичні науки.

Актуалізація опорних знань: згадайте поняття «правова поведінка», «правопорушення», «юридична відповідальність».

ТЗН:контролююча комп’ютерна програма з модуль-контролю, 10 слайдів до слайдоскопу, 2 слайд-схеми (транспаранти) до графопроектору „Літер-1250”.

1. Головними ознаками правової поведінки є:

1/ соціальна значимість;

2/ вираження у формі діяння (дії або бездіяльності);

3/ свідомо-вольовий характер;

4/ регламентованість правовими нормами;

5/ здатність викликати юридичні наслідки.

Слід зазначити, що в нормах права, як правило, моделюється не правова поведінка в цілому, а її елементи – правові вчинки.

Правовий вчинок – це діяння, що складається з певних елементів, сукупність яких утворить його склад. До елементів правового вчинку відносяться: суб'єкт, суб'єктивна сторона, об'єкт, об'єктивна сторона.

Суб'єктом правового вчинку може бути фізична, посадова, юридична особа, орган держави, громадське об'єднання та інші, що визнані правоздатними, дієздатними та деліктоздатними.

Суб'єктивна сторона правового вчинку відображає внутрішнє ставлення суб'єкта до свого діяння та його наслідків.

Об'єкт правового вчинку – це явища навколишнього середовища, на які спрямовані діяння /суспільні відносини, соціальні цінності/.

Об'єктивну сторону правової дії утворюють ті складові частини, що характеризують форму його зовнішнього вираження: дія /бездіяльність/, суспільно значимі наслідки і причинний зв'язок між діями і наслідками. Також необхідно враховувати, що правова поведінка складається з двох протилежних за своєю спрямованістю видів: поведінки правомірної та протиправної, кожна з який характеризується крім загальних, своїми власними ознаками.

2. Правопорушення відрізняється від правомірної поведінки і діяльності наступними ознаками:

1) це суспільне небезпечне або шкідливе діяння;

2) це протиправне діяння (дія або бездіяльність);

3) винне протиправне діяння;

4) юридичне карне діяння;

5) наявність причинного зв'язку між протиправними діяння­ми і наслідками.

Правопорушення – це соціально небезпечне або шкідливе, про­типравне, винне діяння деліктоздатного суб'єкта (фізична чи юри­дична особа), яке передбачене діючим законодавством і за нього встановлена юридична відповідальність.

Склад правопорушення.

Особливу увага в другому питанні треба приділити розкриттю складу правопорушення При цьому варто враховувати особливості складу правопорушення:

1/ суб'єктом правопорушення є деліктоздатна особа;

2/ необхідною ознакою суб'єктивної сторони є вина у формі наміру або необережності, мотив та мета;

3/ об'єктивна сторона правопорушення відповідає на запитання, яким чином скоєне правопорушення, якими були дії /бездіяльність/ суб'єкта правопорушення, в чому полягає суспільно-небезпечний результат правопорушення та причинний зв’язок;

4/ об'єкт правопорушення той же самий, що й у складі правомірної поведінки – суспільні відносини, соціальні цінності.

Класифікація правопорушень передбачає, що можна виділити основні їх види:

1/ за рівнем суспільної небезпеки – підрозділ правопорушень на проступки та злочини;

2/ за належністю норм права, що порушуються, до визначених галузей права – на карні, цивільні, адміністративні та інші;

3/ за колом осіб – на індивідуальні /фізичні і посадові особи/ та колективні;

4/ за характером правових приписів – на нормативно-правові та дисциплінарні.

3. Юридична (ретроспективну) відповідальність слід відрізняти від "позитивної відповідальності ”, яку розуміють як почуття відповідальності за свою поведінку, діяльність, як почуття обов'язку. «Позитивна відповідальність» існує у трьох формах часу: в майбутньому, в сучасному і минулому, хоча в більшості випадків вона направлена на перспективу. Юридичну відповідальність розглядають тільки в ретроспективі, як негативну відповідальність за минулі правопорушення, тому що притягнення до відповідальності за майбутні правопорушення – абсурд і безглуздя.

Юридична відповідальність – це міра покарання правопорушника шляхом позбавлення його певних соціальних благ чи цінностей (матеріальних, духовних чи особистісних), які йому належали до факту правопорушення, від імені держави (суспільства) на підставі закону (або іншого нормативного акта), з метою попередження правопорушення і відновлення (чи відшкодування) втрачених суб'єктивних прав на матеріальні і духовні цінності.

Юридична відповідальність – це міра покарання, яка носить, як правило, публічний характер. Вона здійснюється або може здійснюватись від імені держави шляхом державного примусу. В окремих випадках відшкодування збитків може відбуватись добровільно без державного втручання. Юридична відповідальність повинна бути передбачена, як правило, в законодавстві, особливо в кримінальному і адміністративному. Всі види відповідальності служать попередженню нових правопорушень.

Юридична відповідальність здійснюється на засадах законності, обґрунтованості, невідворотності, індивідуалізації і справедливості.

Різні види відповідальності мають свою особливість або специфіку, різну мету і цілі, тому деталізація цього питання відноситься до різних галузей права.

Юридичну відповідальність поділяють на такі основні види:

1) конституційна; 2) кримінальна; 3) адміністративна; 4) дисциплінарна; 5) цивільно-правова; 6) матеріальна (в зв'язку із завданням шкоди в процесі виконання трудових обов'язків). По суті, це різновид цивільно-правової відповідальності, яка має свої особливості.

Дискутується питання про можливість виділення і інших видів юридичної відповідальності: екологічної, процесуальної, сімейної, фінансової. Справа в тому, що види правопорушень можна класифікувати по галузях права, але не можна так класифікувати юридичну відповідальність.

Підставами притягнення до юридичної відповідальності є факт здійснення соціально небезпечного вчинку, наявність норми права, яка забороняє цей вчинок і встановлює відповідні санкції.

Притягнення до юридичної відповідальності здійснюється на основі акту застосування норми права, в якому індивідуалізуються заходи юридичної відповідальності до конкретного правопорушника.

Підстав звільнення від юридичної відповідальності законодавство виділяє декілька. Особливу увагу слід приділити необхідній обороні та крайній необхідності.

Читайте також:

1. А.А.Налчаджан виділяє: образ тіла (тілесне Я), наявне Я (справжнє-Я), динамічне-Я, фактичне-Я, ймовірне-Я, ідеалізоване-Я, уявне-Я та інші.
2. А/. Верховна Рада України.
3. АГРАРНЕ ПРАВО УКРАЇНИ
4. Аграрні закони України
5. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
6. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС - один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства
7. Адміністративні справи, пов'язані із реалізацією вибор­чих прав (ст.ст. 172, 173, 174, 175, 176).
8. Адміністративно-правовий статус Кабінету Міністрів України
9. Адміністрація Президента України
10. Адреси бібліотек України
11. Акти Верховної Ради України
12. Акти Кабінету Міністрів України

Переглядів: 557