ЗАХОДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕПІДЕМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Основним напрямком діяльності по забезпеченню епідемічної безпеки був і залишається профілактичний. Весь комплекс запобіжних заходів підвищення безпеки життєдіяльності, по відношенню до інфекційних захворювань, повинен бути спрямованим на три чинники епідемічного процесу: джерело інфекції, шляхи передачі та розповсюдження інфекції на прийнятну до епідемічних захворювань людину. Якщо виключити з цього ланцюга хоч один із чинників, епідемічний процес буде припинятися.

Тому метою запобіжних заходів повинно бути діяння, перш за все, на джерело інфекції, для зменшення зараження навколишнього середовища та сфери проживання, локалізацію розповсюдження збудників, а також заходи підвищення стійкості населення до захворювання.

Джерелом інфекційних захворювань можуть бути: хвора людина або бактероносії, хворі хатні або дикі тварини та птахи, а також кровососні комахи. До заходів що до джерела епідемічної інфекції відноситься раннє активне та повне виявлення носіїв, їх своєчасна ізоляція, госпіталізація та лікування, проведення дезинфекційних заходів у вогнищах спалаху зараження.

Надзвичайно важливим є своєчасне і повне перекриття шляхів передачі епідемічних збудників. З метою запобігання розповсюдження епідемічних інфекційних захворювань та ліквідації вогнищ зараження, що виникли, проводиться комплекс ізоляційних заходів, які називаються карантином.

Карантин, карантинізація (італ. quarantena, від quaranta giorini - сорок днів), - система заходів, що проводяться для попередження інфекційних захворювань з епідемічного вогнища й ліквідації самого вогнища.

Карантин передбачає: обмеження або заборону переміщення населення та вантажів за межі і через карантинізаційну зону; повну або часткову ізоляцію карантинізованих осіб або колективів від оточуючого населення. Виявлення та ізоляція хворих, бацилоносіїв і всіх тих, хто спілкувався з хворими, у взятому під спостереження колективі. Сюди належить ряд інших заходів: санітарна обробка, імунізація, фагування, дезинфекція, дезинсекція, дератизація та ін.

Карантинізації можуть підлягати: окремі особи, групи людей, квартира, дім, гуртожиток, цілий район і місцевість.

Карантини вперше були введені в 14 ст. в Італії, у вигляді сорокаденної (звідки пішла і назва) затримки на рейді кораблів, що прибували з неблагополучних щодо чуми місць. Карантинні заходи міжнародного масштабу передбачені Міжнародною Паризькою конференцією 1926 р.

Обсервація карантинних місць передбачає дотримання та виконання відповідних правил. Ці правила полягають у тому, що не

дозволяється без спеціального дозволу залишати місця проживання у вогнищах ураження. Виходячи на вулицю, необхідно захистити органи дихання та уникати ділянок великого скупчення людей. При щоденному вологому прибиранні приміщень необхідно використовувати дезинфікуючі засоби та заходи по знищенню перенощиків захворювань (мишей, пацюків, бліх, кліщів, тарганів, блощиць і ін.).

Перед вживанням їжі необхідно ретельно мити руки теплою водою з милом та дотримуватись правил особистої й загальної гігієни при харчуванні. Воду використовувати тільки з перевірених джерел і пити тільки після кип'ятіння. Сирі овочі та фрукти після миття обробляти кип'яченою водою, хліб прожарювати на вогні або в духовці. При утриманні в помешканні домашніх тварин, спостерігати за будь-якими ознаками захворювання та своєчасно, при підозрі, звертатися до ветеринарних працівників.

Профілактичні заходи в епідеміологічному процесі повинні бути направлені на підвищення стійкості населення до збудників інфекцій. Це досягається на державному рівні шляхом масової імунізації , запобіжною вакцинацією, введенням спеціальних сироваток.

Сприйнятливість до інфекційних хвороб як окремої людини так і колективу визначається: станом імунітету, віком, соціально-побутовими умовами, медико-санітарним забезпеченням рівнем загальної культури, раціональним харчуванням, благоустроєм місць, знаннями та дотриманням основ гігієни та санітарії.

Важко виділити з усього сказаного найбільш значимі чинники, що визначають сприйнятливість населення до окремих інфекційних захворювань, але з впевненістю можна сказати, що імунітет — це одне з самих важливих та цінних властивостей організму людини.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ЕПІДЕМІОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА	\|	Епідемія

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.