• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Криза 3 років.

В основі кризи лежить суперечність між новою тенденцією дитини до самостійного задоволення своїх потреб та прагнення дорослих зберегти старий стиль стосунків і обмежити тим самим активність дитини. Задоволення дитиною цієї потреби робить дитину упевненою у собі, допомагає їй усвідомити свою значущість для інших. Все це допомагає формуванню у дитини почуття самоповаги. Незадоволення потреби у самостійності веде до виникнення негативних тенденцій – пасивність, агресивність, почуття приниження, безпорадності, які у своїй сукупності сприяють формуванню різних компенсаторних та невротичних механізмів, які проявляються у більш пізньому віці.

Отже, криза є тимчасовою, але пов’язані з нею новоутворення (відокремлення себе від оточуючих, порівняння себе з іншими, тощо) – важливий етап у психічному розвитку дитини.

Питання 20. Визначте роль гри як ведучого виду діяльності дошкільника

Гра є важливим засобом розвитку дитини, підготовки її до школи, до майбутнього життя.

У грі відбувається:

- розвиток моторики – гра створює сприятливі умови для удосконалення рухів дитини ( О.В.Запорожець);

- формування довільності пам’яті – у грі діти запам’ятовують і пригадують більше слів, ніж у будь якій іншій діяльності ( З.М.Істоміна);

- в умовах гри раніше формується вміння дошкільника підкорятися правилам, утворюється механізм керування своєю поведінкою, гартується воля (З.В.Мануйленко);

- у грі складається довільність психічних процесів;

- у грі формується особистість дитини.

Отже, гра є провідною діяльністю дітей . Звідси випливає її особливе значення у розвитку дошкільників. Гра є найбільш доступною для дошкільнят діяльністю, оскільки найбільше відповідає її фізичним і психічним можливостям. Вона ніколи не ставить недоступних вимог, але разом з тим завжди вимагає деякого напруження сил, що підтримує бадьорість, життєрадісність дитини, забезпечує її здоров’я.

Питання 21. Дайте характеристику продуктивних видів діяльності дошкільника

Поруч з грою суттєву роль у психічному розвитку дошкільника відіграє продуктивна діяльність – малювання, ліпка, аплікація, конструювання. Кожен з них характеризується спрямованістю на отримання результату (малюнка, будівлі і т.д.), притаманним певним заданим якостям. Від дитини вимагається, щоб вона вміла досягти необхідного результату навіть у тому випадку, якщо сам процес діяльності в даний момент її не зацікавлює, щоб вона вміла створити і послідовно втілити задум. Спочатку дитину зацікавлює не стільки результат, скільки сам процес діяльності – накладання кубиків, зміни форм глини, поява слідів на папері під час користування олівцем. Спрямованість на отримання результату складається поступово під час оволодіння діяльністю. І по мірі формування цією спрямованістю дитина оволодіває необхідними зовнішніми, внутрішніми, практичними , психічними видами дій, у неї формуються естетичні переживання і творчі здібності.

Увагу психологів та педагогів найчастіше привертають до себе дитячі малюнки.

Зображувальна діяльність дорослого і дитини відрізняється, а саме:

- дорослий – головне отримати результат, тобто щось зробити;

- дитина– результат – вторинне, головне – процес створення малюнка:

малюють з великим задоволенням, багато говорять і жестикулюють;

часто викидають свої малюнки тільки-но вони закінчені;

діти не запам’ятовують, що саме вони малюють, дитячі малюнки відображають не лише зорове сприймання, а й весь сенсорний досвід та уявлення про предмет (тому важливо, що дитина малює);

характер зображень дітей визначається тим, що виділяє вона для себе в предметі і що знає про нього (н-лад, одяг зображуваної людини може бути “прозорим”, тому дитина знає, що під ним знаходяться руки та ноги, деякі частини тіла можуть бути зовсім відсутні – для дитини вони неважливі (вуха, волосся, пальці);

у дитини як правило немає потреби в спостереженні натури (майже не дивиться на предмет який малює).

Поступово малюнки дітей стають все більш схожими на дійсність.

Але, як зазначає В.С. Мухіна дитячим малюнкам притаманна тенденція до закріплення традиційних графічних образів, які швидко перетворюються в шаблони. Найпоширенішими шаблонами є зображення будинків, дерев, квітів.

Завдання в навчанні малювання – руйнування шаблонів і стимулювання дітей до творчості.

Іншою формою продуктивної діяльності дошкільників є конструювання – цілеспрямований процес створення певного результату ( будівлі з кубиків, конструктора). В процесі конструктивної діяльності діти вчаться співвідносити розмір і форму різних деталей, з’ясовує їх конструктивні властивості.

Виділяють 3 види конструктивної діяльності:

1) елементарний – конструювання за зразком. Дітям пропонують зразок майбутньої споруди або показують як потрібно будувати і просять відтворити заданий зразок.

Така діяльність не вимагає особливого розумового чи творчого напруження, але вимагає уваги, зосередження і головне прийняття самої задачі “діяти за зразком”.

2) конструювання за умовами. Діти будують не на основі зразка, а на основі умов, які висуваються завданням гри або дорослим . Таке конструювання вимагає чіткої організації діяльності, розвитку творчої ініціативи. Н-лад, отримавши завдання побудувати парканчик навколо 4 будиночків таким чином, щоб один будиночок (самий великий – будиночок лисиці) був відгородженим від трьох останніх (будиночків гусей), дитина розуміє, що вона не має права переставляти будиночки з місця на місце, підлаштовуючи розташування до парканчика, що будується.

3) конструювання за задумом – найчастіше присутнє у грі використовується не лише будівельний матеріал, а й інші оточуючі предмети. Гра часто вимагає споруд, якими дитина могла б користуватися особисто. Діти будують будиночки, в які вони хочуть входити, у яких вони хочуть розміщуватися.

Конструювання об’єднує дітей, вони вчаться спільно обговорювати план побудови, доходити спільної думки, вчаться підкоряти свої бажання конструктивним задумам, які підтримує більшість, відстоювати свою точку зору з приводу більш вдалого варіанту конструкції.

Аплікація, ліпка – їх психологічне значення схоже на значення зображувальної і конструктивної діяльності.

Отже, всі продуктивні види діяльності сприяють розвитку в дітей здібності наперед уявляти собі, що повинно бути зроблено, розвитку здібності до планування діяльності.

Питання 22. Розкрийте особливості учбової діяльності молодших школярів

Зміст учбової діяльності і відповідно їй взаємини з учителем настільки важливі для першокласника, що він переносить їх і на інші види своєї неучбової діяльності. Н-лад, діти не тільки навчають ляльок, тварин, грають “в школу”, а й при цьому “у всьому копіюють вчителя”. Шляхом гри “в школу” проходить засвоєння дітьми “специфічних норм спілкування в процесі навчальної діяльності”. Як навчання впливає на розвиток пізнавальних процесів?

За Д.Б. Ельконіним виділяють такі компоненти учбової діяльності.

1. Мотивація. Серед них є мотиви, найбільш адекватні учбовим задачам; якщо вони формуються у школяра, його учбова робота стає усвідомленою і ефективною. Ельконін називає їх учбово-пізнавальними. В їх основі лежать пізнавальні потреби і потреби у саморозаитку. Це інтерес до того, що вивчається, до процесу діяльності – як, яким способом досягаються результати, вирішуються учбові задачі. Дитина повинна бути мотивована не тільки результатом, а й самим процесом учбової діяльності. Це також мотив особистого росту, самовдосконалення, розвитку своїх здібностей.

2. Учбова задача – система завдань, при виконанні яких дитина засвоює найбільш загальні способи дій. Учбову задачу слід відрізняти від окремих завдань. Зазвичай діти, розв’язуючи багато конкретних задач, самі стихійно відкривають для себе загальний спосіб їх ров’язання. Розвивальне навчання передбачає спільне “відкриття” і формування дітьми і вчителем загального способу розв’язання цілого класу задач. У цьому випадку загальний спосіб засвоюється як зразок і легше переноситься на інші задачі даного класу, учбова діяльність стає більш продуктивною. Прикладом учбової задачі може служити морфосемантичний аналіз на уроках української мови. Дитина повинна встановити зв’язки між формою і значенням слова. Для цього вона засвоює загальні способи дії з словом: потрібно змінити слово, порівняти його з тим, що утворилося за формою і значенням, виявити зв’язок між змінами форми і значення.

3. Учбові операції входять у склад способу дій. Операції і учбова задача – основні структурні компоненти убової діяльності.

У наведеному вище прикладі операторним змістом будуть ті конкретні дії, які здійснює дитина, розв’язуючи завдання знайти корінь, приставку, суфікс і закінчення в заданих словах. Що робить школяр, знаючи загальний спосіб розв’язання цих задач? Перш за все зміює слово так, щоб отримати його варіантні форми ( скажем: лісна, лісні, лісному), порівнює їх значення і виділяє закінчення у вихідномуц слові. Потім, змінюючи слово, отримує однокоріневі слова, проводить порівняння значень виділяє корінь та інші морфеми.

Кожна учбова операція повинна бути відпрацьована.

4. Контроль. Спочатку учбову роботу дітей контролює учитель. Поступово учні починають контролювати її самі. Недостатньо контролювати роботу тільки за кінцевим результатом (правильно чи неправильно виконано завдання). Дитині необхідний поопераційний контроль, тобто контроль за процесом учбової діяльності.

5.Оцінка. Дитина, контролюючи свою роботу, повинна навчитися і адекватно її оцінювати. При цьому також недостатньо загальної оцінки – наскільки правильно і якісно виконано завдання; потрібна оцінка своїх дій – спосіб розв’язання задач засвоєно чи ні, які операції ще не відпрацьовано.

Вчитель, оцінюючи роботу учнів, не обмежується виставлянням оцінки. Для розвитку саморегуляції дітей важлива не оцінка як така, а змістовна оцінка – пояснення, чому поставлена ця оцінка, які плюси і мінуси має відповідь чи письмова робота. Змістовно оцінюючи учбову діяльність, її результати і процес, учитель задає певні орієнтири – критерії оцінки, які повинні бути засвоєні дітьми. Учнів учать оцінювати не тільки свою роботу, а й роботу однокласників за загальними для всіх критеріями. Часто використовуються такі прийоми, як взаємне рецензування, колективне обговорення відповідей і т. ін.

Отже, специфіка самої учбової діяльності дитини, впливає на розвиток її психічних функцій, особистісних новоутворень і довільної поведінки.

Питання 23. Розкрийте поняття провідна діяльність

Провідним називається такий вид діяльності, який визначає найбільші успіхи в розвитку її пізнавальних процесів.

Провідна діяльність за О.М. Леонтьєвим –це така діяльність, в якій складаються найсприятливіші умови для розвитку дитини певного віку і формуються ті психологічні новоутворення, які забезпечують її готовність до переходу на наступний віковий щабель розвитку.

Провідна діяльність (О.В. Проскура) – це просто діяльність, яку найчастіше виконують на певному щаблі розвитку. Гра, н-лад, зовсім не забирає найбільше часу в дитини. В середньому вона грається не більше 3-4 годин на день.

Схема зміни провідної діяльності за Д.Б.Ельконіним:

1) для немовлят (від 0 до 1) – безпосереднє емоційне спілкування з дорослими, в процесі якого у дітей виникає потреба в постійних контактах з ними. Ці контакти стають необхідною формою всього наступного процесу засвоєння дітьми досвіду дорослих.

2) Ранній вік (від 1 до 3) – предметно-маніпулятивна діяльність з різними іграшками та оточуючими предметами повністю співвідносячи з їх соціально-культурним призначенням, і без активної взаємодії з дорослим. За допомогою і всередині цієї діяльності дитина засвоює суспільно-вироблені способи використання різних речей.

3) Дошкільний (від 3 до 6-7) – гра, через сюжети і ролі дитина відкриває й пізнає наявність у людей певних суспільних функцій і норм поведінки, що формує в неї потребу орієнтуватись на ці функції і норми під час співставлення з ними власних дій і вчинків; у грі розвивається уява і символічна функція мислення (здатність підміняти одні предмети іншими, що готує грунт для засвоєння знакових заміщень в учбовій діяльності школярів – буквенного позначення числових величин, формули як замінника змістовних закономірностей).

4) Молодший шкільний вік (від 6-7 до 10-11) – учбова діяльність у процесі якої у дитячій психіці виникають новоутворення, що забезпечують формування основ теоретичного ставлення до дійсності, вміння орієнтуватись у теоретичних формах відображення речей, суспільних стосунків між людьми, зокрема вміння оперувати абстрактними поняттями.

5) Підлітковий (від 10-11 до 13-14) – спілкування, яке заключається в побудові особистісних взаємин з товаришами на основі певних морально-етичних норм.

6) Старший шкільний вік (від 13-14 до 16-17) – навчально-професійна діяльність.

Отже,особливу роль у розумінні вікового розвитку відіграє поняття “провідний вид діяльності”. Під провідною діяльністю будемо розуміти той вид діяльності, який дає змогу людині досягти найбільших успіхів у розвитку пізнавальних процесів.

Питання 24. Розкрийте структуру та завдання психології виховання.

Психологія виховання досліджує психологічні закономірності формування особистості в умовах цілеспрямованого педагогічного процесу.

Завдання психології виховання: вивчення закономірностей активного і цілеспрямованого формування особистості людини в онтогенезі. Головна задача виховання – формування і розвиток дитини як особистості, якій притаманні корисні якості, які необхідні їй для життя в суспільстві.

Психологія виховання розв’язує такі складні питання, як джерела, рушійні сили, психологічні механізми формування особистості, з’ясовує як дитина оволодіває суспільним досвідом, практикою між людських взаємин, перетворення на зрілого, активного члена суспільства.

Психологічні вимоги до виховного процесу.

- включення особистості у значущу діяльність;

- зміни соціальної позиції особистості в референтній групі;

- урахування домінуючої мотивації особистості при конструюванні виховного процесу;

- цілеспрямоване створення емоційно збагачених виховних ситуацій;

- особистісно-розливальне спілкування;

- використання співпереживання як психологічного механізму виховання особистості;

- систематичний аналіз вихованцем власних вчинків і вчинків інших, з’ясування їх наслідків для референтної групи.

Цілі виховання не встановлюються назавжди і не є постійними в будь-якому суспільстві. Змінюється система суспільного устрою і соціальні відношення – змінюються і цілі виховання.

До розряду постійних цінностей відносять загальнолюдські моральні цінності. Вони у першу чергу і забезпечують собою цілі виховання на всіх етапах соціальної історії. Такі цілі пов’язані з поняттями добра і зла, порядності, гуманності і любові до природи. Це ще і духовність, відповідальність особистості за те, що відбувається з нею і навколо неї, скромність, людяність.

Поряд із загальними цілями виникають і спеціальні соціальні цілі виховання, які ми можемо описати лише приблизно. Спеціальні цілі виховання, що відповідають сучасним тенденціям суспільного прогресу, полягають у тому, щоб виростити школярів ініціативними, творчими людьми, які честолюбиво намагаються до досягнення успіху.

Отже, виховання є важливою функцією суспільства. Економічне й національно-духовне відродження України неможливе без переосмислення його складових – виховання нової людини як особистості.

1. Питання 25.Розкрийте віковітаспекти виховання

Виховання дітей, підлітків, юнацтва. Формування самостійності, моральної поведінки, звичок у дошкільному віці. Розвиток та засвоєння моральних знань молодшими школярами. Умова розвитку у молодших школярів елементів моральних переконань. Формування моральних почуттів у дітей молодшого шкільного віку (відповідальності, навичок вольової регуляції поведінки, вміння керувати своїми емоціями та ін.). Формування моральних почуттів, розвиток моральної свідомості у підлітковому віці. Формування моральної свідомості в старшому шкільному віці.

Питання 26. Дайте характеристику психології індивідуального підходу до дитини у процесі виховання.

Індивідуальний підхід передбачає побудову всієї системи виховання з урахуванням фізичних і духовних своєрідностей особистості кожної дитини, що зумовлюється деякими природженими відмінностями (тип ВНД тощо) або тими, що виникають внаслідок специфічних умов життя дитини та особливостей її виховання. Врахування індивідуальних відмінностей дитини є однією з важливих умов успіху у вихованні.

В індивідуальному підході до дитини у процесі виховання можна виділити два аспекти:

1. Психологічний – полягає у встановленні неповторної своєрідності учня, у визначенні його ставлення себе самого, особливостей суб’єктивного сприймання зовнішніх впливів і специфіки реагування на них.

2. Педагогічний – полягає у виборі таких засобів і форм впливу на учня, які найбільш відповідають його психологічним особливостям, психічним станам, настроями у даний момент і завдяки цьому забезпечують оптимальний виховний ефект.

Здійснення індивідуального підходу у процесі виховання означає передусім виявлення загальної спрямованості особистості учнів, їх схильностей, змісту інтересів. Їх врахування допомагає учителю підтримувати і стимулювати розвиток позитивних сторін особистості учнів.

Важливе значення в здійсненні індивідуального підходу до учнів має педагогічна оцінка їхньої діяльності і поведінки. При цьому об’єктом оцінки мають бути мотиви дій та вчинків, а не лише їх результати.

Однією з вимог індивідуального підходу є чітка диференціація методів і форм виховного впливу на учнів. Н-д, заохочення як засіб стимуляції потрібно застосовувати до кожного учня, але в першу чергу до тих учнів, в яких учитель помічає такі риси, як нерішучість, відсутність інтересу.

При виборі засобів і форм виховного впливу на учня треба враховувати необхідність в їх періодичному варіюванні. Н-д надто часте використання словесних впливів стосовно одного й того ж учня приводить до його знецінення: учень звикає до них і просто перестає реагувати на них.

Одним з важливих аспектів індивідуального підходу є врахування темпераменту учнів, що зумовлюється типом їх нервової системи.

Н-д, стосовно учня – сангвініка доцільно частіше проявляти більше вимог до сталості уподобань, стійкості реакцій на явища оточення. Меланхолік потребує частого підбадьорювання, схвалення, завдяки чому можна підвищити рівень його упевненості у власних силах. Флегматик зважаючи на повільність його реакцій, потребує тактовного стимулювання швидкісті рухів, мовлення, варіацію почуттів. У холерика, враховуючи його неврівноваженість, слід формувати стриманість, саморегуляцію своїх дій і вчинків. Урахування цих індивідуальних відмінностей тим важливіше, чим молодший учень ( у старшому шкільному віці прояви темпераменту завдяки вихованню і самовихованню стають менш виразними).

Важливу роль в індивідуальному підході відіграє врахування психічних станів учня, настрою, загального фізичного самопочуття, стомлюваності в процесі навчання. Загальною і важливою умовою забезпечення результативності індивідуального підходу є органічне поєднання впливів учителя на окремого учня з впливами на нього колективу ровесників.

Питання 27. Проаналізуйте психологічні фактори успішності учіння

До цих факторів належать:

- особливості розумової діяльності дитини;

- ставлення до учіння;

- самооцінка своїх успіхів;

- рівень домагань;

- вікові та індивідуальні особливості розвитку;

- метод навчання;

- умови життя та ін.;

- система здібностей до засвоєння знань та способів діяльності.

Ставлення до учіння; уміння вчитися; особливості мислення є

основним фактором успішності учня.

Поряд із загальнопсихологічними закономірностями процесу учіння на його успіхах позначаються індивідуально-психологічні особливості в сформованості і розвитку окремих психічних процесів якостей особистості.

Однією із сторін індивідуально-психологічних відмінностей учіння є індивідуальний стиль учбової діяльності, який виявляється:

- в стійких способах учбової роботи,

- в системі навичок, прийомів,

- пристосуванні індивіда до вимог діяльності.

У такій системі недоліки однієї з сторін компенсуються високим рівнем розвитку інших і в цілому система забезпечує продуктивність діяльності.

Індивідуально-психологічні особливості своєю природною передумовою мають типологічні особливості НС (силу, урівноваженість, рухливість), але не вони самі по собі зумовлюють успіхи учня, а залежно від характеру спрямування їх функцій в навчально-виховній діяльності, у їх взаємодії з навколишнім середовищем. Індивідуальні особливості виявляються в здібностях, інтересах – є дійовим фактором учіння.

У процесі учіння не тільки виявляється, а й формується індивідуальний стиль учбової діяльності учня, той склад способів і прийомів учіння, який забезпечує його успішність. Наприклад, учень з руховим типом НС успішно виконує завдання контрольної роботи в умовах дефіциту часу за рахунок таких рис, як висока швидкість реакцій, вміння швидко міняти характер власних дій, прискорювати темп. В свою чергу, учень з інертним типом НС досягає успіху, використовуючи такі розумові риси, як наполегливість, підвищена увага, самоконтроль, чіткість та систематичність у роботі.

Питання 28. Дайте психологічну характеристику педагогічної діяльності

Педагогічна діяльність – це цілеспрямований виховуючи та навчаючий

вплив вчителя на учнів з метою особистісного та діяльнісного його розвитку, а також основа його саморозвитку та самовдосконалення.

В залежності від продуктивності в педагогічній діяльності виділяють п’ять рівнів:

1-репродуктивний (мінімальний)- педагог вміє передавати іншим те, що

знає сам;

2-адаптивний (низький, малопродуктивний )- педагог вміє пристосувати своє повідомлення відповідно особливостям аудиторії;

3-локально –моделюючий (середній, середньо продуктивний)- педагог володіє стратегіями навчання учнів знанням, умінням, навичкам з окремих розділів курсу (тобто формулювати педагогічну мету, розуміти бажаний результат та добирати систему і послідовність включення учнів в учбово-пізнавальну діяльність);

4-системно-моделюючий знання учнів (високий, продуктивний) – педагог володіє стратегіями формування необхідної системи знань, умінь та навичок з даного предмету в цілому;

5-системно –моделюючий діяльність та поведінку учнів ( найвищий, високопродуктивний) – педагог володіє стратегіями перетворення свого предмету засіб формування особистості учня, його потреб у самовихованні, самоосвіті, саморозвитку.

Психологічний зміст педагогічної діяльності включає мотиви, мету, предмет, засоби та результат.

Предметом педагогічної діяльності є організація навчальної діяльності учнів, яка спрямована на засвоєння предметного соціокультурного досвіду.

Засобами педагогічної діяльності є наукові ( теоретичні та емпіричні) знання, за допомогою яких формується тезаурус учнів. Носіями знань можуть бути тексти підручників ; відповідні уявлення, які виникають в учнів під час цілеспрямованого спостереження ( на л/б, практичних) заняттях. Допоміжними є технічні, комп’ютерні, графічні та інші засоби.

Засобами передання є пояснення показ ( ілюстрація), спільна робота з учнями під час вирішення учбових задач, безпосередня практика(л/б, польова), тренінги.

Результатом педагогічної діяльності повинен бути особистісний індивідуальний розвиток учня, його вдосконалення.

В педагогічній діяльності виділяють ті ж мотиваційні орієнтації,що і в учбовій. Зовнішні мотиви ( н-д мотив досягнення, престижу роботи у відповідних навчальних закладах) та внутрішні мотиви (орієнтація на процес і результат своєї діяльності, особистісно-професійного росту, самоактуалізації). Специфічним мотивом виступає орієнтація на домінування, мотив влади.

Питання 29. Охарактеризуйте стадії педагогічного спілкування

В. Кан-Калік визнгачає такі стадії педагогічного спілкування, як:

1. Орієнтування під час спілкування. Вчитель адаптує власний звичайний стиль спілкування до конкретних умов, що склалися саме на цьому уроці чи на виховному заході. Така адаптація ґрунтується: на усвідомленні педагогом власного стилю спілкування з учнями; на мисленному відтворенні минулих особливостей спілкування з певним класом; на уточненні стилю спілкування у нових комунікативних умовах діяльності, що випливають із ситуації у класі та висунутих педагогічних завдань.

2. Початкова стадія спілкування. На підставі нової інформації про ситуацію та конкретні умови коригуються обрані прийоми і способи спілкування. Система спілкування приводиться у відповідності до системи педагогічних завдань, які вчитель має розв’язувати. Важливим є перше враження, яке справив педагог на учнів. При цьому не можна покладатися лише на офіційні правила взаємовідносин, які регламентують процес педагогічного спілкування. Вчитель має розв’язувати цю проблему як важливе комунікативне завдання.Розрізняють такі варіанти розв’язання комунікативного завдання: мовний (словесне звертання до учнів), поведінково-знаковий (записи на дошці, використання наочних посібників тощо) та змішаний, який містить елементи трьох попередніх.

3. Зосередження уваги учнів на вчителеві. Педагогічне спілкування буде продуктивним лише за умови концентрації довільної уваги учнів на вчителеві.

4. Вербальне спілкування – уміння педагога домагатися, щоб учень не лише почув, зрозумів, а й “побачив” внутрішнім зором почуте. Звідси випливають вимоги виразності мови вчителя, точності його формулювань, здатності впливати не лише на розум, а й на почуття учнів, стимулювати при цьому їхнє мислення, уяву, потребу в пошуковій діяльності. Все зазначене залежить від рівня розвитку у вчителя образного мислення та педагогічної уяви, сформованості власних мовних здібностей. Усе це потребує наявності мовної пам’яті, вміння правильно добирати мовні засоби, логічно будувати та викладати думки, орієнтувати розмову на співрозмовника. Важливими є також загальна ерудованість та культура педагога.

Питання 30.Охарактеризуйте стилі педагогічного спілкування

Стиль педагогічного спілкування це характеристика педагогічного спілкування, у якій проявляються морально-світоглядні установки вчителя, педагогічна спрямованість його особистості, рівень комунікабельності та комунікативні здібності, уміння і навички.

Виокремлюють такі стилі педагогічного спілкування: діалогічний – активність, контактність і висока ефективність спілкування; щирсть і природність спілкування;адекватне сприймання та розуміння поведінки учнів, їхніх особистих проблем; прагнення до власного професійного і особистісного зростання; висока і адекватна самооцінка; розвинуте почуття гумору. Альтруїстичний – повне підпорядкування себе завданням професійної діяльності, відданість роботі та учням, поєднана з недовірою до їхньої самостійності; формування в учнів залежності від себе; відсутність прагнення до власного професійного і особистісного зростання, низький рівень рефлексії власної поведінки. Конформістський – поверхове,безконфліктне спілкування з учнями без чітко визначених комунікативних і педагогічних цілей, яке часто переходить у пасивне реагування на зміни ситуації; відсутність прагнення до глибокого розуміння учнів, зовнішня формальна доброзичливість при внутрішній байдужості або підвищеній тривожності; невпевненість у собі, недостатня вимогливість; низька самооцінка. Пасивний – холодна відчуженість, орієнтування на поверхове рольове спілкування з учнями; замкнутість і байдужість до учнів; висока самооцінка у поєднанні з прихованим невдоволенням від процесу спілкування. Маніпулятивний – егоцентрична спрямованість; висока потреба у досягненні зовнішнього успіху; приховане самолюбство; високий рівень розвитку комунікативних умінь, їх вміле використання для прихованого маніпулювання партнерами спілкування; добре розвинена рефлексія власної поведінки; висока самооцінка і самоконтроль. Авторитарно-монологічний – прагнення домінувати; переважання дисциплінарних методів і прийомів над організовувальними; егоцентризм, нетерпимість до помилок і заперечень з боку учнів; брак педагогічного такту, агресивність; орієнтування на репродуктивну діяльність; висока самооцінка. Конфліктний – неприйняття спілкування з учнями у своїй професійній діяльності; прагнення звести спілкування з учнями до мінімуму і прояви агресивності; емоційні “зриви”; перекладання відповідальності за невдачі у спілкуванні на учнів або на “об’єктивні” обставини; низька самооцінка і самоконтроль.

ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАВДАННЯ (ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАДАЧІ)

Задача №1

Які прийоми організації уваги учнів на уроці педагогічно найдоцільніші?

На відкритому уроці з зоології молода вчителька, пояснюючи новий матеріал, демонструвала численні ілюстрації про перелітних птахів. Це викликало пожвавлення в класі. Проте під час закріплення нового матеріалу виявилося, що частина учнів поверхово засвоїла новий матеріал; вони легко могли розповісти про спосіб життя якогось птаха і були зовсім безпомічні у поясненні інших фактів, так наче їх не було в класі. Для підтримання уваги учнів на уроці їй було запропоновано такі прийоми:

1) треба було зробити учням зауваження;

2) після кожного пояснення слід було закривати наочний посібник;

3) треба було дочекатися цілковитої тиші в класі, перш ніж починати пояснення;

4) після кожного пояснення треба було робити невелику паузу.

Задача №2

Маринка (6 р., 2 м.) відвідує перший клас. Вона вміє читати, писати, любить співати, декламувати. Мама пишається нею, а Маринка –сама собою.

Якось, йдучи додому разом з мамою, дівчинка сказала: “Учителька мене не любить. Не хвалить. Мені дає завдання складніші, чим іншим дітям, щоб я не знала, як відповісти. У дитячому садку було краще”.

Назвіть можливі причини, які впливали на відносини Маринки з учителем.

У чому різниця взаємовідносин у системі “дитина – педагог” у дитячому садочку і школі?

Що не врахував педагог у роботі із Маринкою?

Задача №3

Визначте, який учень краще запам’ятав оповідання, якщо врахувати, що здатність запам’ятовування в них однакова.

Яку умову найкращого запам'ятовування дотримуватиме один з хлопчиків? Двоє учнів ІУ класу почали заучувати оповідання.

- Ой, яке велике! Тут сидіти й сидіти,–сказав один.

- Зовсім не таке вже й велике, швидкозробимо, - відповів другий.

Задача №4

Такий підліток, як восьмикласник Ілля К., є в кожнім класі кожної школи. Тоненька, квола фігура. Окуляри. Розсіяний погляд. Коли його викликають до дошки, до нього не відразу доходить, що викликають саме його. Сусід позаду боляче тикає його ручкою в спину. Він здригається, скрикує, над ним сміється клас, учитель невдоволено морщиться, роздратовано покрикує: „Прокинувся? Усе не виспишся, бідний! Ворушись! Господи... Так ступай же, нарешті, до дошки!.. От лишенько...”

Ілля бреде, опустивши голову до дошки. Якщо це урок математики, він часто зовсім губиться від окриків. Якщо це література чи історія, він завжди добре знає урок, знає багато більше заданого, тому що читає охоче, усе це йому цікаво. Але він скований хронічною зневагою вчительки й іноді одержує двійку, оскільки не може перебороти свій загальмований стан. Насмішки вчителів змушують його відвертатися від класу до дошки. Учителька роздратовано підганяє його, сварить за напівсонний вигляд, за те, що мовчить. А в класі сидять не тільки вороги. Є там і дівчинка, що дуже подобається. Йому важко, соромно. Вся атмосфера класу і дії вчительки для нього — занадто сильний подразник. Усе це пригнічує його, позбавляючи здатності до мовної активності. Він мовчить, і його роздратовано проганяють на місце, проводжаючи або убивчою, нищівною реплікою, або безнадійним подихом...

1. Побудуйте психологічну гіпотезу, що пояснює те, що відбувається.

2. Визначте основні напрямки психологічної допомоги.

Задача №5

Якою рисою волі пояснюються особливості поведінки на контрольному уроці кожного учня?

А. Ішла контрольна робота з алгебри. Дав собі слово що буде, те й буде, а повинен розв'язати сам, ні в кого не піддивлятимусь. Розв'язання останнього приклада довго не виходило. Ось внутрішній голос і шепоче: „Слово дав, а двійку схопиш”. Почали брати сумніви... А інший голос твердить: „Володіти собою треба і в важкі хвилини робити все самому, а то ніколи нічого не вийде”. Проти першого голосу всі докази навів... і допомогло. З дзвінком здав роботу вчителеві.

Б. Заплутався в контрольній з алгебри. Сиджу, папір псую, рву на дрібні клапті, все з голови вилетіло. Бачу: Оля списує роботу начисто, а в чернетці увесь хід розв'язання видно. Сам не знаю, що мене штовхнуло, подивився я, як задача розв'язується, і став робити свою, все по порядку.

Задача №6

У деяких дитячих закладах з добовим перебуванням дітей вихователі і батьки часто відзначають відставання у розвитку активної мови малюків : незначний запас слів і недостатня емоційна виразність.

Назвіть причини подібного явища?

Як подолати такі недоліки у мові дітей раннього віку?

Задача №7

Визначте, до якої групи випробуваних належать числові дані експериментів, що характеризують повніше й міцніше запам'ятовування.

Одній групі учнів пропонували запам'ятати зміст тексту шляхом чотириразового читання підряд, другій — дворазовим читанням і дворазовим відтворенням. Виявилося, що повнота і сталість запам'ятовування в цих групах неоднакові. Через годину після заучування в одній групі матеріал пам'ятали на 75, в другій — на 52%, через десять днів — відповідно на 72 і 25%.

Задача №8

“Я також хочу варити кашу”, – говорить трирічна Оленка, спостерігаючи, як мама варить кашу. “Ти ще маленька, – відповідає мама, кашу варять тільки дорослі”. “Я хочу”, – наполягає дівчинка. Мама не витримує: “Не заважай мені, іди гратися”.

З яким явищем у розвитку дитини пов’язана поведінка Оленки?

Яка роль дорослого в цей період розвитку дошкільника?

Задача №9

Класний керівник розповідає: „У моєму п'ятому класі учиться незвичайна дівчинка. У неї велика родима пляма на обличчі. Така зовнішність ізолює її в дитячому колективі. Ровесники цураються, соромляться її. Дівчинка тиха, соромлива, тримається дуже непевно. Діти не особливо знущаються з неї, але приймати у своє суспільство не бажають. Усі спроби переконати дітей, що дівчинка така ж, як вони, зазнають невдачі”.

1. Чи можна допомогти дівчинці?

2. Які психологічні техніки можна використовувати в подібному випадку?

Задача №10

Батьки Каті (2р.5 міс) працюють і вчаться на заочному відділенні інституту. Так як на виховання доньки часу не залишалося, вони вирішили відвезти Катю до бабусі в село. Через рік, коли донька повернулася додому, батьки виявили у неї неправильну вимову.

Чим пояснити подібне явище?

У якому віці спостерігається синзитивність мови?

Задача №11

У кабінет шкільного психолога заглянула жінка. Як з'ясувалося з розповіді, її син-старшокласник Максим учиться в сусідній школі. Але вона звернулася до психолога саме цієї школи, тому що нізащо не зважилася б прийти в школу сина з подібним запитом. Жінка скаржилася на сина, запевняючи, що той відрізняється поганим поводженням і різко негативним відношенням до неї. Останнім часом, коли до закінчення школи залишається більше півроку, Максим став прогулювати заняття, а тепер і зовсім кинув навчання. На критику матері і навіть на дружні поради відповідає брутальністю. Мати переконана, що в сина не усе в порядку з психікою. Можливо, його потрібно показати фахівцю.

Виховувала вона його сама, без батька. З чоловіком розлучилася ще будучи вагітної. „Я сину нічого не шкодувала, усе життя ні в чому не відмовляла. Навіть заміж не вийшла через нього” — ця думка рефреном проходила через усю розповідь матері.

1. Спробуйте сформулювати попередні гіпотези щодо можливих причин поведінки юнака. Що, на Вашу думку, слід з’ясувати психологу про Максима?

2. Спробуйте проаналізувати причини конфлікту матері з сином.

3. Знайдіть шляхи покращення психологічної ситуації.

Задача №12

„Років десять назад на вокзалі до мене підійшов маленький циган і попросив грошей. Я сказав, що грошей немає. На це він відповів: „Ах, не маєш грошей, так і життя не будеш мати”. З тих пір ці слова переслідують мене завжди, коли зі мною щось трапляється. Потрапив в автокатастрофу — це мені за те, що не дав циганчаті грошей. Поламав ногу — це також розплата за те ж саме. І так щораз. А неприємності трапляються зі мною досить часто.

Як забути ці слова?”

Дайте психологічну характеристику проблеми.

Задача №13

Сергійко (6 р., 5 м.) вчиться у 1 класі. Він повідомляє мамі:

“Саша тепер у нас не головний”.

- А коли він був головним? – здивувалася мама.

- У дитячому садочку. Він умів гарно малювати, бігати, стрибати, коли ми гралися.

- А зараз він не вміє це робити?

- Уміє, звичайно, але тепер це не головне!

- А що ж головне тепер?

- Тепер головне: як ти вчишся.

Як змінився зміст відносин дітей між собою в школі порівняно з дитячим садочком?

Дайте психологічне обґрунтування.

Розкрийте особливості спілкування дітей у школі.

Задача №14

Як змінюється система взаємин (“дитина – вчитель”, “дитина – ровесник”, “дитина – батьки”) дітей шести років, які починають навчання в школі?

Задача №15

Який вид і які умови запам'ятовування виявилися в цьому експерименті?

Випробуваним (дітям і дорослим) давали п'ятнадцять карток з зображенням предмета на кожній з них. Треба було класифікувати ці предмети за конкретними ознаками їх на чотири групи. Крім зображення, на кожній картці в правому верхньому куті чорною тушшю було написано цифру. Після виконання завдання випробуваним пропонували пригадати зображені на картках предмети і числа.

ПЕДАГОГІЧНІ ЗАВДАННЯ (ПЕДАГОГІЧНІ ЗАДАЧІ)

Задача № 1

Розв’яжіть педагогічну ситуацію:

До вчительки підходять учні і розповідають, що в їхньої однокласниці в роздягальні вкрали шапку з хутра. Дівчинка плаче і боїться йти додому, тому що батьки її покарають. Що робити?

а) спочатку треба обійти всю роздягальню, розпитати охоронника і завгоспа, а вже потім розстроюватись;

б) переконати дівчинку подзвонити батькам і підстрахувати дитину, коли вони прийдуть до школи;

в) вчителю краще самому подзвонити батькам і згладити ситуацію;

г) заспокоїти дівчинку, дати їй шарф і відправити додому, а через деякий час зателефонувати батькам і переконатися, що все в порядку;

д) дати дівчинці свій шарф, проводити додому і обов’язково поговорити з батьками;

є) зобов’язати охоронника провести розслідування, щоб знайти викрадену шапку і повернути дівчинці;

ж) Ваш варіант.

Задача № 2

Розв’яжіть педагогічну ситуацію:

В одного з учнів народилася маленька сестричка. Вчителька помітила, що хлопчик став надовго затримуватись у школі, а потім зізнався, що не хоче йти додому, так як ревнує батьків до малюка і вважає, що став „непотрібним”. Як допомогти хлопчику?

а) пояснити необхідність підсиленої уваги і турботи батьків про новонароджену сестричку;

б) переконати хлопчика не тільки не ревнувати батьків до сестрички, але й активніше допомагати їм – усім разом буде легше доглядати за дитям;

в) порадити хлопчику відверто поговорити з батьками і все з’ясувати;

г) переговорити з батьками хлопчика і переконати їх не обходити сина увагою;

д) Ваш варіант.

Задача № 3

Розв’яжіть педагогічну ситуацію:

Повертаючись ввечері додому, вчителька побачила у дворі своїх учнів-старшокласників, які вимагали гроші у менших за віком дітей. Як вчинити в такій ситуації?

а) не втручатись, але у школі серйозно поговорити з кривдниками;

б) повідомити про побачене класного керівника старшокласників і попросити обговорити ситуацію на класному часі, назвавши прізвища кривдників;

в) повідомити про побачене директора школи і разом із ним „провести роботу” з кривдниками;

г) терміново втрутитися, змусити повернути гроші малюкам, а кривдникам суворо виказати;

д) підійти до хлопців і суворо висловити малюкам за довірливість; зі старшими взагалі не розмовляти, поговорити з ними пізніше – у школі, у присутності батьків;

є) Ваш варіант.

Задача № 4

Розв’яжіть педагогічну ситуацію:

Повертаючись ввечері додому, вчителька побачила одного зі своїх учнів, який за допомогою балончику з фарбою намагався зобразити на паркані щось непристойне. Що робити?

а) відібрати в нього балончик із фарбою, а наступного дня викликати до школи батьків;

б) пройти мимо, а наступного дня поговорити з учнем і порадити йому записатись у гурток образотворчого мистецтва;

в) пройти мимо, але взяти цей факт собі на замітку. Весною провести загальношкільний конкурс малюнків на асфальті;

г) підійти до хлопця і налякати його кримінальною відповідальністю за хуліганський вчинок;

д) підійти до хлопця і змусити його зафарбувати зображене тією ж фарбою. Після цього батьків до школи можна не викликати;

є) Ваш варіант.

Задача № 5

Розв’яжіть педагогічну ситуацію:

Батьки першокласниці звернулися до вчительки з проханням про допомогу: кожного ранку сльози, дівчинка не хоче йти до школи – вона їй не подобається, однокласники – також. Що робити?

а) порекомендувати перевести дівчинку до іншої школи;

б) перевести дівчинку на індивідуальне навчання;

в) порадити батькам забрати дівчинку і відправити її до школи на наступний рік, тобто з 7 років, а за цей час підготувати її психологічно до школи;

г) звернутися за порадою до шкільного психолога або дитячого психіатра;

д) довірливо поговорити з дівчинкою, щоб привернути її якщо не до школи й однокласників, то хоча б до вчителя;

є) придумати для дівчинки захоплюючі індивідуальні завдання, доручення, щоб поступово школа стала для неї жаданою;

ж) Ваш варіант.

Задача № 6

Розв’яжіть педагогічну ситуацію:

До вчителя підходять батьки невстигаючої дитини. Не знаючи, що їм робити, батьки просять поставитися до дитини поблажливо. А як вчинити вчителю?

а) піти назустріч побажанням батьків;

б) коректно, але твердо дати батькам зрозуміти, що їхнє прохання неможливо виконати;

в) пропонувати батькам додаткові заняття для дитини у школі або найняти для неї репетитора;

г) складними можуть бути не лише діти, але й їхні батьки. З останніми краще за все спілкуватись у присутності іншого педагога або представника адміністрації школи. Так ви швидше прийдете до вірного вирішення проблеми;

д) Ваш варіант.

Задача № 7

Розв’яжіть педагогічну ситуацію:

У класі – дитина, яка часто і тривалий час хворіє, а тому не встигає. Вирішується питання про те, щоб залишити її на повторний рік. Батьки просять не робити цього, адже дитина не винна у своїй хворобі. Як бути?

а) учитель погоджується перевести хлопчика в наступний клас і наперед встановити збережувальний режим навчання;

б) учитель доводить батькам, що дитина не зможе вчитися далі, так як майже нічого не засвоїла в цьому році;

в) запропонувати ряд завдань на літо, щоб знову повернутися до цього питання на початку навчального року;

г) рекомендувати перевести дитину на індивідуальне навчання;

д) піти назустріч батькам за умови, що вони теж у чомусь допоможуть школі;

є) Ваш варіант.

Задача № 8

Розв’яжіть педагогічну ситуацію:

Батьки просять класного керівника допомогти: дитина, при всьому зовнішньому благополуччі, замкнена у собі, відчужена, ніколи нічого не розповідає батькам про себе, про своїх друзів, про шкільні проблеми. Як вплинути на ситуацію?

а) пояснити батькам, що це їхня сімейна проблема, вирішувати яку повинні вони самі;

б) порадити батькам виявляти більше уваги і тепла до своєї дитини, частіше спілкуватися з нею, а не лізти до неї в душу;

в) тут же запросити дитину і в присутності батьків серйозно з нею поспілкуватися;

г) провести батьківські збори, що присвячені обміну досвідом сімейного виховання і проблемам спілкування батьків і дітей;

д) Ваш варіант.

Задача № 9

Розв’яжіть педагогічну ситуацію:

У класі дитина з тяжкою психічною травмою. Звідси – неуспішність, неадекватна поведінка. Що робити вчителю?

а) саме делікатне в цій ситуації – робити вигляд, що нічого не відбувається;

б) виявляти до такої дитини постійну ненав’язливу увагу і турботу, ні в якому випадку не афішувати її проблеми;

в) обсудити проблеми дитини на одній із класних годин і тим самим дати іншим дітям висловити своє співчуття, надати товаришу корисні рекомендації;

г) саме ефективне – довірлива розмова з дитиною в кабінеті директора або в присутності батьків;

д) Ваш варіант.

Задача № 10

Розв’яжіть педагогічну ситуацію:

У класі – дитина-інвалід. Діти обходять її, дехто глузує. Як бути?

а) вловивши слушний момент (наприклад, під час хвороби дитини), серйозно поговорити з учнями і переконати їх вести себе делікатно, уважно;

б) створити прецедент для вияву здібностей такої дитини, щоб однолітки подивилися на неї іншими очима;

в) поговорити з дитиною віч-на-віч і переконати її не звертати увагу на невихованих і розбещених однокласників;

г) порекомендувати батькам перевести таку дитину в іншу, можливо спеціальну школу;

д) Ваш варіант.

Задача № 11

Розв’яжіть педагогічну ситуацію:

У класі вчаться дівчата-близнюки з багатодітної сім’ї. Вони скромно одягаються, ніколи не приносять у школу сніданки, фрукти. Цукерки. Діти ставляться до них із зневагою. Як вплинути на ситуацію?

а) взяти дівчаток під свою опіку і не дозволяти їх кривдити;

б) поговорити з дівчатками, так вони вели себе трохи сміливіше, навіть нахабніше, так вони швидше завоюють авторитет;

в) дати дівчаткам відповідальне доручення і, якщо треба, допомогти його виконати;

г) вимагати від профкому школи надати багатодітній сім’ї матеріальну допомогу – на державних субсидіях не проживеш!

д) Ваш варіант.

Задача № 12

Розв’яжіть педагогічну ситуацію:

У класі – розбещена дівчинка, яка поводить себе зухвало і виховується у неблагополучній сім’ї. Вона курить, вживає сленг, впадає за хлопцями. Як вести себе з нею?

а) махнути рукою – тут однак уже нічого не зміниш;

б) проконсультуватись у шкільного психолога, а потім вдаватися до конкретних дій;

в) спробувати її перевиховати, спираючись на допомогу друзів;

г) спробувати перевиховати дівчинку, спираючись на її ворогів, у першу чергу – активістів класу;

д) програму роботи з дівчинкою слід детально обсудити на педагогічній раді, разом з іншими вчителями, а потім узгоджено починати діяти;

є) Ваш варіант.

Задача № 13

Розв’яжіть педагогічну ситуацію:

У класі провели анонімне профорієнтаційне анкетування. Троє хлопчиків виявили бажання стати кримінальними авторитетами. Як на це реагувати?

а) відкрито спитати у хлопців: „А в інститут і в армію слабо?”;

б) терміново скликати батьківські збори, щоб повідомити батькам про життєві плани їхніх дітей;

в) відкрито попередити однокласників про життєві плани їхніх товаришів, щоб вчасно відійти від них на певну дистанцію – так небезпечніше;

г) за допомогою спеціалістів провести графологічну експертизу анонімних робіт, щоб виявити майбутніх злочинних авторитетів, не чекаючи, поки це зробить міліція;

д) запросити до учнів психолога і працівника міліції для взаємної бесіди;

є) Ваш варіант.

Задача № 14

Розв’яжіть педагогічну ситуацію:

У класі – слабкий, невстигаючий учень, проте однокласники добре до нього ставляться, часто просять за нього вчителя. А як бути у такій ситуації вчителю?

а) порадитися з іншими вчителями і прийняти гнучку тактику реагування, допомогти учню наздогнати однокласників;

б) не звертати уваги на клопотання дітей і дотримуватися власної лінії поведінки, виставляючи об’єктивні оцінки;

в) наслідуючи дії учнів, організувати серед учителів кругову поруку і не йти ні на які уступки невстигаючому;

г) дати дітям зрозуміти, що їхнє заступництво викликає зворотну реакцію, і довести це відповідними оцінками;

д) Ваш варіант.

Задача № 15

Розв’яжіть педагогічну ситуацію:

У класі – хлопчик, який звільнений від складання іспитів за станом здоров’я. Він приховує свою хворобу, а однокласники вважають його ледарем і говорять, що довідка про стан здоров’я куплена. Як вести себе вчителю?

а) при нагоді розповісти дітям правду, категорично попросивши їх зберегти таємницю;

б) переконати хворого хлопчика розповісти однокласникам про свою хворобу і тим самим заспокоїти їх;

в) торкнутися цієї теми на батьківських зборах і, не вдаючись у подробиці, попросити батьків вплинути на дітей;

г) серйозно поговорити з дітьми, але не про саму хворобу, а про факт її існування і дійсності;

д) конфіденційно поговорити з учнями не лише про факт існування хвороби, але й про неї саму, щоб діти зрозуміли всю серйозність ситуації;

ж) Ваш варіант.

ПРИКЛАДИ РОЗВ’ЯЗАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЗАВДАНЬ (ПСИХОЛОГІЧНИХ ЗАДАЧ)

Читайте також:

1. Близький Схід на рубежі 40-50-х років.
2. Близькосхідна проблема на рубежі 60-70-х років.
3. В'єтнамська війна 1957-1975 років.
4. Відновлення та продовження процесуальних строків.
5. Війна в Індокитаї 1946-1954 років.
6. Гіпертонічна криза
7. Глобальна біосферна і екологічна криза та охорона довкілля
8. Демографічна криза і зростання захворюваності населення
9. Джерела забруднення довкілля України. Екологічна криза, причини і наслідки
10. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.
11. Дитиною вважається людина віком до 18 років.
12. Друге народження. Творчість Б. Пастернака 1917-1941 років.

Переглядів: 1220