Крайові прогини - це дуже крупні , часто дуже складної форми від"ємні тектонічні структури, які розташовуються між геосинклінальними областями і платформами і мають в загальних рисах будову синкліноріїв. Вік крайових прогинів визначається у відповідності з тими геотектонічними циклами, в яких вони виникли (наприклад, герциніди Уралу відокремлені від Руської платформи Передуральським крайовим прогином).
Герцинські, мезозойські і альпійські крайові прогини у рельєфі виражені передгірськими западинами, які відокремлюють ланцюги складчастих споруд від суміжних рівнинних просторів платформних областей. Крайові прогини (по Н.С.Шатському) виникають там, де геосинклінальні області насуваються на платформу.
Крайові прогини починають формуватися в умовах зміни опускання геосинклінальної області її підняттям, коли у ній переважають висхідні рухи.
Формації крайових прогинів
Формації крайових прогинів формуються на фоні енергійного підняття і розмиву складчастих споруд; отже тут представлені формації, утворення яких характерне як для геосинклінального процесу, так і для платформного. До них належать:
- моласова;
- вугленосна;
- галогенна;
- формація бар"єрних рифів.
Моласова формація складається потужними товщами теригенних порід, конгломератів, пісковиків, аргілітів, що утворюються за рахунок уламкового матеріалу, що зноситься з піднять. З цією формацією пов"язані поклади вугілля, нафти і газу.
Вугленосна формація дуже широко розвинута у крайових прогинах; формування вугленосності відбувалося в умовах відносно рівнинного рельєфу і мілководних водойм у зовнішній зоні крайових прогинів, яка за характером геологічної будови і рельєфом ближче до платформ.
Галогенна формація складається з пісчано глинистих порід з покладами кам"яних і калійних солей.
Формація бар"єрних рифів складається з органогенних коралових вапняків, які утворюються в умовах мілководного (до 50 м) морського басейну і теплого тропічного клімату. Потужні товщі пористих і проникних коралових вапняків є чудовими колекторами і часто містять поклади нафти і газу.