Загальна екологія та ї підрозділи

Література

План

1. Загальна екологія та ї підрозділи.

2. Поняття про біосферу. Кругообіг речовини та енергії.

3. Екосистеми та їх місце в організації біосфери.

4. Екологічні фактори, їх класифікація.

1. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. - К.: Либідь, 1993.-304с.

2. Вернадский и современное представление о биосфере. — М., 1978. — 96 с.

3. Голубець М.А. Біосфера і охорона навколишнього середовища. — К.: Знання, 1982. — 48 с.

4. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навчальний посібник. — К.: Т-во "Знання", КОО, 2002. — 203 с.

5. Кучерявий В.П. Екологія. — Львів: Світ, 2001. — 500 с.

6. Назарчук М.М. Основи екології та соціоекології: Навчальний посібник. — Львів: Афіша, 2000. — 256 с.

Загальна екологія є складовою частиною біології. Відомий американський еколог Юджін Одум дав, на його думку, найбільш коротке і найменш спеціальне визначення загальної екології — це "біологія навколишнього середовища". Сам термін "екологія" виник на теренах біологічної науки (і вжив це поняття першим — біолог Е.Геккель), а потім широко увійшов у науково-навчальні, промислові та побутові сфери. Поступово біологічним терміном "екологія" почали користуватися представники різних галузей знань. Тому зараз прийнято розрізняти теоретичну екологію (тобто біологічну науку) та практичну екологію (як інтегральну дисципліну на стику природничих, гуманітарних та технічних наук). Сучасне найбільш вдале визначення загальної екології — це наука про взаємодію тварин, рослин та мікроорганізмів між собою і з абіотичним (тобто неживим) середовищем.

Підрозділи екології як біологічної науки:

Аутекологія (або екологія організмів) — розділ екології, що вивчає взаємозв’язки представників одного виду з оточуючим його середовищем. Вона, головним чином, вивчає межі стійкості виду і його ставлення до різних екологічних чинників: тепла, світла, вологи тощо.

Синекологія (екологія угрупувань) — аналізує стосунки між особинами, що належать до різних видів даного угруповання організмів, а також між ними і довкіллям.

Демекологія (екологія популяцій) — вивчає структуру виду: біологічну, статеву, вікову; описує коливання чисельності різних видів і встановлює їх причини.

Біогеоценологія — вивчає біогеоценози (суходільні, водні), взаємодію їх з абіотичним середовищем.

Біосферологія (глобальна екологія) — вивчає біосферу як єдине планетарне ціле.

Угруповання організмів і неживе середовище функціонують разом як екологічна система — екосистема, що є об’єктом вивчення екології.

Таким чином, екологія як біологічна наука вивчає організацію життя рослин та тварин, займається вивченням:

— взаємодії живих організмів з оточенням, умовами існування, способом їх життя;

— взаємодії і взаємозв’язків біологічних систем різного рівня (особин, популяцій, видів біоценозів) з навколишнім середовищем;

— загальних закономірностей функціонування екосистем різного рівня та їх роль у біосфері планети;

— середовища існування живих істот (включаючи людину).

Життя екосистем екологи починають вивчати з нижніх за рівнем складності природних комплексів (окремих озер, річок, лісових масивів тощо). Підсумовуючи результати досліджень невеликих екосистем, екологи роблять узагальнення поступово з’ясовують закономірності розвитку й функціонування найбільшої екосистеми — біосфери.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Світова екологічні криза	\|	Умови виникнення життя

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.