• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Антимонопольна політика держави

Важливим складовим компонентом механізму ринкової економіки є конкуренція. Це економічна боротьба, суперництво між відокремленими виробниками продукції, робіт, послуг щодо задоволення своїх інтересів, пов'язаних з продажем цієї продукції, викона­них робіт, наданням послуг одним і тим же споживачам, тобто це боротьба за найкращі умови виробництва і збуту продукції.

Основне завдання і головна функція конкуренції — завоювати ринок, в боротьбі за споживача перемогти своїх конкурентів, забезпечити одержання сталого прибутку.

Умовами виникнення конкуренції є:

- наявність на ринку великої кількості виробників будь-якого конкретного продукту або ресурсу;

- свобода вибору господарської діяльності виробників. Кожний з них обирає не тільки що виробляти, а й має право вносити будь-які зміни в продукцію, визначати її обсяг тощо;

- відповідність між тим, що визначає попит, і тим, що визначає пропозицію. Якщо, припустімо, попит перевищує пропозицію, покупець не має свободи вибору продукції. Всі вироблені товари легко реалізуються, оскільки існує дефіцит. Там,де дефіцит, там немає вільної конкуренції;

- наявність ринку засобів виробництва. У конкурентній боротьбі велике значення має встановлення високої норми прибутку, яка по суті є орієнтиром у виборі господарської діяльності. Проте вибір діяльності показує тільки можливість виробництва. Для того щоб ця можливість перетворилась на дійсність, потрібно, маючи грошовий капітал, перетворити його на засоби виробництва.

Конкуренція має як негативні, так і позитивні риси.

Негативні риси конкуренції:

- створюються умови для безробіття, інфляції та банкрутства окремих підприємств;

- веде до збільшення диференціації доходів і створює умови для несправедливого розподілу;

- майнове розшарування населення;

- виступає важливим фактором монополізації економіки;

- використання нечесних прийомів;

- надмірна експлуатація природних ресурсів;

- економічні порушення.

Позитивні риси конкуренції:

- засіб регулювання економіки;

- формує ринкові ціни;

- стимулює підвищення якості продукції та послуг, оновлювати асортимент;

- спонукає виробників знижувати індивідуальні витрати виробництва. А зменшення витрат виробництва вимагає від виробників постійно удосконалювати технічну базу виробництва, шукати шляхи економії сировини, матеріалів, устаткування, підвищення продуктивності праці, удосконалювати технічний базис виробництва;

- сприяє поєднанню приватних та суспільних економічних інтересів. Фірми для задоволення власних інтересів і збільшення власної вигоди розширюють виробництво та раціоналізують його. Цим самим вони сприяють повнішому задоволенню суспільних потреб споживачів.

Негативних моментів значно менше ніж позитивних. Конкуренція значно менше зло ніж монополія. Отже, конкуренція – це головна ознака і є рушійна сила ринкової економіки. В умовах конкуренції перемагає той, хто створює високоякісну продукцію при найменших витратах виробництва завдяки використанню науково-технічних досягнень, передовій організації праці. Конкуренція приносить користь суспільству: стимулює економію матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, спонукає постійно поновлювати асортимент продукції, що випускається, пильно стежити за науково-технічним прогресом.

В умовах ринкової економіки діє економічний закон конкуренції.

Закон конкуренції–це об’єктивний економічний закон розвинутого товарного виробництва, що виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між відособленими працівниками (у їх суперництві й боротьбі за найвищу результативність виробництва), з одного боку, і споживачами їх продукції – з іншого, в наслідок чого підприємці змушені знижувати витрати виробництва, покращувати якість товарів і послуг тощо.

Суперечність, яка виникає в умовах ринкової економіки, розв’язується через конкуренцію. Сутність її полягає у прагненні виробника задовольнити власний інтерес. Отже, суперечність долається конкуренцією, що є процесом-наслідком відповідного економічного закону.

Для кількісного вираження закону конкуренції можна використати формулу коефіцієнта конкурентоспроможності підприємства.

Коефіцієнт конкурентоспроможності виражає відношення між ринковою вартістю і витратами підприємства С + V:

Головними видами конкуренції є:

1. Цінова конкуренція.

2. Нецінова конкуренція.

Цінова конкуренція- це боротьба між товаровиробниками за споживача через зменшене витрат виробництва, що дозволяє знижувати ціни на товари і послуги. У такій боротьбі перемагає той, хто домагається нижчої, ніж ринкова ціна вартості своєї продукції. Підприємці при цьому нерідко маніпулюють цінами (встановлюють занижені, поки товар завоює ринок збуту, а відтак значно підвищують їх, вдаються до цінових поступок, сезонного розпродажу товарів). Цей видконкуренції був типовий для епохи вільної конкуренції (16-19 ст.).

В умовах сучасного дуже насиченого ринку товарами на першому плані виступає нецінова конкуренція.Це боротьба між товаровиробниками за споживача за допомогою повнішого використання досягнень НТП. Нецінова конкуренція у ринковій економіці застосовує такі методи:

- Поліпшення якості продукції.

- Використання реклами. Усі рекламні заходи розраховані на те, щоб привернути увагу покупців, надати їм відповідну інформацію про споживчі властивості товару, спонукати споживача зробити покупку, нагадати споживачеві інформацію про існування того чи іншого товару.

Торгова (ринкова) конкуренція здійснюється шляхом до і після проданого обслуговування. Наприклад: коли фірма зобов’язується здійснити ремонт виробу, надавати запасні частини, надавати безплатні консультації щодо використання свого товару, подовжує гарантійне обслуговування, продає товари в кредит на вигідних умовах.

Нечесна конкуренція - це діяльність господарського об’єкта, що спрямована на одержання комерційної вигоди і забезпечення домінуючого становища на ринку, обманом. Методи нечесної конкуренції такі:

- дезінформація з боку виробника споживачів-покупців і господарських суб’єктів про товари і послуги;

- використання товарного знаку, фірмового найменування або маркування товару без дозволу господарюючого суб’єкта на ім’я якого вони зареєстровані;

- поширення неправдивих повідомлень про товари своїх конкурентів;

- намагання деяких фірм впливати на постачальників ресурсів і банки для того, щоб вони відмовляли конкурентам в постачанні сировини, матеріалів, а також у наданні кредитів;

- переманювання провідних спеціалістів конкурентів підкупом, встановлення більш високих окладів і різних пільг.

Щоб послабити негативні наслідки монополізації економіки, в розвинутих країнах світу приймають антимонопольні закони, здійснюють контроль за угодами між крупними компаніями.

Уперше такі закони були прийняті наприкінці XIX ст. - на поч. XX ст. у США, Канаді, Австралії, оскільки монополізація в цих країнах відбувалася найінтенсивніше.

До антимонопольного законодавстваналежать закони, які забороняють або регулюють угоди підприємств, спрямовані на обмеження конкуренції через поділ ринків, угод про ціни, обмеження торгівлі. Закони забороняли злиття компаній, якщо воно істотно послаблювало конкуренцію або призводило до утворення монополій. Головною метою антимонопольних законів є обмеження монополій та їх влади, створення конкурентного середовища, підтримка дрібного бізнесу і сприяння йому.

На початку 2001 р. в Україні прийнято Закон "Про захист економічної конкуренції". Згідно з цим законом монопольним вважається становище, коли частка підприємця перевищує 35%. Закон передбачає контроль за створенням монопольних ситуацій, штраф підприємців і посадових осіб, а також відшкодування збитків, заподіяних недобросовісною конкуренцією. Для розвитку конкуренції та захисту прав споживачів від монополістичної діяльності господарських суб’єктів відповідним законодавством впроваджується обмеження свободи їхньої комерційної діяльності. Зокрема забороняється: обмежувати або припиняти виробництва товарів, а також виробництво і поставку сировини, матеріалів, комплектуючих виробів без попереднього узгодження з ос­новними споживачами; скорочувати поставку або затримувати реалізацію товарів з метою створення, підтримання або збільшення дефіциту і підвищення цін; нав'язувати контрагенту невигідні умови договору, включати умови, що не є предметом договору; примушувати споживача включати у договір непотрібні йому товари і послуги, вносити інші попередні дискримінаційні умови; припиняти чи затримувати поставки товарів або виконання послуг у відповідь на претензії контрагента щодо якості товарів, послуги, виконання інших зобов'язань, передбачених договором; підвищувати в односторонньому порядку ціни на товари і послуги, якщо це не обумовлено відповідним поліпшенням їхньої якості згідно з інтересами виробника та споживача; висувати під загрозою припинення поставок, розірвання договору або відмови від його пролонгації (подовження строку дії) нові умови на свою користь, що завдають шкоди інтересам контрагента; відмовлятись без певних об'єктивних підстав від укладання або пролонгації договору за профілем своєї діяльності.

Контроль за розвитком конкуренції та обмеженням монополістичної діяльності учасників ринкової економіки здійснюють спеціально створені антимонопольні органи.

Антимонопольні органи розглядають справи про порушення антимонопольного законодавства, дають обов'язкові для виконання розпорядження, накладають штрафи на учасників господарського обороту, посадових осіб за невиконання відповідних розпоряджень. Вони мають право створювати фонди сприяння антимонопольним заходам. Кошти цих фондів формуються за рахунок відрахувань від штрафів, що встановлені для учасників ринкового обороту і посадових осіб органів управління за порушення антимонопольної о законодавства.

Досвід роботи Антимонопольного комітету України показує, що в його роботі виникає немало проблем. Особливо велике навантаження припадає на Міжвідомчу комісію демонополізації економіки. Вона вирішує проблеми переборення адміністративних перепон вступу до ринку.

Слід зауважити, що заходи з захисту конкуренції не повинні здійснюватися лише державою. Підприємцям слід активніше захищати свої права на діяльність в умовах чесної конкуренції.

Читайте також:

1. IV-й період Римської держави ( ІІІ – V ст. н. е. ) – пізня Римська імперія
2. IV. Політика держав, юридична регламентація операцій із золотом.
3. V розділ. Товарна політика підприємства
4. VI розділ. Маркетингова цінова політика
5. VIII розділ. Маркетингова політика комунікацій
6. VIII. Маркетингова політика комунікацій.
7. Автомобільний пасажирський транспорт – важлива складова єдиної транспортної системи держави
8. Аграрна політика
9. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
10. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
11. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
12. Активна і пасивна державна політика.

Переглядів: 478