Після завершення Другої світової війни Німеччина пережила чимало ускладнень, пов’язаних з демілітаризацією та денацифікацією її економіки. Період з 1945 по 1949 рр. можна вважати найскладнішим в економічній історії країни у ХХ ст. нова модель - Проведене системне реформування господарства призвело до швидких змін в економіці і в середині 50-х років країна вийшла на провідні позиції в Західній Європі, а згодом й одні з перших у світі. Саме з цього періоду починають говорити про “німецьке економічне диво”.
Проте високі темпи економічного зростання далеко не завжди були притаманні ФРН. У післявоєнний період країна чотири рази пережила падіння національного виробництва.
Структурна криза 1966-67 рр. (падіння ВВП на душу населення, вичерпання екстенсивного економічного розвитку). На зміну ліберальній моделі прийшла неокейнсіанська (“глобальне державне регулювання” стабільність цін, повна зайнятість, рівновага ПБ, невисокі темпи економічного росту)
Криза перевиробництва 1974-75 рр. (зростання кількості банкрутств, зростання інфляції, безробіття, виникнення феномену стагфляції).
Криза 1980-82 рр. (подорожчання енергоносіїв, загострення міжнародної конкуренції, падіння норми прибутку) → пом’якшена неоконсервативна модель
Найглибша криза - 1990-х рр.:
- на циклічну кризу наклався процес приєднання Східної Німеччини, більшість підприємств якої не витримало конкуренції з європейськими;
- безробіття зросло подекуди до 17%;
- за період 1991-98 рр. трансферти склали 700 млрд. євро