Сукупність критеріїв сегментації світового ринку складається з чотирьох основних груп:
1) географічні (регіональна демографія, розміщення регіону, чисельність і щільність населення, транспортна мережа регіону);
2) економічні (структура комерційної діяльності, рівень конкуренції, динамічність регіону, рівень інфляції, форми власності, розміри підприємств);
3) політико-правові (доступність засобів масової інформації, юридичні обмеження, можливий ризик);
4) персоніфіковані (стиль життя, персональні демографічні характеристики, рівень прихильності до торгової марки, відношення до країни/фірми, соціальний статус, переваги товару у використанні).
Сегментуючи ринки товарів виробничо-технічного призначення, зазвичай використовують такі ознаки:
1) географічні,
2) виробничо-економічні (належать до певної галузі, рівень техніко-технологічного розвитку фірм споживачів тощо),
3) організаційно-економічні (форма власності, розмір фірми, умови оплати, організація гарантійного обслуговування, специфіка закупівель тощо),
4) психографічні (новаторство чи консерватизм, схильність до рахунків тощо).
Фірми класифікують споживачів своїх товарів/послуг за багатьма ознаками, але для розробників маркетингової стратегії цінність мають лише ті критерії, що пов'язані з поведінкою споживачів та самі по собі достатньо обгрунтовані.
У міжнародній маркетинговій діяльності заведено виокремлювати макро- та мікросегменти. Під макросегментами світового ринку розуміють певні сукупності країн з однаковими характеристиками згідно з критеріями сегментації. Мікросегментами в міжнародному маркетингу вважаються групи споживачів (осіб, фірм, організацій тощо) на цільовому зарубіжному ринку, які демонструють різну поведінку (вимоги споживачів, мотиви, переваги тощо) по відношенню до товарів/послуг фірми.
Одним із поширених методів міжнародної макросегментації є кластерний, сутність якого полягає у класифікації країн за трьома важливими для маркетингової діяльності критеріями:
1) ринковий потенціал країни;
2) власні конкурентні переваги на ринку даної країни;
3) ризик міжнародної діяльності (політичний, валютний, трансфертний тощо) (табл. 12).