Типологія та структура уроку. Тематичне і поурочне планування.

Урок - така форма організації навчання, при якій навчальні заняття
проводяться вчителем з групою учнів постійного складу, одного віку і рівня
підготовки протягом певного часу і відповідно до розкладу.

Тип уроку залежить від дидактичної мети. В дидактиці розглядають такі їх типи (за В.О. Онищуком): а) урок засвоєння нових знань: 6) урок формування умінь і навичок; в) урок застосування знань, умінь і навичок; г) урок узагальнення і систематизації знань; д) урок перевірки, оцінки і корекції знань, умінь і навичок; е) комбінований урок.

Кожен тип уроку має свою структуру, тобто: склад (з яких елементів або етапів складається урок), послідовність (в якій послідовності ці елементи входять в заняття), зв'язок (як вони між собою пов'язані).

Урок засвоєння нових знань: перевірка домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань; повідомлення учням теми, мети і завдань уроку; мотивація уміння школярів; сприймання і усвідомлення учнями фактичного матеріалу, осмислення зв'язків і залежностей між елементами виучуваного; узагальнення і систематизація знань; підсумки уроку; повідомлення домашнього завдання.

Урок формування умінь і навичок: перевірка домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань, умінь і навичок; повідомлення учням теми, мети і завдань уроку і мотивація учіння школярів; вивчення нового матеріалу (вступні, мотиваційні і пізнавальні вправи); первинне застосування нових знань (пробні вправи); самостійне застосування учнями знань в стандартних ситуаціях (тренувальні вправи за зразком, інструкцією, завданням); творчий перенос знань і навичок у нові ситуації (творчі вправи); підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.

Урок застосування знань, умінь і навичок: перевірка домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань, умінь і навичок; повідомлення теми, мети і завдань уроку і мотивація учіння школярів; осмислення змісту і послідовності застосування способів виконання дій; самостійне виконання учнями завдань під контролем і з допомогою учителя; звіт учнів про роботу і теоретичне обґрунтування одержаних результатів; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.

Урок узагальнення і систематизації знань: повідомлення теми, мети і завдань уроку та мотивація учіння школярів; відтворення та узагальнення понять і засвоєння відповідної їм системи знань; узагальнення та систематизація основних теоретичних положень і відповідних ідей науки; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.

Урок перевірки і корекції знань, умінь і навичок: повідомлення теми] мети і завдання уроку, мотивація учіння школярів; перевірка знання учнями фактичного матеріалу й основних понять; перевірка глибини осмислення учнями знань і ступеня їх узагальнення; застосування учнями знань У стандартних і змінених умовах; збирання виконаних робіт, їх перевірка, аналіз і оцінка; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.

Комбінований урок: перевірка виконання учнями домашнього завдання практичного характеру; перевірка раніше засвоєних знань; повідомлення теми, мети і завдань уроку і мотивація учіння школярів; сприймання і усвідомлення учнями нового матеріалу; осмислення, узагальнення і систематизація знань; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.

Підготовка вчителя до уроку. Загальна підготовка до викладання предмета вимагає: а) вивчення учнів класу; б) стилю викладання у цьому класі вчителів; в) докладне вивчення змісту навчального матеріалу; г) планування навчальної роботи; д) підготовка матеріальної бази.

Підготовка до конкретного уроку. В.О.Сухомлинський зазначав, що вчитель до уроку готується все своє життя. Підготовка вчителя до конкретного уроку включає: а) формулювання теми; б) формулювання освітньої, розвиваючої і виховної мети; в) підбір конкретного матеріалу до теми; г) визначення структури вибраного типу уроку; д) визначення методики і прийомів на всі фази уроку; е) підготовку дидактичних засобів і матеріалів; є) визначення форми контролю і оцінки знань, умінь і навичок; ж) правильний розподіл часу, необхідного на всіх етапах уроку; з) визначення місця і ролі спостереження, демонстрування і опитування в рамках уроку; й) складання конспекту або плану уроку; і) перевірку своєї готовності до уроку; і) перевірку готовності до уроку учнів.

Тематичне планування передбачає: визначення типу уроку (чи організаційної форми навчання); визначення обсягу матеріалу; виготовлення (чи підбір) наочності, використання ТЗН і підбір фактичного матеріалу (вправи, здачі та ін.).

Поурочний план передбачає: а) дату проведення уроку, його порядковий номер за тематичним планом; б) назву, тип уроку і мету уроку; в) структуру уроку; г) його зміст; д) методи і прийоми роботи вчителя і учнів; в) навчальне обладнання і домашнє завдання.

При підготовці до уроку враховують: а) провідні мотиви, інтереси учнів до даного предмету, ставлення їх до уроків вчителя; б) рівень сформованості уміння

навчатися, працездатність, регулярність навчальної праці, виконання домашнього завдання; в) рівень сформованості уміння навчатися, працездатність, регулярність навчальної праці, виконання домашнього завдання; г) рівень активності учнів на уроках; увага і дисциплінованість; Шуміння їх застосовувати знання на практиці; е)здібності кожного, потенційні можливості; є) можливості використання ТЗН та наочності; ж) працездатність самого вчителя; з) санітарно-гігієнічні умови майбутнього уроку.

Початок уроку. Попередня організація уроку вирішує два завдання: а) забезпечення нормальної зовнішньої обстановки для роботи; б) психологічний настрій учнів на нормальну роботу. Попередня організація класу включає в себе такі моменти: 1) взаємне вітання вчителя і учнів; 2) перевірка відсутніх; 3) перевірка зовнішнього стану приміщення; 4) перевірка робочих місць, робочої пози і зовнішнього вигляду учнів; 5) організація уваги.

Вимоги до пояснення вчителя: а) продумати своє місце під час пояснення матеріалу, щоб було видно всім і чути (можна сидіти, якщо втомився); а) не ходити по класу; в) говорити голосно, чітко; г) темп розмірений; д) мова має бути доступною відповідному віку; е) опиратися на попередній досвід учнів; є) виділяти істотне в матеріалі; ж) стежити за послідовністю викладу; з) не захоплюватися другорядним; й) використовувати ілюстративний матеріал.

Формування умінь і навичок. Разом із засвоєнням знань у процесі навчання засвоюють різноманітні вміння та навички. Вони формуються на основі знань. Структура їх формування має свої особливості, які не суперечать основному шляху пізнання. Основними компонентами цієї структури є: а) розбір і засвоєння правила, яке лежить в основі дії навички: б) подолання труднощів під час виконання навички; в) вдосконалення дії навички; г) закріплення досягнутого рівня дії навички і використання її на практиці; д) вдосконалення дії навички і досягнення майстерності у цьому плані.

Найважливішим засобом формування вмінь і навичок є вправи. Вимоги до вправ: цілеспрямованість, систематичність, тривалість, різноманітність і постійність.

Фронтально-колективна форма роботи на уроці. Учитель ставить перед класом проблемні питання або пізнавальні завдання, у вирішенні яких беруть участь всі учні. Вони пропонують різні варіанти розв'язку, перевіряють їх. обґрунтовують, розвивають найбільш вдалі форми, відкидають неправильні. Вчитель керує колективним пошуком учнів, спрямовує їх пізнавальну активність.

Групова робота на уроці. Вона полягає у спільних зусиллях учнів по вирішенню поставлених учителем завдань: спільне планування роботи, обговорення і вибір способів вирішення навчально-пізнавальних завдань, взаємодопомога і співпраця, взаємоконтроль і взаємооцінка. Учнів поділяють на групи по 4-6 чоловік (на чверть або навчальний рік). Групи можуть бути з однаковим або із змішаним складом учнів за успішністю. Перші можуть виконувати диференційовані завдання, другі -однакові. Більш ефективною є група із змішаним складом учнів. Групову навчальну роботу організовують при виконанні лабораторних і практичних робіт, на навчально-дослідних ділянках, а також на уроках з основ наук - при засвоєнні, повторенні, застосуванні, узагальненні і систематизації знань. Групова робота більш ефективна, якщо групи очолюють консультанти (асистенти), призначені вчителем.

Типова структура групового заняття: перевірка домашнього завдання -підготовка до групової роботи (інструктаж учнів про послідовність роботи, роздача карток з однаковими або диференційованими завданнями, створення проблемної

ситуації, постановка проблеми) - ознайомлення із завданнями, обговорення і складання плану виконання завдання - звіт про виконану роботу.

Організація парної роботи полягає в допомозі сильного слабким і взаємодопомозі. Склад пар визначає вчитель, враховуючи симпатії або працездатність учнів. Пари можуть мінятися. В.К.Дяченко розрізняє пари постійного складу (статичні) і змінного складу (динамічні). Така структура і роботи дозволяє вчити кожного і вчитися кожному. Головне у парній І колективній організації навчальної праці - взаємонавчання і взаємоконтроль. Методика цієї системи така: а) учитель готує картки з диктантом для кожного учня; б) один учень читає навчальний текст, другий пише, потім навпаки; в) учні обмінюються написаним і перевіряють; г) той, хто допустив помилки, робить усний розбір під контролем партнера; д) партнери міняються і все починається спочатку, але з іншими текстами і партнерами.

Способи індивідуалізації навчання на уроці: а) в ході пояснення нового матеріалу вчитель особливо враховує тих учнів, для котрих пояснення може бути незрозумілим; б) під час самостійної роботи до відстаючих учнів він підходить частіше, допомагає і підбадьорює; в) домашнє завдання вчитель індивідуалізовує; г) вибіркову перевірку зошитів слабо встигаючих учнів здійснює частіше.

Причини порушення дисципліни на уроці: а) зумовлені впливом зовні; б) пов'язані з якістю уроку: він проходить нудно, нецікаво; в) пов'язані з внутрішнім життям класу (після уроку якась подія); г) викликані ненормальністю особистих взаємин учня з учителем; д) причиною може бути хворобливість учня.

Шляхи подолання порушень порядку: а) переключення уваги учнів на корисну роботу; б) спокійне зауваження порушнику дисципліни; в) цікавий виклад матеріалу і захоплення ним учнів, швидкий темп уроку; г) пояснення порушнику шкідливості його поведінки; д) нейтральне зауваження всьому класу або конкретному порушнику; зауваження, приємні для дітей; е) дії мімікою, жестами, виразом обличчя, неприємні зауваження.

Умови успішного дисциплінарного впливу: а) не розібравшись у справі, не користуватися стягненням; б) справедливість виховного впливу; в) апеляція до почуття власної гідності.

Основні традиційні вимоги до уроку: а) організаційні (чіткість, раціональне використання часу, обладнання, дисципліна); б) дидактичні (чіткість навчальних завдань, освітня і виховна мета, оптимальний зміст, раціональні методи, дотримання принципів навчання); в) психологічні (врахування психологічних особливостей учнів, психічного стану вчителя та учнів, настрою вчителя); г) етичні (рішучість, вимогливість, принциповість, справедливість, тактовність); д) гігієнічні (температура, освітленість, працездатність, перевтома).

Ефективний урок характеризується: а) керуванням пізнавальною діяльністю учнів на основі закономірностей і принципів навчання; б) напруженою, досконало організованою і результативною пізнавальною діяльністю учнів; в) творчим, нестандартним підходом до розв'язання нестандартних завдань відповідно до наявних умов та можливостей: г) диференційованим підходом до окремих груп учнів; д) ефективним використанням кожної робочої хвилини навчального заняття: е) атмосферою демократизму, змагання, діловитості, стимулювання, дружного спілкування, прогнозуванням ходу навчальної діяльності, вибором на цій основі досконалої технології досягнень запрограмованих результатів.

Пошуки вдосконалення уроку: а) різноманітність видів уроків (урок ділова гра,

урок прес-конференція, урок КВК, урок-змагання, урок-консиліум, урок-твір, урок-винахід, урок-залік та ін.); б) максимальна щільність уроку; в) насиченість уроку різними видами пізнавальної діяльності; г) запровадження самостійної діяльності роботи учнів; д) використання програмованого і проблемного навчання; е) здійснення міжпредметних зв'язків; є) подолання перевантаженості учнів.

Цікавими для теорії і практики є власне нестандартні уроки. Суть їх полягає в такому структуруванні змісту і форм, яке викликало б насамперед інтерес в учнів і сприяло їхньому оптимальному розвитку і вихованню. До нестандартних уроків слід віднести інтегровані, міжпредметні. театралізовані, сугестопедичні, уроки з різновіковим складом учнів та інші.

Інтегрованими називаються уроки, які мають на меті подати матеріал кількох тем блоками (В.Ф.Шаталов). Міжпредметні - уроки, які ставлять за мету "спресувати" споріднений матеріал кількох предметів. Театралізовані уроки проводяться в умовах чинних програм і відведеного навчальним планом часу. Вони викликають емоції, збуджують інтерес до навчання, спираючись переважно на образне мислення, фантазію, уяву учнів. Сугестопедичні уроки ще досить рідкі, тому що механізми дії підсвідомого поки технологічно не розроблені щодо педагогіки і окремих методик. Уроки з різновіковим складом учнів мають на меті подати блоками матеріал одного предмета, що за програмою вивчається у різних класах.

Нестандартні уроки руйнують застиглі штампи так званих "зунів" (знання, уміння, навички). Структура нових типів уроків також відмінна від традиційних.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Розвиток форм організації навчання. Класно-урочна система навчання, її переваги і недоліки.	\|	Процес виховання, його специфіка, компоненти і рушійні сили.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.021 сек.