• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Людина і світ

Лекції

для студентів ІІ курсу груп:

Схвалено та затверджено

На засіданні комісії

Соціально – гуманітарних

Дисциплін

Протокол №_____________

Від „_____” ________2012 р.

Голова комісії

___________Пастернак Н.О.

лекції складені викладачем

Горяйновою І.С.

Єнакієве

Лекція №1

Тема : Поняття людини як біосоціальної істоти. Індивідуальність як феномен людини. Особа. Особистість. Персона. Громадянин. Поняття „соціалізація”

План: 1. Предмет і завдання курсу Людина і світ.

2. Сутність поняття „людина”.

3. Індивід. Індивідуальність. Особа. Особистість. Громадянин.

4. Соціалізація людини.

Я - член сім’ї, громадянин держави, громадянин планети Земля.

1. Курс „Людина і суспільство”, покликаний виробити в учнів цілісне бачення людини і суспільства та їх взаємозв’язків. Запровадження цього курсу обумовлене необхідністю збагачення студентів такими знаннями, ідеями і переконаннями, без яких сьогодні не може обійтися жодна людина, незалежно від її фаху та сфери діяльності. Це насамперед знання про саму людину, без яких не може здійснитися її свідоме самовизначення, та її відносини з іншими людьми, розуміння яких є необхідною передумовою гармонізації цих відносин. Не менш важливе значення мають також знання про суспільство, про різні сфери суспільного життя. Ці знання повинні сприяти не тільки розширенню кругозору учнів, але й їх соціальному самовизначенню, виробленню у них свідомої соціальної позиції, яка б характеризувалася громадянською активністю, соціальною відповідальністю, демократичною і гуманістичною спрямованістю тощо.

Даний курсу має завданням узагальнити і систематизувати знання студентів, отримані з різних шкільних предметів - біології, географії, історії, літератури ( соціології, політології, економіки) тощо , з відомостями, які учні отримують з інших джерел, зокрема із засобів масової інформації та художньої літератури, і з власним життєвим досвідом самих студентів; допомогти студенту у визначенні своєї ролі в сім’ї, суспільстві, державі та в світі в цілому.

2. З філософської точки зору, осягнути сутність чого-небудь - значить виявити одну або кілька його головних визначальних рис. Іноді такі риси очевидні, але частіше вони сховані за багатьма зовнішніми проявами. Щоб їх виявити, доводиться зіставляти досліджуваний предмет з іншими, подібними до нього. Визначаючи сутнісні риси людини, її неминуче порівнюють із тваринами, намагаючись таким чином виявити в ній справді людське.

Сутність людини — найбільш важливе та змістовне в людині, головна риса, завдяки якій людина залишається собою за різних обставин. Розуміння сутності людини може відрізнятися залежно від того, що вважають домінуючим. Найбільш поширеними уявленнями про сутність людини є релігійне, натуралістичне, ідеалістичне та соціологічне.

СУТНІСТЬ ЛЮДИНИ В РІЗНИХ ТЕОРІЯХ

Бесіда

1. Яку теорію ви вважаєте найбільш обґрунтованою?

2. Чи можна обмежуватись однобічним розумінням сутності людини?

Питання про походження і сутність людини по-різному вирішується наукою і релігією, хоча між ними і з'являються сьогодні точки дотику. Відповідно до наукових поглядів людина тілесно належить до ссавців, а саме до гоменідів (тобто до людиноподібних істот). Про причини, що сприяли виділенню людини з тваринного світу, висловлюються різні гіпотези. Багато наук (антропологія, палеонтологія, фізіологія тощо) обговорюють цю проблему. Учені вважають, що людина є продуктом тривалої біологічної і соціально-культурної еволюції (згадайте, що ви довідалися про процес становлення людини з курсу біології).

Вивчаючи фізіологію людини, дослідники сходяться на тому, що більш високий рівень її розвитку в порівнянні з тваринами виявляється в прямоходінні, досконалості руки як виробляючої знаряддя, а особливо в ускладненні будови мозку. З розвитком цих якостей людини відбувалося послаблення деяких її фізичних властивостей: притупилася гострота почуттів, зменшилися фізичні сили, послабшали захисні властивості організму стосовно несприятливих зовнішніх факторів.

Якщо ми звернемося до іншої сторони людини - її свідомості, то тут відмінності від тварин будуть ще разючішими. У той час, як поведінка тварини нерозривно пов'язана з навколишнім середовищем і направляється інстинктами, діяльність людини не є жорстко запрограмованою, у ній завжди є місце вільному вибору. Ця значно менша, ніж у тварин, залежність людини від середовища проживання дозволила спеціалізувати її органи почуттів і розширити її функції, створила умови для розвитку самостійного мислення, почуття, волевиявлення, появи пам'яті і фантазії. Людина володіє не тільки свідомістю, але і самосвідомістю. На думку ряду філософів, над душею людини піднімається індивідуальний дух, який встановлює зв'язок не стільки з зовнішнім матеріальним світом, скільки із сутністю (ідеями) речей. Це ще більше піднімає людину над світом тварин і людину над природою. Душа і тіло людини, її духовна і фізична сторони нерозривно пов'язані.

Таким чином, складність людини визначається тим, що вона є суперечливою єдністю не тільки біологічного і соціального, а й фізичного і психічного, загальнолюдського та індивідуального. Чим більше людина вміє керувати своїми біологічними потребами, підпорядковувати їх високим прагненням або спрямовувати на досягнення суспільних цілей, тим більше в людині переважає соціальне і тим більш розвиненою вона є.

3. Поняття «людина — індивід — особа — особистість — індивідуальність» перш за все характеризують якісні прояви людини.

Отже, щоб ще раз усвідомити відмінності між термінами "індивід" і "індивідуальність", звернемося до прикладу. 20 березня 1809 р. у Сорочинцях у родині поміщика Василя Гоголя-Яновського народився син, хрещений ім'ям Микола. Це був один з народжених у цей день поміщицьких синів, названих Миколаями, тобто індивід. Якби він помер у день народження, то так і залишився б у пам'яті своїх близьких як індивід.

Немовля відрізняли ознаки, характерні тільки для нього (ріст, колір волосся, очі, будова тіла тощо). За свідченням знаючих Гоголя від народження, він був дуже худий і слабкий. Пізніше в нього з'явилися риси, пов'язані з дорослішанням, навчанням, індивідуальним стилем життя: він рано почав читати, з 5 років писав вірші, добре учився в гімназії, став відомим літератором. У ньому проявилася яскрава індивідуальність, тобто ті риси, властивості, ознаки, що відрізняли саме Гоголя.

4. В. Шекспір писав: «Увесь світ — театр. У ньому жінки, чоловіки — усі актори. І кожен не одну грає роль. Сім дій у п’єсі тій: немовля, школяр, юнак, коханець, солдат, суддя, старий!».

Оволодіння людиною набором ролей нерозривно пов'язано з засвоєнням соціальних норм. Саме з їхньою допомогою суспільство пред'являє своїм представникам ті вимоги, які повинні задовольняти їхню поведінку (згадаєте основні види соціальних норм).

Процес засвоєння індивідом зразків поведінки, соціальних норм і духовних цінностей називається соціалізацією.

Поза постійними зв'язками з іншими людьми соціалізація неможлива. Особливо ці контакти важливі в ранньому віці. Відомо чимало випадків, коли діти, через різні причини, були різко обмежені в спілкуванні з оточуючими людьми. Це завдавало розвитку дитини непоправний збиток.

Вже в перші місяці життя дитини, коли встановлюються її відносини з матір'ю, а потім з іншими близькими, починається перший етап соціалізації особистості. Надалі велику роль у збагненні світу дорослих набуває дитяча „рольова” гра. Приблизно до 8-9 років освоюється гра за правилами. З цього віку стають зрозумілими ідеї справедливості, рівної участі - основа для початку досить тривалого процесу усвідомлення моральних норм, духовних цінностей, що затвердилися в даному суспільстві. Соціалізація супроводжує людину все життя. Розпочинається з СІМ’Ї, ДИТЯЧОГО САДОЧКУ, ШКОЛИ, потім спеціалізовані технічні, ВИЩІ НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ, ТРУДОВІ КОЛЕКТИВИ, ВЛАСНІ СІМ’Ї. Соціалізація дорослої людини - це освоєння нею нових соціальних ролей: працівника, батька, дружини, керівника і багатьох інших.

Соціалізація починається в дитинстві і закінчується у глибокій старості процесом засвоєння соціальних ролей і культурних норм. У ході соціалізації людина з біологічної істоти перетворюється на соціальну. Соціальне середовище відіграє в цьому процесі вирішальну роль.

Бесіда:

1. Щоб переконатися у важливості соціалізації, уявімо наше життя без неї. Як виглядала би людина? Наведіть приклади. (у літературі: «Мауглі» Р. Кіплінга; у реальному житті — в Індії 1940 р. було знайдено двох дівчаток — півторарічну Амалу і Камалу восьми років, які зростали серед зграї вовків. Після повернення до людського середовища Амала прожила один рік, а Камала — 10, проте дівчинка так і не навчилася говорити і сміятися, а пересувалась навколішки).

Контрольні запитання:

1. Що таке природне середовище і як воно впливає на людину?

2. Що таке соціальне середовище і яка його роль у формуванні людини?

3. Порівняйте за змістом поняття «людина», «індивід», «індивідуальність», «особистість».

4. Що ви розумієте під соціалізацією людини?

5. Які існують засоби соціалізації людини?

6. У чому ви вбачаєте багатовимірність людини?

Література:

1. Юрій М.Ф. Людина і світ. - К.: Дакор, 2006. - 460 с.

Лекція № 2

Тема : Школа. Однолітки. Поняття субкультури. Молодіжна субкультура.

План: 1. Друге коло спілкування. Школа.

2. Підлітки.

3. Громадянське повноліття.

4. Поняття субкультури.

5. Молодіжна субкультура.

1. Якщо першим, найближчим колом спілкування людини є його відносини з членами родини, то друге, більш широке коло складають його відносини з тими закладами, організаціями , колективами людей, у яких триває наше повсякденне життя. Ваш базовий соціальний статус зараз – студент, ще вчора Ви були школярами.

Наша держава гарантує безкоштовну, принаймні початкову та загальну освіту. Освіта в сучасній Україні спрямована до цілковитого розвитку людської особистості. Вона покликана не лише давати певний обсяг знань, але й навчати навчанню, тобто самостійному оволодіння знаннями. Людина повинна мати єдиний виправданий і симпатичний вид жадібності – жагу до пізнання та саморозвитку. Право на освіту закріплено конституційно. Шкільна дисципліна має забезпечуватись з урахуванням прав та за умови поваги гідності людини. Навчання регулюється низькою законів. Головним нормативним документом в галузі освіти є Закон „Про освіту”.

Головні принципи освіти:

- науковість;

- зв’язок з освітою інших країн;

- зв’язок з вітчизняною та світовою історією;

- спадкоємність та єдність;

- незалежність;

- доступність;

- демократія;

- світський характер.

Права та обов’язки студентів

2. Звичайно на шляху дорослішання виділяють два етапи: підлітковий період і юність. Однак вікові рамки кожного з етанів досить розпливчасті. У сучасній вітчизняній психології підлітковим найчастіше вважається вік 11 - 15 років, а раннім юнацьким 16-18 років, однак у ряді випадків верхньою межею виступає 20-літній вік. З західної психології до нас прийшов термін тінейджер, що охоплює молодих людей від 13 до 19 років, тобто у віці, що позначається числівниками, які закінчуються на "teen" (thirteen - nineteen).

Молодь як соціальну групу виділяють найчастіше соціологи і відносять до неї людей у віці від 16 до 25 років. Але не так істотні вікові межі, як характерні специфічні риси молодіжної свідомості і поведінки.

Юність — найважчий період соціалізації. «Роки юності — найважчі роки», — писав ще у XVIII ст. німецький філософ І. Кант. Ж.-Ж. Руссо називав юність другим народженням людини, підкреслюючи тим самим глибину і значимість змін, що відбуваються на цьому життєвому етапі; у юності завершується фізичне дозрівання людини, розвиваються її інтелект і воля.

Один з головних, на думку психологів, результатів цього періоду - відкриття власного "Я". Якщо для підлітка важливі, в першу чергу, зовнішні події, учинки, то з вступом у пору юності усе більшу значимість для людини здобуває її внутрішній світ.

Про підлітків і проблеми підліткового віку заговорили лише в 50-ті роки XX століття, коли невідомий журналіст вперше використав у своїй статті слово «тінейджер» і була надрукована повість американського письменника Джерома Селінджера «Над прірвою в житі».

До появи тінейджерів призвели демократизація суспільства та прискорення темпу історичного розвитку, в наслідок чого посилився розрив поколінь та загострилася проблема „батьків та дітей”.

Для підліткового віку характерні деякі риси:

• Важливі фізіологічні зміни;

• психологічні зрушення (потяг до протилежної статі, посилюється агресивність, схильність до неприборканого ризику тощо);

• схильність до інновації і творчості; невизнання авторитетів;

• підкреслене прагнення до незалежності і самостійності;

• формується паралельна система цінностей: батьки-однолітки;

• змінюється поведінка (від майже повної слухняності до прихованої або явної непокори батькам);

• суперечності між посиленням орієнтації на самостійність і залежністю від думки і поведінки однолітків; закінчується формування фундаменту особистості — світогляду;

• усвідомлення свого «Я» відбувається як осмислення свого місця в житті; триває постійний пошук моральних орієнтирів.

Рольовий діапазон тінейджерів вкрай обмежений: економічно несамостійні, вимагають соціального захисту, не виступають учасниками правовідносин, не є власниками, виробниками. Вони лише споживачі; хоча психофізично вони уже дозріли для прийняття важливих рішень. Брак життєвого досвіду спричиняє до численних помилок. Але головне не їх кількість, а якість: злочинність, наркотики, алкоголь, статева розбещеність... Це спроба відігравати роль дорослих, підлітки прагнуть туди, де їх вважають дорослими.

Підлітковий вік — це випробування для всіх (власне підлітка, батьків, вчителів). Не можна швидко і без зусиль вирішити всі проблеми цього віку: треба набратися терпіння...

3. 3 18 років відповідно до Конституції нашої держави громадянин України може самостійно здійснювати в повному обсязі свої права й обов'язки. Сьогодні наш основний закон гарантує кожному, як ви вже знаєте, широкий спектр прав і свобод: громадянські і соціально-економічні права (право на власність, вільну працю, освіту, охорону здоров'я тощо), політичні права (право на об'єднання, участь в управлінні державою, право обирати і бути обраним), особисті права (право на життя, свободу й особисту недоторканність, право на волю пересування тощо), а також свободу совісті, думки і слова, засобів масової інформації.

Набуття всієї повноти прав і обов'язків змінює становище молодої людини й істотно розширює її можливості. Ролі дитини і підлітка в основному пов'язані з сім'єю (син, дочка, брат, сестра, онук), школою (учень), різними формами дозвільної діяльності (учасник спортивної секції). Надалі при збереженні деяких колишніх соціальних позицій (син, брат тощо) з'являються нові: студент, робітник, військовослужбовець, виборець, член політичної партії, батько, учасник однієї з громадських організацій тощо.

Однак у юності, як відзначають психологи, багато з нових ролей не засвоюються всерйоз і остаточно, а ніби приміряються, випробуються. Молодості властиво шукати, вибирати, пробувати

У минулому перехідний період від дитинства до дорослості був набагато коротшим. Досвід, накопичений старшими поколіннями, передавався молоді шляхом включення її безпосередньо в трудову діяльність. У селянських родинах дітям уже з п'ятилітнього віку доручалася певна робота. Ще в XIX ст. вибір чоловіка не був особистою справою, що стосувалася тільки молодих людей, тих, що зібралися одружитися. Підготовка до шлюбу регулювалася родичами.

У нинішніх умовах самостійне доросле життя для багатьох починається досить пізно: подовжився період навчання, професійної підготовки молоді, чимало і тих, хто відкладає на майбутнє і створення власної сім'ї.

Критерії самостійності:

1. Самостійне забезпечення засобами існування.

2. Уміння розпоряджатися грошима незалежно від інших .

3. Самостійність у виборі способу життя.

4. Проживання окремо від батьків.

5. Здатність відповідати перед законом.

6. Допуск до голосування на виборах.

7. Ускладнення шлюбу.

Молодих нерідко обвинувачують в інфантилізмі (від лат. infantilis -дитячий), тобто в прагненні до утриманства, вимогах постійної турботи інших про себе, заниженої критичності стосовно себе.

Разом з тим, сам факт набуття молодою людиною всієї повноти громадянських прав і обов'язків свідчить про те, що суспільство уже визнає за нею високий ступінь соціальної зрілості, розвинуте почуття відповідальності, здатність приймати рішення, керуючись не тільки особистими інтересами, але і громадянськими почуттями.

4. Субкультура (лат. sub — под и cultura — культура; підкультура) в соціології и культурології — частина культури суспільства, що відрізняється від культури більшості, а також соціальні групи носіїв цієї культури. Субкультура — це певний стиль, спосіб життя і мислення окремих соціальних груп всередині суспільства. Субкультура може відрізнятися от домінуючій культури власною системою цінностей, мовою, манерою поведінки, одягом, зовнішнім виглядом,іншими аспектами. Розрізняють субкультури, які формуються на національній, демографічній , професійній, географічній и інших базах. Як правило, субкультура проноситься людиною на протязі всього життя. С субкультури формуються етнічними спільнотами, які відрізняються своїм діалектом від язикової . Другим відомим прикладом є молодіжні субкультури.

5. Деякі фахівці вважають, що у підлітків існує власна культура. Підлітки створюють культуру зі своєю власною мовою, модою, захопленнями і, що найважливіше, зі своєю системою цінностей, що відмінні від цінностей дорослих. Підтримувана підлітками, вона часом викликає занепокоєння дорослих.

У нашій країні часом появи неформальних молодіжних об'єднань стали 80-і рр. XX ст. , коли найбільш впливовим напрямом став рок-рух.

Сьогодні існує безліч груп і напрямів у молодіжній культурі. Діяльність більшості з них охоплює сферу дозвілля (музика, спортивно-технічні захоплення тощо). Виклик суспільній думці найчастіше виражається в особливостях одягу і модних доповнень до нього. Іноді, однак, відбуваються і прямі антигромадські дії (хуліганство, бійки), наприклад, між групами футбольних чи хокейних фанатів. У цьому випадку суспільство зіштовхується з поведінкою, яка відхиляється від норм.

Крайній і найнебезпечніший прояв поведінки, яка відхиляється від норм, - злочинність - теж, на жаль, зустрічається в молодіжному середовищі (згадайте, що ви знаєте про поведінку, яка відхиляється від норм. Які причини злочинності? У чому полягають головні напрями боротьби з нею?). Молодіжні кримінальні угруповання відрізняє тверда ієрархія і підпорядкування, строгий розподіл функцій, кругова порука. Вони замкнуті і закриті.

Причини відходу молоді в андергаунд:

• виклик суспільству, протест;

• виклик сім'ї, непорозуміння в сім'ї;

• небажання бути як усі;

• бажання затвердитися в новому середовищі;

• привернути до себе увагу;

• нерозвинена сфера організації дозвілля для молоді в країні;

• копіювання західних структур, течій, культури;

• релігійні ідейні переконання;

• данина моді;

• відсутність мети в житті;

• вплив кримінальних структур, хуліганство;

• вікові захоплення.

Контрольні запитання:

1. Які основні психологічні особливості юнацького віку?

2. Яких прав й обов'язків набуває громадянин нашої держави, досягнувши повноліття?

3. Як міняються в молоді роки соціальні ролі і статус людини?

4. Наведіть приклади, які показують можливості індивідуального вибору молодої людини в різних сферах життя.

5. Що свідчить про збереження престижу освіти в нашому суспільстві?

6. У чому переваги і недоліки державної системи освіти?

7. Поясніть поняття „субкультура”

8. Охарактеризуйте основні риси сучасної молодіжної культури.

9.. Що властиво неформальним молодіжним об'єднанням?

Література:

1.Юрій М.Ф. Людина і світ. - К.: Дакор, 2006. - 460 с.

2.Бізбіз Т. 0.,Авраменко В. О., Чабан Л. Г. Людина і світ. 11 клас. Розробки уроків. — X. : Вид. група «Основа», 2010.

3.Філософський енциклопедичний словник. — К., 2002. Ладиченко Т. В.

4.Методичні рекомендації щодо вивчення курсу «Людина і світ». — X.: Вид. група «Основа», 2005.

Читайте також:

1. А-кролик, Б-кішка, В-мавпа, Г-людина.
2. Авілум – “син чоловіка” – повноправна людина, охороні його життя, здоров’я, захисту його майнових інтересів присвячена значна частина законника.
3. Антропогенний вплив – це будь-який вплив, що здійснює людина на навколишнє середовище та його ресурси.
4. Гуманізм епохи Відродження і проблема унікальної індивідуальності. Людина як творець самої себе
5. Гуманна людина знає тільки обов»язки, тоді як аморальна – тільки власну вигоду.
6. Західна людина втрачає інтерес до класики, яка забезпечувала її певними знаннями про світ і яка могла б стати противагою масовій культурі.
7. Ідеал – це зразок (норма, прояв ідеального), згідно з яким людина (людність) визначає свою поведінку та способи життя за конкретних обставин.
8. Ідея індивідуальної роботи чи не найповніше відпо­відає ключовим цінностям соціальної роботи, відповід­но до яких кожна людина є продуктом унікальних обс­тавин.
9. Індивід і група: з чим і для чого людина приходить у групу
10. Інкорпорація об’єктивних структур соціального і ментального простору. Людина та її тіло.
11. Категорії “людина”, “індивід”, “індивідуальність”, “особистість”.
12. Комп'ютер має працювати так, щоб людина не змогла визначити, з ким вона спілкується - з іншою людиною чи з машиною.

Переглядів: 2957