МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Поняття та сутність соціального партнерстваТЕМА 6. СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО Терміни та поняття Література 1. Закон України "Про колективні договори і угоди" //Закони України. -К.: Ін-т законодавства, 1997. - Т.6. -С. 5-11. 2. Закон України про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" // Закони України.-К.: Ін-т законодавства, 2000.-Т. 19.-С. 279-296. 3. Закон України "Про організації роботодавців" //Офіційний вісник України.- 2001.-№ 25.-С.109. 4. Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) // Закони України .-К.: Ін-т законодавства, 1999.- Т. 15.- С.332-343. 5. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Підручник. - К.: Знания, 2004. - 535 с. - Глава 9, с.246-255. 6. Єсінова Н.І. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навч. посібник. - К.: Кондор, 2004. - 432 с. - Глава 6, с. 93-121. 7. Колот А.М. Соціально-трудові відносини: теорія і практика регулювання: Монографія.- К.: КНЕУ, 2003.- 230 с- Розділ I, Глава II, с. 37-79. 8. Колот А.М. Розвиток виробничої демократії як чинник удосконалення соціально-трудових відносин //Україна: аспекти праці.- 2001. - №6.- с.21-28. 9. Сучасний стан проблеми та тенденції соціально трудових відносин в Україні: спроба соціального конструювання / Відп. ред. д-р екон. наук, проф. Ю.І. Саєнко, канд. філос. наук Ю.О. Привалов. - К.: ВД "Стилос", 2003. - 361с. Розділ I, с. 10-49, Розділ II, с. 139-160, Розділ III, с.203-213. 10. Статистичний щорічник України за 2004 рік /Ліпр: /Аулулу. икг.зШ. §оу. иа. •^ Державні органи влади; •^ Наймані працівники; •^ Роботодавці; •^ Об'єднання роботодавців; ^ Профспілкові організації. б.І.Поняття та сутність соціального партнерства. 6.2. Засади соціального партнерства, вироблені МОП, їх сутність. 6.3. Нормативно-правові та організаційні проблеми становления системи соціального партнерства в Україні. В умовах зростання повноважень трудових колективів у розв'язанні більшості питань, що регулюють соціально-трудові відносини, в умовах удосконалення відносин власності виникає об'єктивна необхідність узгодження інтересів різних верств населения. Світовий досвід дозволяє переконатись, що досягнути злагоди у суспільстві та підвищити ефективність виробництва можна лише в умовах соціального миру та співробітництва найманих працівників з працедавцями. Узгодження соціально-економічних інтересів між вказаними суб'єктами, а також між ними і державою утворює цілу систему суспільних відносин, які отримали у країнах з розвинутою ринковою економікою назву інституту соціального партнерства, який охоплює соціально-трудові відносини від конкретного підприємства (роботодавця) до національного рівня. Соціальне партнерство - це такий тип і система відносин між працедавцями і найманими працівниками, при яких в рамках соціального миру відбувається узгодження їхніх найважливіших соціально-трудових інтересів. На практиці соціальне партнерство виступає в якості альтернативи всякій диктатурі класу або особи і є цивілізованим (мирним) методом розв'язання соціальних конфліктів. Метод розв'язання соціальних конфліктів у межах соціального партнерства — компроміс, узгодження інтересів працедавців і найманих працівників шляхом мирних переговорів і взаємних поступок. Словосполучення "соціальне" означає суспільне, тобто те, що відноситься до життя людей і їх відносин у суспільстві; "партнер" (від французького слова партія) — учасник спільної діяльності. Функціонування системи соціального партнерства здійснюється на тристоронній основі співпраці органів державної влади, підприємців і профспілок, яка спрямована на погодження інтересів і розв'язання проблем у соціально-трудовій діяльності людей [4]. Становления системи соціального партнерства пройшло довгий і складний шлях. Коли робітники у капіталістичних країнах ще тільки почали об'єднуватись у професійні організації, вже тоді були започатковані перші спроби соціального партнерства у вигляді переговорів та консультацій між представниками найманих працівників і власників засобів виробництва. Перші колективні договори увійшли у практику наприкінці XIX ст. у Франції, Великобританії, Німеччині, тобто у найбільш розвинутих країнах Західної Європи. Як механізм регулювання соціально-трудових відносин, система соціального партнерства почала розвиватися після Другої світової війни, остаточно утвердившись лише в 60-70-і роки XX століття. На сьогоднішній день найбільш розвинута система соціального партнерства існує в Німеччині, Австрії, Швеції. Меншою мірою вона розвинута в США і Японії. Системи соціального партнерства немає в слаборозвинених країнах. В практику регулювання соціально-трудових відносин в Україні термін "соціальне партнерство" увійшов з кінця 1991 року. Головною функцією системи соціального партнерства є недопущения руйнівних страйків та створення умов для динамічного розвитку виробництва і забезпечення надежного рівня доходів найманих працівників. Основою соціального партнерства є принцип співробітництва між роботодавцями і найманими працівниками, який реалізується у формі ведения переговорів, укладенні колективних договорів, узгодженні проектів нормативно-правових актів, консультацій при прийнятті рішень між суб'єктами соціального партнерства на всіх рівнях (національному, регіональному, галузевому та місцевому рівнях). До сфери соціального партнерства входять питания: • досягнення консенсусу з питань забезпечення зайнятості; • створення додаткових робочих місць; • застосування найманої праці з дотриманням вимог техніки безпеки та вимог охорони здоров 'я, питания оплати праці, прав працівників на своєчасне отримання заробітної плати; • забезпечення нормального режиму праці і відпочинку; • забезпечення права працівників на участь в управлінні працею на підприємстві. Основними завданнями системи соціального партнерства в Україні можна вважати: • подолання монополії у розподілі створеного продукту шляхом залучення всіх суб'єктів суспільних відносин до управ ління виробництвом; • підвищення мотивації до праці з метою забезпечення високих кінцевих результатів роботи, що сприятиме зростанню рівня життя в країні; • усунення чинників соціальної напруги у суспільстві і зменшення на цій основі негативних економічних наслідків. Досвід зарубіжних країн свідчить, що ступінь розвиненості соціального партнерства зал ежить від ряду чинників, а саме: 1) ступеня демократизації управління виробництвом (тобто вирішення більшості соціально-трудових проблем колективами підприємств чи організацій, розширення прав областей, регіонів і міст); 2) рівня життя більшості населения і ступеня диференціації прибутків. Спостереження свідчать, що чим нижчий рівень життя і більша різниця в прибутках багатих і бідних верств населения, тим популярний заклик до скидання влади і перерозподілу власності з відповідними практичними діями. I навпаки, в країнах з високим рівнем життя і невисокою диференціацією доходів прагнення соціальних партнерів до соціального миру та стабільності у суспільстві збільшується. В більшості країн з розвинутою ринковою економікою різниця в прибутках (10/10%) найбідніших і найбагатших сімей не перевищують 1:9 раз. [2]. Основний прошарок суспільства складає середній клас, який має досить високий рівень життя і абсолютно не схильний до зміни суспільної системи, особливо до перерозподілу власності; психологічні передумови і культурні традиції в суспільстві сприяють орієнтації населения розвинутих країн на пошук соціальних компромісів, на раціональне розв'язання суспільних проблем. Соціальне партнерство має стати, по-перше: елементом формування соціально відповідальної політики, яка визначатиме рівні форми відповідальності за невиконання умов домовленостей (наприклад, звільнення з посади, відшкодування матеріальних збитків); по-друге: принципом організації відносин власності, що за згодою з партнерами визначатиме рівні умови створення ринку праці, капіталу, засобів виробництва через узгодження політики податків, цін та ін. Соціальне партнерство, яке ґрунтуватиметься на відповідній законодавчій базі, чітко визначених принципах, збалансованості інтересів усіх суб'єктів партнерства, значно сприятиме економічному розвитку держави, досягненню соціальної злагоди у суспільстві. Читайте також:
|
||||||||
|