• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Людина прагне стати мислителем

Змістовий модуль 5. Форми організації навчально-виховного процесу з географії

План

Які уміння є географічними? Які з географічних умінь, отриманих в середній школі, Ви найчастіше застосовуєте у життєвих ситуаціях? Які нові уміння Ви б додали у шкільну програму?

Лекція 7. Формування географічних умінь, досвіду творчої діяльності, емоційно- ціннісного ставлення до світу і процесу пізнання

Література

Запитання і завдання для самостійної роботи і самоконтролю

1. Охарактеризуйте основні етапи формування географічних понять.

2. Наведіть приклади відмінності засвоєння емпіричних і теоретичних знань. Зробіть висновки

3. Які прийоми допомагають у засвоєнні причинно-наслідкових зв’язків?

4. Запропонуйте схему формування географічної закономірності

1. Варакута О. Формування в учнів географічних понять // Географія та основи економіки в школі,--2002,--№ 6 с. 28-30

2. Стадник О.Г. Загальна географія. Методичний посібник для вчителя.—Харків.: вид. група «Основа»,2006.—с.16-56.

Змістовий модуль 4. Засвоєння змісту шкільної географії

Студент має знати:

основні типи географічних умінь, послідовність формування географічних умінь і навичок, ознаки засвоєння умінь; особливості творчого мислення і способи його формування, напрями формування емоційно-ціннісного ставлення до світу і процесу пізнання.

Уміти:

-підбирати прийоми формування географічних умінь;

-відтворювати послідовність формування географічних умінь, обґрунтовуючи методичну доцільність обраних прийомів;

-володіти прийомами організації творчого мислення;

-обробляти навчальний матеріал з географії з метою формування в учнів досвіду емоційно- ціннісного ставлення до світу і процесу пізнання.

1. Формування емпіричних знань (фактів, описів, номенклатури)

2. Географічні уміння і способи їх формування.

3. Досвід творчої діяльності і його роль у змісті освіти

4. Формування досвіду емоційно-ціннісного ставлення до світу і процесу пізнання.

1. Емпіричні знання—це сукупність фактів, описів, номенклатури (географічних назв). Хоча вони і не складають основного змісту географічних знань, але без фактажу географію уявити неможливо. Водночас, іноді вчителі ставлять більший акцент на емпіричні знання з географії, ніж на теоретичні. Не в останню чергу це пов’язано із простішими способами їх формування та контролю.

Факти (від лат. factum—зроблене)— це дійсна подія, явище, або просто реальність, дійсність. В географічних знаннях факти виконують таку функцію: 1) вони є базою для висновків, узагальнень теоретичного характеру; 2) допомагають конкретизувати теоретичні висновки при дедуктивному підході до формування знань, 3) факти наводять для повноти інформації про об'єкт чи явище, яке вивчається. Це, як правило найважливіші дані про величину території, кількість населення, які потрібно запам'ятати.

Остільки географія володіє потужною фактичною базою, то під час вибору фактів, призначених для засвоєння вчитель має керуватись такими методичними принципами:

· факти мають ілюструвати теоретичні положення,

· їх необхідно осмислювати,

· узагальнювати

· зіставляти між собою, порівнювати (особливо кількісні параметри).

Вивчення географічної номенклатури буде цікавим, якщо не тільки механічно запам'ятовувати назви, але й знати їхнє походження назви, цікаві історії, пов'язані з їх появою.

2. Уміння— це способи діяльності, за допомогою яких учні оперують набутими знаннями, застосовуючи їх для розв’язання навчальних задач і здобуваючи нові знання. В методиці навчання важливо пам'ятати, що вміння є самостійним елементом змісту навчання, який хоч і пов'язаний безпосередньо із знаннями, але не вичерпується ними: знати — ще не означає вміти. Вміння може мати різні рівні—в одному випадку необхідно обдумати спосіб діяльності (наприклад, зорієнтуватись на конкретній місцевості), в іншому— дія здійснюється автоматично, але під контролем уваги (наприклад, визначення географічних координат за картою). Такий рівень вміння ще називають навичкою.

Зміст умінь з географії, як і будь-якого іншого шкільного предмета, визначає навчальна Програма, в якій найчастіше зазначено такі види умінь, як розпізнавання та визначення ознак, аналізування кількісних і якісних параметрів, порівнювання і характеризування об’єктів і явищ.

Діапазон умінь з географії постійно розширюється у зв’язку із впровадженням у навчання та побут новітніх технологій. Так, якщо донедавна вважалось достатнім уміння користуватись компасом, то сучасні школярі все частіше використовують для орієнтування на місцевості GPS-прилади, а для характеристики географічних об'єктів — космічні знімки, цифрові карти тощо.

В методиці навчання географії залишається відкритою проблема типізації умінь, яка особливо актуальна у зв’язку із запровадженням компетентнісного підходу до навчання та розробки основних засад просторової компетентності учнів, як особливого виду інтеграції відомих і творчих способів дій на базі географічних знань.

Виділення основних типів умінь можна здійснити відповідно до предметів і змісту діяльності, на базі яких вони формувались. Очевидно, що під час вивчення географії в учнів формуються інтелектуальні вміння (аналіз, синтез, узагальнення, абстрагування), загально-навчальні уміння (вміння організовувати навчальну працю, роботу з підручником та іншими джерелами навчальної інформації, уміння подавати знання у вербальній та письмовій формі—всі ці три групи умінь можна назвати умінням вчитися, або дидактичними уміннями).

Під час навчання географії формуються й особливі географічні уміння, які пов’язані з оволодінням методами досліджень географічної науки (дослідницькі вміння), з використанням карт (картографічні уміння), відповідних приладів — метеорологічних, топографічних, навігаційних (девайсні уміння—«приладні уміння»), дуже поширене в географії порівняння просторової організації об’єктів (компаративні уміння), дії, спрямовані на створення опису і характеристики просторового об’єкта--….уміння.

Найчастіше уміння формують під час виконання практичних робіт, в рамках яких учитель проводить інструктаж і демонструє зразки діяльності. На здобуття умінь спрямовані і відповідні завдання, які вчитель підбирає для закріплення вивченого матеріалу на уроці, або які є в підручнику чи в робочому зошиті, а також у рамках позакласної роботи — під час екскурсій, літніх практик.

В методичній літературі виділяють такі етапи формування умінь і навиків:

1. Демонстрування значення уміння і настанова на оволодіння ним (наприклад, вчитель ставить перед класом завдання навчитись обчислювати місцевий час залежно від довготи місця, вказуючи на корисність цього вміння у життєдіяльності людини).

2. Ознайомлення із змістом уміння, усвідомлення учнями послідовності виконання дій.

3. Демонстрування вчителем зразка виконання дій з акцентом на можливі помилки під час використання умінь.

4. Тренувальні вправи.

5. Самостійне застосування вміння і перенесення його на новий матеріал чи використання для вирішення нових задач.

Для уміння характеризувати географічні об’єкти необхідно ознайомити учнів з типовими планами, за якими здійснюється опис та встановлюються зв’язки. Ці плани мають бути в шкільному географічному кабінеті в доступному місці.

Остільки в географії часто застосовують уміння порівнювати об’єкти, то необхідно навчити учнів дотримуватись загальної схеми порівняння:

1. Спочатку відібрати ознаки для порівняння (наприклад, порівнюємо гори за висотою, або за віком).

2. Зіставити ці ознаки (найвища вершина Карпат—2655 м, Альп—

3. Зробити висновок про подібність чи відмінність (Альпи вищі за Карпати).

4. Пояснити причину подібностей чи відмінностей (Карпати складені флішем, який швидше руйнується).

Для формування навичок важливо повторити дію багато разів під час вивчення різних курсів географії. Це стосується таких навичок як пошук географічних координат, характеристики географічного положення просторового об’єкта, простого читання карти, орієнтування глобуса, порівняння об'єктів тощо.

Уміння вважається засвоєним, якщо учень:

1. Знає, у якій сфері життєдіяльності можна застосувати це вміння.

2. Знає зміст і послідовність дій.

3. Практично використовує ці дії у будь-якій навчальній ситуації, у т.ч. і в новій.

3. Досвід творчої діяльності є основою географічної компетентності, остільки в ньому в особливий спосіб поєднуються знання, уміння і власна здогадка учня, які формують в ньому креативну особистість. На відміну від знань та умінь цей елемент змісту географічної освіти не детермінується навчальною програмою, а задається самим вчителем і визначається його власною креативністю.

Творчою діяльністю вважається така діяльність, яка здійснюється не за зразком, а відзначається новизною, оригінальністю процесуальної і результативної складової.

Творче мислення включає такі етапи:

· Самостійне перенесення учнем раніше засвоєних знань та умінь на нову ситуацію;

· Бачення нової проблеми в знайомій ситуації;

· Усвідомлення внутрішньої структури об’єкта;

· Пошук нових способів вирішення завдання чи задачі;

· Комбінування раніше відомих способів вирішення проблемних завдань у новій ситуації.

Найбільше можливостей щодо формування цього досвіду дає проблемне навчання, в основі якого лежить пошук відповідей на проблемні запитання і виконання проблемних завдань. Не менш важливо навчити учнів самостійно «бачити» і формулювати проблеми, а це можливо завдяки розумінню ними причинно-наслідкових просторових зв'язків.

В сучасній методичній літературі існує чимало прикладів творчих (проблемних) завдань до різних тем шкільних курсів, з'явились підручники із соціогеографічними практикумами, які дають можливість учням творчо застосувати набуті географічні знання до вирішення реальних проблем суспільства. Наразі необхідним є створення підручників з проблемним викладом знань і відповідним методичним апаратом.

4. Досвід емоційно-ціннісного ставлення до світу, до процессу пізнання—це багатогранний елемент змісту освіти, який охоплює світогляд — погляди, ідеали, переконання, ціннісні установки і чуттєве сприйняття світу, а також самого процесу навчання. Як і досвід творчої діяльності він не регламентується программою, а визначається вчителем, який, залежно від рівня професійної підготовки і особистісної зрілості, визначає, які емоції та цінності можна викликати (виховати) в рамках конкретної теми, використовуючи як зміст навчальної інформації так і відповідні форми чи методи роботи.

Для формуванні цього компоненту освіти географія має чи не найширші можливості порівняно з іншими шкільними предметами. Найвагоміше значення в шкільній географії мають пізнавальні, естетичні та соціальні емоції.

Окрім емоцій, які супроводжують процес раціонального пізнання—здивування, захоплення, цікавість, пізнавальне значення можуть мати й інші емоції. Поки що у вітчизняній освітній практиці такі найважливіші людські емоції як радість, біль, здивування, любов та ін. не розглядаються у якості самостійних способів пізнання світу. Їм відводиться роль супровідного тла, яке підсилює раціональне пізнання. Між тим психологам відомо, що в результаті сильних емоційних переживань людина може збагнути більше, ніж в беземоційному стані раціональних роздумів. Методична проблема криється в тому, як викликати такі емоції, щоб домогтись бажаного пізнавального ефекту. Приклад.

Деякі українські вчителі використовують під час зелених уроків або екскурсій окремі прийоми пізнання довкілля органами чуттів (Олена Бакай…..), даючи учням відповідні установки: заплющте очі, поверніть долоні до сонця, і відчуйте, як у них входить тепло, наповніть своє серце любов'ю до світу, віддайте йому своє душевне тепло, вдихніть на повні груди повітря—які запахи ви відчули?, з чим вони у вас асоціюються? Подивіться довкола—які почуття викликає у вас побачене? –і т.д

Важливий напрям—виховання простором (застосування естетичних та соціальних емоцій, які викликає довкілля). Геопростір, як дзеркало культури народу (у широкому розумінні цього поняття), має потужний виховний вплив. Ця проблема для українських географів складна з огляду неорганізованого, часто неестетичного українського довкілля. Середовище буття діє на підсвідомість і вступає в суперечність з тими «істинами», які виховує вчитель на уроці. Замкнуте коло, з якого необхідний вихід. Є правові аспекти в цьому плані—регулювання поведінки в просторі, але є і виховні.

Перший крок—починаємо з патріотизму (це наша земля, тому вона найкраща!). Тут важко переломити колоніальну побутову психологію, в якій утвердилась установка, що найкраще знаходиться десь у світі, але не в нас. Шукаєм переконливі аргументи до позитивного сприйняття рідного довкілля. Приклад Польщі.

Другий крок — облаштовуємо з учнями приклад бажаного простору (облагороджуєм шкільне подвір’я, класну кімнату, домашнє подвір’я, вулицю. Возимо на екскурсії, щоб показати позитивні і негативні приклади (як найбільш переконливий аргумент).

Лекція 8-9. Урок–основна форма навчання географії

Урок – перше вогнище, зігрівшись біля якого,

( В. Сухомлинський)

Студент має знати:

Особливості уроку як форми навчання, вимоги до уроку географії, типологію уроків за різними критеріями, методичні особливості макроструктурних елементів (етапів) уроку, ознаки сучасного уроку географії, послідовність підготовки учителя до уроку, критерії оцінювання ефективності уроку.

Уміти:

враховувати вимоги до уроку на етапі його підготовки і проведення; розрізняти типи уроків за структурою; проектувати макро - і мікроструктуру уроку залежно від його дидактичної мети; планувати урок з врахуванням взаємодії учителя і учнів; оцінювати урок за прийнятими в дидактиці критеріями.

Читайте також:

1. V Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку.
2. А-кролик, Б-кішка, В-мавпа, Г-людина.
3. Абразивність гірських порід і геостатична температура
4. Абсолютні і відносні статистичні величини
5. Авілум – “син чоловіка” – повноправна людина, охороні його життя, здоров’я, захисту його майнових інтересів присвячена значна частина законника.
6. Аксіоми статики
7. Аналіз статистичних даних про склад та плинність кадрів, які обіймали керівні
8. Антропогенний вплив – це будь-який вплив, що здійснює людина на навколишнє середовище та його ресурси.
9. Багатопрольотні статично визначні балки
10. Важкість праці: Динамічні, статичні навантаження. Напруженість праці. Увага, напруженість аналізаторних функцій, емоційна та інтелектуальна напруженість, монотонність праці.
11. Вартість є однією з основних ознак товару. Щоб продати права на об'єкти інтелектуальної власності чи ви­користати їх у власному виробництві, необхідно визначити їхню вартість.
12. Ведення митної статистики

Переглядів: 683