Які ви знаєте гіпотези щодо походженняназв «Русь» та «Україна»? Як в українській історіософії висвітлюються проблеми етнічного походження Київської Русі?

За словами авторитетного українського дослідника Сергія Шелухина "Походження слова "країна", "вкраїна", "україна" губиться в темряві античних віків...Всі три назви "Країна - Вкраїна й Україна" ми читаємо в Іпатііївському літопису й маємо у вжитку Українського наяроду в його живій і писемній мові. В Іпат. літоп. під 1187 роком читаємо -Україна; під 1189 р. - Україна, а в Єрмолаївському сп. - Країна; під 1213 р. - Україна; під 1268 р. - Україняни; під 1280 р. - Вкраїна, а в Єрмолаївс. та Хлебниковскому списках -Україна; нарешті, під 1282 р. - Вкраїниця".

Отже, перша згадка в літопису назви "Україна" пов'язана зі смертю переяславського князя Володимира Глібовича, який виявив себе завзятим оборонцем не тільки Переяславщини, а й Київщини, Чернігівщини та українських земель взагалі від нападів половців.

Літописне повідомлення про реакцію народу на його смерть має наступний вигляд: "І плакашеся по нем всі Переяславці, бі бо любя дружину, і злата не збірашеть, імінія не щадяшеть, но даяшеть дружині, бі бо князь добр і кріпок на раті і мужьством кріпком показася, всякими добродітельми наполнен, о нем же Україна много постона" [Цит. за: 8,136]. Таким чином, перша згадка назви "Україна" в Київському літописі відноситься до Південної Русі, тобто до Киівщини, Переяславщини й Чернігівщини. В цьому самому літописі під 1189 р. названо "Украйну Галичську".

"В не менш важливому джерелі - Галицько-Волинському літописі (під 1213 р.) зазначається, що тоді галицько-волинський князь Данило Романович зі своїм військом звільнив і приєднав до своєї держави "Берестій, Угровеськ, Верещин, Столпе, Комів і всю Україну". Україною тут літописець назвав північно-західні землі Галичини й Волині" [6,79]. Під 1279 р. Галицько-Волинський літопис повідомляє, що галицький князь Лев Данилович, здійснивши похід на Західний Буг, відвоював у Польщі українські землі: "Посем же Лев восхоже себе части в земле людской города на Вкраїні". Інший випадок застосування назви Україна" належить до 1285 p.: польські війська вдерлися на Волинь і захопили тоді "село на Україні на ім"я Воінь". Отже, назва "Україна" застосовується і щодо Волинської землі. Вважаючи всі три назви (Країна, Вкраїна та Україна) синонімами, що мають одне слов^янське і українське походження, С.Шелухін виділяє їх спільний корінь "кра". З огляду на те, що київський літописець вніс у початок своєї хроніки відомості з грецької хроніки Георгія Амартола в перекладі на стару слов'яно-українську мову, С.Шелухин вважає старослов'янське «кра» перекладом грецького слова tmhma, що означає "відрізок", "шматок", "відрізаний шматок землі".

Даний корінь можна зустріти в українських словах "краяти", "кравець", в російському "кроить", словенському krajat, чеському krajeti. Отже, С.Шелухин тлумачить поняття "Україна" як "окрема, відкраяна, тобто відрізана земля", наголошуючи, що ця назва має бойове походження, тобто свідчить про те, що нашим предкам доводилося відвоювувати рідну землю у ворога-загарбника.

Іншої версії щодо походження назви "Україна" дотримуються І.А.Мішина, Л.М.Жарова та А.А.Міхеєв. Вони тлумачать слово "Україна", що згадується близько 1185 в Іпатіївському літописі, як позначення "степового порубіжжя", колишні південні території Київської Русі.

Щодо походження назви «Русь», то на захист своєї теорії норманісти висували такі агрументи:

1. русь отримала назву від «Руотси». Так у середині XI ст. фіни називали шведів;

2. більшість імен руських послів, що зафіксовані^в договорах з Візантією (911, 944),
мають скандинавське походження — Карл, Інегельд, Фарлоф, Веремуд та ін.;

3. візантійський імператор Констянтин Багрянородний у своїй книзі «Про управління
імперією» наводить як слов'янські, так і руські назви дніпровських порогів. Більшість
руських назв мають давньонорманське походження;

4. ісламські географи та мандрівники IX—X ст. завжди чітко розділяли «русів» і
«слов'ян».

На противагу антинорманісти стверджували:

1. назва «Русь» слов'янського походження, оскільки тісно пов'язана з назвами
річок Рось, Руса, Роставиця у Центральній Україні;

2. жодного племені чи народу під назвою «руси» не було відомо у Скандинавії і про
нього не згадує жодне древньонормандське джерело, включаючи саги;

3. один з найдавніших ісламських письменників Ібн-Хордадберг чітко називає русів
слов'янським племенем;

4. археологічні матеріали із міст та торговельних шляхів Східної Європи свідчать про
обмежений, фрагментарний вплив «варязького чинника».

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Визначте пріоритетні напрями освітньої, наукової і промослової політики України після проголошення її незалежності.	\|	Дайте характеристику етнополітики козацько-гетьманської держави. Які факти свідчили про посилення «російського фактору»?

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.