/1/ - Романова Н. В. Загальна та неорганічна хімія. – К.: Ірпінь, ВТФ
«Перун», 2002. – 480 с. (Частина 1. Розділ 8. § 7.1-7.9).
/2/ - Глинка Н. Л. Общая химия. – Л.: Химия, 1987. – 704 с.
(Глава 1. § 37).
Неорганічні сполуки поділяють на декілька класів за подібністю властивостей та хімічної будови. Віднесення тієї чи іншої сполуки до певного класу буде найправильнішим тоді, коли грунтуватиметься на зіставлянні хімічних властивостей сполук, які, у свою чергу, визначаються складом та природою хімічного зв’язку між відповідними атомами. Ось чому класифікацію неорганічних сполук та їх номенклатуру доцільніше розглядати після вивчення будови молекул та кристалів.
Класифікація неорганічних сполук, як і будь-яка класифікація в науці, не може бути досконалою. Проте вона допомагає робити узагальнення, передбачення, систематизує і полегшує вивчення великого обсягу фактичного матеріалу.
Усі речовини, згідно з номенклатурними правилами ІЮПАК, поділяються на прості і складні.
Прості речовини складаються з одного елемента, і, в свою чергу, включають метали і неметали.
Складні речовини поділяються на класи за складом (двохелементні, або бінарні, і багатоелементні) або за функціональними ознаками.
До бінарних сполук належать оксиди, галогеніди, нітриди, карбіди, гідриди тощо, до тринарних — НNO3, NaОН тощо.
Найважливішими класами неорганічних сполук за функціональними ознаками є оксиди, кислоти, основи, амфотерні гідроксиди, солі.