• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Характеристика найбільш екологічно значущих органічних сполук

Шкідливі вуглеводні (ароматичні, алкани (парафіни), нафтени (циклопарафіни), бензпірени) містяться у вихлопних газах автомобілів (недосконалість процесів згоряння бензину в циліндрах двигунів), картерних газах, випарах бензинів. У вихлопних газах автомобілів міститься близько 200 шкідливих компонентів, найнебезпечніші з яких - бензпірени, альдегіди.

«Нові» забруднювачі, винайдені людиною, яких природа раніше не знала й не мала часу підготувати до них екосистеми, за своєю фізико-хімічною структурою чужі всьому живому й не можуть перероблятися, втягуватися в обмінні процеси. До таких небезпечних забруднювачів належать поліхлорбіфеніли (ПХБ), полібромні біфеніли (ПББ), поліциклічні ароматичні вуглеводні (ПАВ) — їх виробляють понад 600 видів, нітрозоаміни, вінілхлориди (містяться в різних плівках, поліетиленових упаковках, пакетах, трубах), майже всі синтетичні пральні порошки. Більшість із цих речовин є канцерогенними, вони впливають на генетичний апарат людей. Прихований період хвороб (а це дуже небезпечно!) від отруєння такими речовинами становить 10-15 років.

Бензен С₆Н₆ та його похідні застосовуються як хімічна сировина для виробництва отрутохімікатів і багатьох інших органічних речовин. Для боротьби з шкідливими організмами хіміки створюють препарати, що дістали назву пестицидів (отрутохімікатів). Серед пестицидів виділяють: інсектициди (для знищення комах), фунгіциди (для боротьби з грибними захворюваннями) і гербіциди (для боротьби з бур’янами).

За хімічною природою пестициди поділяють на:

• хлор-, фосфор-, меркурій-, арсенорганічні сполуки;

• похідні сечовини;

• похідні карбамінової, тіо- і дитіокарбамінової кислот;

• похідні фенолу;

• сульфурвмісні та купрумвмісні.

Слід підкреслити, що в останні роки інтенсивне і нераціональне використання отрут призвело до порушення взаємозв’язків, що існують між організмами у природі, до забруднення води, ґрунту, атмосфери. Отрутохімікати потрапляють і в продукти харчування.

Щоб запобігти забрудненню навколишнього середовища, отрутохімікати мають відповідати певним вимогам. Вони повинні бути максимально токсичні для шкідників і мінімально – для людини. Потрібні отрути універсальні і в той же час селективні, щоб запобігти знищенню корисних комах.

Застосування пестицидів потребує добрих знань їхніх властивостей і суворого додержання встановлених правил використання цих речовин. В останні роки вчені шукають нові способи використання пестицидів, наприклад поступово переходять на обмежену обробку ланів бавовнику замість опилення з літаків, все ширше застосування знаходять біологічні способи захисту рослин. Починає впроваджуватися комплексне застосування хімічних, біологічних і агрохімічних засобів і прийомів боротьби з бур’янами, шкідниками і хворобами рослин.

Незважаючи на пропаганду відмови від пестицидів, їх виробництво зростає. Експерти ВООЗ вважають, що, попри концентрування пестицидів упродовж 40 років використання хлорорганічних (ДДТ, гексахлоран) і 30 років фосфорорганічних (хлорофос, карбофос), кількість хворих на рак не збільшилася і вплив пестицидів менший, ніж стресів, смогу, вихлопів автотранспорту, спалювання сміття.

Пестициди поліпшують якість окремих видів продуктів, наприклад знищують гриби на злакових, які зумовлюють фузаріоз зерна.

З іншого боку, факти протилежні. В Індонезії вважають, що впродовж 20 років пестициди завдали більше шкоди, ніж принесли користі, знищивши не шкідників сільськогосподарських рослин, а їхніх природних ворогів.

Наводяться факти, коли пестициди стимулюють поширення небезпечних вірусів. На Кубані, де вносять багато пестицидів, діти до 14 років хворіють на туберкульоз у півтора раза частіше, ніж раніше.

Фенол С₆Н₅–ОН – сильний антисептик, ви­користовується як дезинфікуюча речовина в медицині. Особли­во багато його витрачають для виробництва пластмас – фенопластів, а також барвників, лікарських речовин, фотографічних проявників.

Фенол добувають із кам’яновугільної смоли — продукту коксування кам’яного вугілля, а також синтетичним способом із бензену.

Слід мати на увазі, що фенол вбиває не лише шкідливі мік­роорганізми. Потрапляючи в навколишнє середовище, він згубно діє на флору і фауну. Тому виробництво і промислове використання фенолу тісно пов’язане з питаннями екології, з охороною природи від промислових відходів, що містять фенол. З цією метою застосовують різні методи: гази, що містять фенол, піддають каталітичному окисненню, видаляють фенол розчинниками тощо. Ведеться постійна робота по удосконаленню цих методів. Так, великого значення набуває біохімічний метод, який забезпечує глибоке очищення стічних вод від фенолу. Перспективним у цьому відношенні є також обробка їх озоном. Запровадження таких методів очищення дає можливість перейти до замкнутих безвідхідних технологій з багаторазовим використанням промислових вод.

Нафтопродукти і нафта потрапляють у ґрунт

• під час видобутку нафти і природного газу;

• у разі аварій нафтопроводів;

• разом зі стічними водами численних галузей промисловості;

• з атмосферними опадами;

• під час роботи техніки на полях;

• змиванням з поверхні автомагістралей, автомийок і транспортних підприємств тощо.

Вплив вуглеводнів та інших сполук нафти й нафтопродуктів на фізичні, хімічні та біологічні процеси в грунті, а також рослини і тварин залежить від

• їх хімічної природи;

• леткості компонентів;

• густини та в’язкості;

• здатності руйнуватися під дією зовнішніх чинників (сонячного світла, темпера­тури, кисню повітря, води, ґрунтового розчину);

• токсичності;

• концентрації;

• кількості тощо.

Нафта при високих концентраціях ізолює поживні речовини від коренів рослин; робить ґрунтову масу гідрофобною; при загустінні утворює між атмосферою та ґрунтом.

Через наявність ароматичних і поліциклічних ароматичних вуглеводнів та інших сполук нафта і нафтопродукти токсичні для ґрунтової біоти. Однак у грунті є численні бактерії, гриби та інші організми, здатні вибірково руйнувати ті чи інші компоненти нафти, використовуючи їх як джерело Карбону для створення біомаси. Нафта з часом руйнується; швидкість цього процесу різна для різних ком­понентів.

Використання хлоро- і флуоровмісних органічних речовин (фреонів) спричинює руйнування озонового шару. Якщо ці речовини потрапляють в атмосферу, то реагують лише з озоном, бо відносно інших речовин вони інертні. Внаслідок цього над місцевістю може утвори­тися «озонова дірка». Фреони – інертні речовини типу СF₂С1₂, СFС1₃ тощо, які у верхніх шарах атмосфери відщеплюють атом галогену, що руйнує молекули озону і перешкоджає їх утворенню (фреони широко застосовують у холодильній техніці, як мастило, в парфумерії – як засіб для створення аерозолю). З метою збереження озонової оболонки в 1996 р. розвинені країни припинили виробництво фреонів, замінивши їх пропан-бутановою сумішшю).

Вуглеводні (пари бензину, пентан, гексан та ін.). Володіють наркотичною дією, в малих концентраціях знижують активність, викликають головний біль, запаморочення і т. п. Так, при вдиханні протягом 8 год пари бензину в концентрації близько 600 мг/м³ виникають головні болі, кашель, неприємні відчуття в горлі.

Особливо небезпечні канцерогенні речовини – безпосередній контакт з|із| ними живої тканини може призвести до виникнення злоякісної пухлини. Найбільш небезпечне попадання цих речовин в органи дихання. З організму канцерогенні речовини не виводяться. До канцерогенних речовин відноситься бенз(а)пірен (C₂₀H₁₂), який утворюється в процесах піролізу вугілля і вуглеводневого палива (при температурі більш 600° С, міститься в сажі, димових газах і відпрацьованих газах автомобілів.

Альдегіди (головним чином формальдегід). При дії на людину викликають подразливу дію на слизисті оболонки очей і дихальні шляхи. Запах формальдегіду відчувається при концентрації 0,2 мг/м³. Тривале перебування в атмосфері з концентрацією формальдегіду від 1,0 до 9,5 мг/м³ призводить до подразнення слизистих оболонок очей і дихальних шляхів, а при вмісті формальдегіду до 20- 70 мг/м³ відмічається головний біль, слабкість, втрата апетиту, безсоння, сильне подразнення слизистих оболонок очей.

Читайте також:

1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
2. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
3. II. Критерій найбільших лінійних деформацій
4. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
5. V. НАЙБІЛЬШ ВАЖЛИВІ ПОДІЇ І ДАТИ
6. VIII. Реакції, в результаті яких утворюються високомолекулярні сполуки
7. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
8. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
9. Автокореляційна характеристика системи
10. Азоновмістні органічні сполуки.
11. Азосполуки
12. Азот, фосфор, біогенні елементи та їх сполуки, органічні речовини

Переглядів: 908