Мімічні м’язи

Вісцеральні м’язи обличчя, які раніше мали відношення до нутрощів, які закладені в ділянці голови і шиї, частково поступово перетворились в шкірні м’язи шиї, а із них шляхом диференціювання на окремі тонкі пучки – мімічні м’язи обличчя. Цим і пояснюється тісне відношення мімічних м’язів до шкіри, яку він і приводить в рух.

Так, мімічні м’язи, на відміну від скелетних не мають подвійного прикріплення на кістках, а обов’язково одним або двома кінцями вплітається в шкіру або в слизову оболонку. Внаслідок цього вони не мають фасцій і, скорочуючись, приводять в рух шкіру. При розслабленні їх шкіра в силу своєї пругкості повертається до попереднього стану, тому роль антагоністів тут значно менша, чім у скелетних м’язів.

Мімічні м’язи являють тонкі м’язові пучки, які групуються навколо природних отворів: роту, носу, очної щілини і вуха, приймаючи так чи інакше приймаючи участь у замиканні їх, або, навпаки, розширенні цих отворів.

Замикачі (сфінктери) зазвичай розміщуються навколо отворів кільцеподібно, а розширювачі (ділятатори) – радіарно. Змінюючи форму цих отворів і переміщуючи шкіру з утворенням різних складок, мімічні м’язи надають обличчю визначений вираз, який відповідає тому чи іншому переживанню. Такого роду зміни обличчя носять назву міміки, звідки і походить назва м’язів. Окрім основної функції – виражати відчуття, мімічні м’язи приймають участь у мові, жуванні.

Зменшення щелепного апарату і участь губ у членоподільній мові привели до особливого розвитку мімічних м’язів навколо роту, і, навпаки, добре розвинені у тварин вушні м’язи у людини редукувались і збереглися лиш у вигляді рудиментарних м’язів.

М’язи склепіння черепу. Майже все склепіння черепу покрите тонким надчерепним м’язом, musculus epicranius, який має широку сухожилкову частину у вигляді сухожилкового шолому, galea aponeurotica і м’язову, яка розпадається на три окремі черевця: 1) переднє, або лобове черевце, venter frontalis, починається від шкіри брови; 2) заднє, або потиличне, venter occipitalis, починається від верхньої каркової лінії; 3) бокове черевце поділяється на три маленьких м’язи, які підходять до вушної мушлі спереду – musculus auricularis anterior, передній вушний м’яз; зверху – верхній вушний м’яз, musculus auricularis superior і ззаду – задній вушний м’яз, musculus auricularis posterior. Всі названі м’язи вплітаються в апоневроз. Сухожилковий шолом прилягає до середньої частини черепного склепіння, складаючи центральний відділ надчерепного м’язу.

Функція. Будучи пухко зв’язаним з окістям склепіння черепу, сухожилковий шолом тісно зростається із шкірою голови, тому вона може переміщуватися разом з ним під впливом скорочення лобового і потиличного черевець. Коли сухожилковий шолом фіксований потиличним черевцем, лобове черевце підіймає брови наверх, роблячи їх дугоподібними, і утворює поперечні складки на шкірі лобу.

Залишки вушних м’язів людини – класичний приклад рудиментарних органів. Як відомо, люди, які можуть рухати вушними мушлями, зустрічаються досить рідко.

М’язи, розміщені навколо очних щілин. 1. М’яз гордіїв, musculus procerus, починається від кісткової спинки носу і апоневрозу носового м’язу і закінчується в шкірі в ділянці надперенісся, з’єднуючись з лобовим м’язом. Опускаючи шкіру зазначеної ділянки вниз, викликає утворення поперечних складок над переніссям.

2. Коловий м’яз ока, musculus orbicularis oculi, оточує очну щілину, розміщуючись своєю периферичною очничною частиною, pars orbitalis, на кістковому краю очниці, а внутрішньою, повіковою частиною, pars palpebralis, на повіках. Розрізняють іще і третю невелику слізну частину, pars lacrimalis, яка виникає із стінки слізного мішка, і, розширюючи його, впливає на всмоктування сліз через носослізні канали. Повікова частина змикає повіки, очнична частина при сильному скороченні викликає зажмурювання очей.

М’язи, розміщені навколо ротової щілини. 1. Коловий м’яз роту, musculus orbicularis oris, залягає в товщі губ навколо ротової щілини. При скороченні периферичної частини м’язу губи стягуються і рухаються наперед, як при поцілунку; коли ж скорочується частина, яка лежить піл червоною каймою губ, то, губи, тісно зближуючись між собою, завертаються всередину, внаслідок чого червона кайма ховається. Коловий м’яз роту, розміщуючись навколо роту, виконує функцію жому (сфінктеру), м’яза, який закриває ротову порожнину. В цьому відношенні він являється антагоністом радіарних м’язів роту.

2. М’яз, підіймаючий верхню губу, musculus levator labii superioris, починається від підочничного краю верхньої щелепи і закінчується переважно у шкірі носо-губної складки. Від нього відокремлюються пучок, який іде до крила носу і тому отримав самостійну назву – м’яз–підіймач верхньої губи і крила носу.

Функція. При скороченні підіймає верхню губу, поглиблюючи носо-губну борозну, тягне крило носа наверх, розширюючи ніздрі.

3. Малий виличний м’яз, musculus zigomaticus minor, починається від виличної кістки і вплітається в носо-губну складку, яку поглиблює при скороченні.

4. Великий виличний м’яз, musculus zigomaticus major, іде від бокової поверхні виличної кістки до кута роту і, частково, до верхньої губи.

Функція. Відтягує кут роту вверх і вбік, причому носо-губна складка сильно поглиблюється. При такій дії м’язу обличчя посміхається, тому цей м’яз є переважно м’язом сміху.

5. М’яз сміху, musculus risorius, невеликий поперечний пучок, який іде до кута роту, часто відсутній. Розтягує рот при сміху; у деяких осіб внаслідок прикріплення м’язу до шкіри щоки, при її скороченні утворюється невелика ямка убік від кута роту.

6. М’яз-опускач кута роту, musculus depressor anguli oris, починається від нижнього краю нижньої щелепи латеральніше від підбородкового горбика і прикріплюється до шкіри кута роту і верхньої губи. Тягне вниз кут роту і робить прямолінійною носо-губну складку. Опускання кутів роту надає обличчю вираз печалі.

7. М’яз-підіймач кута роту, musculus levator anguli oris, лежить під підіймачем верхньої губи і великим виличним м’язом – бере початок від іклової ямки нижче підочничного отвору і прикріплюється до кута роту. Тягне вверх кут роту.

8. М’яз – опускач нижньої губи, musculus depressor labii inferioris. Починається по краю нижньої щелепи і прикріплюється до шківи усієї нижньої губи. Відтягує нижню губу вниз і трішки латерально, як це спостерігається при вияві почуття огиди.

9. Підборідний м’яз, musculus mentalis, відходить від коміркових підвищень нижніх різців і ікол, прикріплюється до шкіри підбородка. Підіймає наверх шкіру підбородка з утворенням на ній невеликих ямочок і подає наверх нижню губу, придавлюючи її до верхньої.

10. Щічний м’яз, musculus buccinator, утворює бічну стінку ротової порожнини. На рівні другого верхнього великого кутнього зуба крізь м’яз проходить протока привушної слинної залози. Зовнішня поверхня щічного м’язу покрита щічно-глотковою фасцією, поверх якої залягає жирове тіло щоки. Її початок – комірковий відросток верхньої щелепи, щічний гребінь і коміркова частина нижньої щелепи, крило-нижнещелепний шов. Прикріплення – до шкіри і слизової оболонки кута роту, де вона переходить у коловий м’яз роту. Відтягує кути роту у боки, притискує щоки до зубів, стискує щоки, попереджуючи від прикушування слизової оболонки при жуванні.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поверхневі м’язи – похідні зябрових дуг	\|	М’язи поясу верхньої кінцівки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.