МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Форма шлюбного договоруПраво на укладення шлюбного договору Шлюбний контракт Подружжя може укладати між собою всі встановлені законом майнові угоди, однією з яких є шлюбний контракт. Ці шлюбно-сімейні правовідносини передбачені Порядком укладання шлюбного контракту, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок укладання шлюбного контракту" від 16 червня 1993 р. Згідно з цим актом шлюбний контракт укладається між особами, які одружуються за їх бажанням до реєстрації шлюбу, і набирає чинності з моменту його реєстрації. Він може укладатися в присутності свідків, якщо на це є бажання сторін. У ньому передбачаються майнові й немайнові права та обов'язки подружжя. 1. Шлюбним договором регулюються на майбутнє майнові відносини між подружжям, встановлюються їхні майнові права та обов'язки. 2. Подружжя має право укласти шлюбний договір як до реєстрації шлюбу, так і під час перебування в шлюбі. Місце укладення шлюбного договору Шлюбний договір укладається за місцем проживання однієї із сторін, або їх спільного місця проживання, або за місцем реєстрації шлюбу. 1. Шлюбний договір укладається письмово і підлягає нотаріальному посвідченню. 2. За бажанням сторін шлюбний договір може укладатися у присутності свідків. Час дії шлюбного договору 1. Шлюбний договір діє на увесь час існування шлюбу, а також після розірвання шлюбу, 2. При припиненні шлюбу в разі смерті одного з подружжя, якщо сторони передбачили в 3. У разі якщо розпорядження майном на випадок смерті одного з подружжя стосується Визначення в шлюбному договорі правового режиму майна 1. У шлюбному договорі може бути перелічене майно, яке кожен із подружжя передає для використання на спільні потреби сім'ї. У шлюбному договорі може бути визначений правовий режим майна, подарованого подружжю у зв'язку з реєстрацією шлюбу. Якщо такого застереження в договорі немає, це майно вважається спільною сумісною власністю подружжя. 2. Сторони можуть домовитися про непоширення щодо нажитого ними за час шлюбу 3. У шлюбному договорі сторони можуть передбачити перехід права власності на майно, а також використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення їхніх дітей, інших осіб або у благодійних цілях. Визначення у шлюбному договорі порядку користування житлом 1. У шлюбному договорі може бути передбачений порядок користування подружжям житлом і на момент укладення договору, і в майбутньому, а також на випадок розірвання шлюбу. При цьому подружжя може домовитися, що один з подружжя залишить житло, не претендуючи на житлове приміщення і компенсацію. При досягненні такої домовленості мають бути також враховані права малолітніх і неповнолітніх дітей на користування житлом. 2. У шлюбному договорі також можуть міститися умови щодо користування житлом, яке належать обом або одному з подружжя, що стосуються родичів кожного з подружжя. Визначення у шлюбному договорі права на аліменти 1. Сторони можуть домовитися про надання аліментів одному з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі на умовах, визначених шлюбним договором. У разі настання умов для одержання аліментів сторона, яка одержує аліменти, може вимагати їх виплати у розмірі, передбаченому законом. 2. Шлюбним договором може бути передбачена відмова сторони від одержання аліментів за умови надання їй еквівалентної майнової компенсації. Початок дії шлюбного договору 1. Дія шлюбного договору, укладеного і нотаріально посвідченого до реєстрації шлюбу, починається з дня реєстрації шлюбу. 2. Дія шлюбного договору, укладеного подружжям під час перебування у шлюбі, починається з дня його нотаріального посвідчення.
Зміна умов шлюбного договору Подружжя має право внести зміни в шлюбний договір за взаємною згодою сторін протягом всього існування договору. Всі зміни договору мають бути нотаріально посвідчені. Зміни в шлюбному договорі набувають чинності з моменту їх нотаріального посвідчення. Право на відмову від шлюбного договору Подружжя має право за взаємною домовленістю відмовитися , вед шлюбного договору. У разі відмови передбачені договором права та обов'язки припиняються з моменту нотаріального посвідчення цієї відмови. Примусове розірвання шлюбного договору або зміна його умов 1. Одностороння зміна або відмова від шлюбного договору не допускається. 2. Якщо внаслідок зміни обставин виникла неможливість виконання вже укладеного Визнання шлюбного договору недійсним Шлюбний договір на вимогу одного з подружжя може бути визнаний судом недійсним, якщо він укладений у супереч законові.
Підстави і порядок розірвання шлюбу. Опіка, піклування, усиновлення
Сімейний кодекс України визначає, що шлюб між подружжям може бути припинений внаслідок: - смерті або оголошення в судовому порядку померлим одного з подружжя - розірвання шлюбу шляхом розлучення, яке відбувається: а) за заявою одного з подружжя або на підставі спільної заяви, в органах РАГСу; б) в судовому порядку. Загальний порядок припинення шлюбу - судовий. Але сімейне законодавство дозволяє припинення шлюбу в РАГСу в таких випадках: - смерть одного із подружжя або оголошення його у судовому порядку померлим; - при взаємній згоді подружжя, яке не має неповнолітніх дітей і матеріальних претензій один до одного; - при визнанні одного з подружжя недієздатним; - при визнанні одного з подружжя безвісно відсутнім; - коли один із подружжя засуджений за вчинення злочину і позбавлений волі на строк не менше трьох років. Підставою для розірвання шлюбу є заява подружжя або одного з них. Якщо між подружжям, що розлучається в органах РАГСу, виникає спір про майно, про неповнолітніх дітей або про стягнення аліментів, розірвання шлюбу проводиться через суд. Під час розгляду справи про розірвання шлюбу суд повинен: - встановити дійсні мотиви розлучення; - з'ясувати реальні взаємини подружжя; - вжити всіх заходів до їх примирення (може бути надано строк на примирення терміном до 6 місяців). Шлюб розривається лише тоді, якщо судом встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стали неможливими. Шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення, в органах РАГСу. Опіка та піклування Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх фізичних осіб, які за станом свого здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов’язки. Норми інституту опіки і піклування містяться в ЦК, СК та в інших актах цивільного законодавства. Опіка встановлюється: над неповнолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними; над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, та фізичної особи, місце перебування якої невідоме; над майном фізичної особи, що знаходиться в іншій місцевості, над якою встановлено опіку чи піклування. Піклування встановлюється: над неповнолітніми особами, які позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена. Опіка і піклування встановлюються судом, а також органами опіки і піклування. Суд встановлює опіку: над фізичною особою у разі визнання її недієздатною, а також над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування. Піклування встановлюється судом над фізичною особою у разі обмеження її цивільної дієздатності, а також над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування. У всіх інших випадках опіку над малолітньою та піклування над неповнолітньою особою встановлює орган опіки і піклування. Опікуна та піклувальника призначає орган опіки та піклування. Безпосереднє ведення справ з опіки і піклування покладається на відповідні відділи й управління місцевої адміністрації та органами місцевого самоврядування. Опікуном та піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувані обов'язки опікуна чи піклувальника. Вона може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. При призначенні опікуна для малолітньої особи та піклувальника для неповнолітньої особи враховується бажання останніх. Фізичній особі може бути призначено одного або декількох опікунів чи піклувальників. Опікуном або піклувальником не може бути фізична особа, яка: позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування. Додаткові вимоги ставляться СК до особи, яка може бути опікуном або піклувальником дитини, а саме враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини. Не може бути опікуном або піклувальником особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами. До встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування. Якщо над фізичною особою, яка перебуває у навчальному закладі, закладі охорони здоров'я або закладі органу соціального захисту, не встановлено опіку чи піклування або не призначено опікуна чи піклувальника, опіку або піклування над нею здійснює цей заклад. Опікун має право вчиняти правочини від імені та в інтересах підопічного. Між тим опікун, його дружина, чоловік та близькі родичі (батьки, діти, брати, сестри) не можуть укладати з підопічним договорів, крім передання майна підопічному у власність за договором дарування або у безоплатне користування за договором позички. Опікун не може здійснювати дарування від імені підопічного, а також зобов'язуватися від його імені порукою. Опікун має право вимагати повернення підопічного від осіб, які тримають його без законної підстави. Опікун зобов'язаний піклуватися про підопічного; створювати йому необхідні побутові умови; у випадку необхідності забезпечувати його доглядом та лікуванням; вживати заходів щодо захисту прав та інтересів підопічного. Опікун малолітньої особи зобов'язаний дбати про її виховання, навчання та розвиток. Піклувальник дає згоду на вчинення підопічним правочинів, крім згоди на укладення договорів між підопічними та своєю дружиною (своїм чоловіком) або своїми близькими родичами, крім передання майна підопічному у власність за договором дарування або у безоплатне користування на підставі договору позички. Піклувальник над неповнолітньою особою зобов'язаний дбати про створення для неї необхідних побутових умов, про її виховання, навчання та розвиток. Піклувальник над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, зобов'язаний дбати про її лікування, створення необхідних побутових умов. Опікун не має права без дозволу органу опіки та піклування; відмовитися від майнових прав підопічного; видавати письмові зобов'язання від імені підопічного; укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну жилого будинку, квартири; укладати договори щодо іншого цінного майна. Піклувальник має право дати згоду на вчинення підопічним вказаних правочинів лише з дозволу органу опіки та піклування. Опікун та піклувальник мають право на отримання плати за виконання ними своїх обов'язків. Опікун здійснює управління майном особи, над якою встановлено опіку, в її інтересах дбаючи про збереження та використання цього майна. Опікун самостійно здійснює витрати, необхідні для задоволення потреб підопічного, за рахунок пенсії, аліментів, доходів від майна підопічного тощо. Якщо підопічний є власником нерухомого майна або майна, яке потребує постійного управління, опікун може з дозволу органу опіки та піклування управляти цим майном або передати його за договором в управління іншій особі. Якщо у особи, над якою встановлено опіку чи піклування, є майно, що знаходиться в іншій місцевості, опіка над цим майном встановлюється органом опіки та піклування за місцезнаходженням майна. Опікун та піклувальник можуть бути звільнені від виконання своїх обов'язків. Органи опіки та піклування звільняють опікуна і піклувальника від їх повноважень за їх власною заявою, а також заявою особи, над якою встановлено піклування. Суд може за заявою органу опіки та піклування звільниш особу від повноважень опікуна або піклувальника у разі невиконання нею своїх обов'язків, а також у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров’я або закладу соціального захисту. Опіка припиняється у разі: передачі малолітньої особи батькам (усиновлювачам); досягнення підопічним чотирнадцяти років (у цьому випадку особа, яка здійснювала обов'язки опікуна, стає піклувальником без спеціального рішення щодо цього); поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною. Піклування припиняється при: досягненні фізичною особою повноліття; реєстрації шлюбу неповнолітньої особи; наданні неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; поновленні цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена.
Взаємні права та обов’язки батьків і дітей
Шлюб - підстава для виникнення прав і обов'язків подружжя. До особистих немайнових прав відносять, право на; материнство; свободу та особисту недоторканність, повагу до своєї індивідуальності, зміну прізвища, розподіл обов'язків та спільне вирішення питань життя сім'ї; особисту свободу тощо. Дружина має право на материнство, а чоловік - на батьківство. Небажання чоловіка мати дитину, або відмова дружини від народження дитини можуть бути причиною розірвання шлюбу. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань. Дружина та чоловік мають рівне право на фізичний і духовний розвиток, на здобуття освіти, прояв своїх здібностей, на створення умов для праці та відпочинку. До матеріальних прав та обов'язків слід віднести обов'язок по утриманню сім'ї, право спільної сумісної власності. Шлюб не є підставою для надання кожному з подружжя пільг або переваг, а також не може становити обмеження його прав і свобод, установлених Конституцією України та іншими законами нашої країни. Права та обов'язки батьків і дітей Мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою. Особисті немайнові права і обов'язки батьків щодо дітей Обов’язокбатьків забрати дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я. Це обов'язок також і матері, яка не перебуває у шлюбі. Якщо батьки не забрали дитину, забрати її можуть її баба, дід, інші родичі з дозволу органів опіки та піклування. Дитина може бути залишена батьками у пологовому будинку або в іншому закладі охорони здоров'я, якщо вона має істотні вади фізичного і (або) психічного розвитку, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Обов’язок батьків зареєструвати народження дитини в ДОРАЦС. Батьки зобов'язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати її народження в ДОРАЦС. При цьому прізвище дитини визначається за прізвищем батьків, а якщо мати та батько мають різні прізвища - за їх згодою. За згодою батьків визначається й ім'я дитини. По батькові дитина визначається за іменем батька. Обов’язок батьків щодо виховання та розвитку дитини. Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, Батьківщини. Батьки зобов'язані: піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину. Батькам забороняються будь-які види експлуатації своєї дитини, фізичні покарання, а також застосування батьками інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини. Права батьків щодо виховання дитини. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини, право залучати до виховання інших осіб, передавати дитину на виховання фізичним та юридичним особам, обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства. Права батьків та дитини на спілкування. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування, зокрема, якщо хтось із них перебуває у надзвичайній ситуації (лікарні, місці затримання та позбавлення волі тощо). Право батьків на захист дитини. Батьки мають право: на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та сина; звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на то повноважень. Право батьків на визначення місця проживання дитини. Місце проживання дитини, яка не досягла віку десяти років, визначається за згодою батьків, а дитини, яка досягла цього віку, - за спільною згодою батьків та самої дитини. За умови, якщо батьки проживають окремо, дитина, що досягла чотирнадцяти років, визначає місце проживання самостійно. Право батьків на відібрання малолітньої дитини від інших осіб. Батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними, та мають право вимагати відібрання дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Особисті немайнові обов'язки дітей відносно батьків Обов'язок дитини. Дитина, повнолітні дочка та син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти щодо них турботу та надавати їм допомогу. Повнолітні дочка, син мають право звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники без спеціальних на те повноважень. Права батьків і дітей на майно Батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними власниками майна. При вирішенні спору між батьками та малолітніми, неповнолітніми дітьми, які спільно проживають, щодо належності їм майна вважається, що воно є власністю батьків. Власність дітей. Майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), є власністю дитини. Дитина стає власником майна, отриманого нею у дар або внаслідок спадкування. Право батьків на управління майном дитини. Якщо у малолітньої дитини є майно, батьки спільно вирішують питання про управління цим майном і управляють ним без спеціального на те повноваження з урахуванням думки дитини щодо способів такого управління. Після припинення управління батьки зобов'язані повернути дитині майно, яким вони управляли, а також дохід від нього. Управляти майном дитини, якій виповнилося чотирнадцять років, батьки можуть лише на підставі договору з дитиною. Право батьків па розпорядження доходом, отриманим від використання майна малолітньої дитини. Дохід, одержаний від використання майна малолітньої дитини, батьки мають право використовувати на виховання і утримання інших дітей та на невідкладні потреби сім'ї. Право неповнолітньої дитини на розпоряджання доходом від свого майна. Неповнолітня дитина розпоряджається доходом від свого майна самостійно. Спільна сумісна власність. Майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності. Право власності батьків на аліменти, одержані на дитину. Аліменти, одержані на дитину, є власністю того з батьків, на ім'я кого вони виплачуються, і мають використовуватися за цільовим призначенням, тобто для забезпечення потреб дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, які одержані для її утримання. Право власності дитини на аліменти. У разі смерті того з батьків, з ким проживала дитина, аліменти є власністю дитини. Аліментами, які одержані для утримання малолітньої дитини, розпоряджається опікун. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними. Обов’язок батьків утримувати дитину. Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання цього обов'язку грошова і (або) натуральна форма визначаються за домовленістю між ними. Батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби. Кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть її надавати. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Батьки можуть укласти з дозволу органу опіки і піклування договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо). Той з батьків, з ким проживає дитина, зобов'язується самостійно її утримувати. Обов'язок батьків брати участь у додаткових витратах на дитину. Той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до якого вимога про стягнення аліментів не пред'являлася, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (хворобою, каліцтвом, розвитком здібностей тощо). Розмір додаткових витрат встановлюється судом і вони можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Обов'язок повнолітніх дітей утримувати батьків. Повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. Обов'язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких матір або батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, не виникає. Дочка, син можуть бути звільнені судом від обов’язку утримувати матір, батька, якщо буде встановлено, що останні ухилялися від виконання своїх батьківських обов’язків. Суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі й (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального і сімейного стану сторін. Обов’язок повнолітніх дітей брати участь у додаткових витратах на батьків. Дочка, син крім сплати аліментів зобов’язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю. Вони звільняються від цього обов’язку, якщо буде встановлено, що батьки ухилялися від виконання своїх батьківських обов’язків. Обов’язокдитини брати участь у витратах на догляд та лікування батьків. У виняткових випадках, якщо мати, батько є тяжко хворими, інвалідами, а дитина має достатній доход (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з неї одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов’язаних з лікуванням та доглядом за ними.
Поняття і завдання нотаріату України. Заповіт
Нотаріат України. Нотаріат в Україні - система органів і посадових осіб, на яких покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші передбачені законодавством нотаріальні дії з метою надання їм юридичної гідності. Учинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах(державні нотаріуси) або мають приватну нотаріальну практику (приватні нотаріуси). Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу. У населених пунктах, де немає нотаріусів, певні визначені законом нотаріальні дії вчиняються уповноваженими на це посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів. Учинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на дипломатичні представництва України. Посвідчення заповітів і доручень, прирівняних до нотаріальних, може провадитись в особливих випадках також: • головними лікарями, їхніми заступниками з медичної частини або черговими лікарями лікарень, лікувальних закладів, санаторіїв, а також директорами й головними лікарями будинків для престарілих та інвалідів; • капітанами морських суден або суден внутрішнього плавання, що плавають під прапором України; • начальниками розвідувальних, арктичних та інших подібних до них експедицій; • начальниками, їхніми заступниками з медичної частини, старшими та черговими лікарями • командирами (начальниками) військових частин, з'єднань, установ і закладів; • начальниками місць позбавлення волі. Нотаріусом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту (університет, академія, інститут) і пройшов стажування протягом шести місяців у державній нотаріальній конторі або в нотаріуса, що має приватну нотаріальну практику, склав кваліфікаційний іспит та одержав свідоцтво про право заняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість. Нотаріус не може перебувати в штаті інших державних, приватних і громадських підприємств та організацій, вдаватися до підприємницької та посередницької діяльності, виконувати іншу оплачувану роботу, крім складання проектів угод і заяв, виготовлення копій документів і виписок із них, давання роз'яснень у питанні учинення нотаріальних дій, консультацій правового характеру, а також викладацької та наукової роботи у вільний час. Нотаріус зобов'язаний: - виконувати свої професійні обов'язки відповідно до закону і принесеної присяги; - сприяти громадянам, підприємствам, установам та організаціям у здійсненні їхніх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права та обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; - зберігати в таємниці відомості, одержані ним під час учинення нотаріальних дій; - відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам. Органами нотаріату вчиняються такі нотаріальні дії: - посвідчуються угоди (договори, заповіти, доручення, шлюбні контракти та ін.); - вживаються заходи з охорони спадкового майна; - видаються свідоцтва про право на спадщину; - видаються свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя; - видаються свідоцтва про придбання жилих будинків із прилюдних торгів; - видаються дублікати документів, що зберігаються у справах нотаріальної контори; - накладається заборона відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, - засвідчується вірність копій документів та виписок Із них; - засвідчується справжність підпису на документах; - засвідчується вірність перекладу документів а однієї мови іншою; - посвідчується факт, що громадянин є живим; - посвідчується факт перебування громадянина в певному місці; - посвідчується тотожність громадянина з особою, зображеною на фотокартці; - посвідчується час подання документів; - передаються заяви фізичних і юридичних осіб іншим фізичним і юридичним особам; - приймаються в депозит грошові суми та цінні папери; - вчиняються виконавчі написи; - вчиняються протести векселів. Читайте також:
|
||||||||
|