ТЕМА 8. Політичні режими

1. Форми правління й режими правління

2. Тоталітарний режим

3. Авторитарний режим

4. Демократичний режим

1. Форми правління й режими правління. Способи формування вищої державної влади, принципи організації її інститутів і їхні взаємини із громадянами виражаються поняттям «форма правління». Звичайно виділяють монархічну й республіканську форми правління.

Політичний режим – одна з форм держави (поряд з формою правління й формою територіальної організації), що характеризує шляхи, форми, засоби й методи реалізації політичної влади.

На характер політичного режиму значний вплив роблять рівень розвитку й інтенсивність суспільно-політичних процесів, історичні традиції народу й рівень політичної культури суспільства, тип ментальності що домінує в суспільстві. На тип політичного режиму може зробити вплив і міжнародна обстановка.

Різновидів політичних режимів незліченна безліч. Залежно від ступеня соціальної свободи індивіда й характеру взаємин держави й суспільства розрізняють тоталітарний, авторитарний і демократичний режими.

2. Тоталітарний режим. Термін «тоталітаризм» походить від латинського слова totalis (весь, цілий, повний). Він був уведений у політичний обіг ідеологом італійського фашизму Дж. Джентиле (1875 –19??) на початку ХХ століття. Одне з перших визначень тоталітаризму було дано лідером італійських фашистів, засновником першого тоталітарного режиму Б. Муссоліні (1883–1945). Він визначив його суть короткою формулою: «Усе для держави, нічого крім держави, нічого проти держави!».

Тоталітаризм – політичний режим, при якому держава повністю підкоряє собі всі сфери життя суспільства й окремої людини.

Важливою суб'єктивною передумовою тоталітаризму є психологічна незадоволеність людини, руйнування традиційних колективістських общинних і релігійних зв'язків і цінностей, наростання соціального відчуження. У такому стані маси стають легким «здобутком» різного роду політичних авантюристів (вождів, фюрерів, харизматичних лідерів), які, спираючись на фанатизм своїх однодумців, нав'язують населенню свою ідеологію, свої плани вирішення виниклих проблем.

Привабливість тоталітаризму різко зростає в період гострих соціально-економічних криз, які прискорюють дозрівання соціальних передумов – появи значних за чисельністю й впливом соціальних прошарків. У кризові часи різко підсилюється маргіналізація й люмпенізація суспільства. Саме ці проміжні шари – маргінальні групи – виступають найбільш рішучими прихильниками тоталітаризму.

Тоталітаризм висуває й реалізує стосовно особистості принцип безкомпромісності: хто не з нами, той проти нас. Режим «вникає» буквально в кожний дріб'язок, жадає від особистості тотального підпорядкування, підпорядкування в думці й у дії. Так і повинно бути – за визначенням, яке дав Муссоліні: «Держава є внутрішньою формою й нормою, що дисциплінує особистість і охоплює як волю її, так і розум».

Залежно від ідеологічних течій, тоталітаризм прийнятий розрізняти на «лівий» і «правий». «Правий» тоталітаризм у фашистській Німеччині ґрунтувався на націонал-соціалізмі, а в Італії – на ідеях італійського фашизму. «Лівий» тоталітаризм, заснований на ідеях марксизму-ленінізму, виник у комуністичних країнах: СРСР, країнах Східної Європи й на Кубі.

Основою німецького націонал-соціалізму є расизм і шовінізм. Його метою було забезпечення панування арійської раси. Специфіку італійського фашизму характеризує прагнення до відродження Римської імперії, а влада партії була обмежена владою короля, аристократії й церкві.

Тоталітаризм не зводиться лише до диктаторських політичних систем, що протистоять ідеалізованим західним демократіям. Тоталітарні тенденції, що проявляються в прагненні обмежити особисту волю й цілком підкорити індивіда державному й іншому соціальному контролю, мають місце й у країнах Заходу.

3. Авторитарний режим. Авторитаризм (з лат. autoritas – влада, вплив, вага) – політичний режим, що характеризується зосередженням всієї повноти влади в однієї особи (монарха, диктатора) або правлячої групи.При авторитаризмі влада здійснюється централізовано й однолінійно зверху. Можливо формальне існування контрольованих владою парламенту, партій, профспілок, поділ влади й інших атрибутів демократії, тому що цивільне суспільство не поглинається цілком. Керівництво різними сферами життя суспільства не настільки тотальне, немає строго організованого контролю за виробництвом, профспілками, навчальними закладами, масовими організаціями, засобами масової інформації.

Авторитарному режиму властива необмеженість влади. Цей режим спирається на силу, хоча може й не прибігати до масових репресій і терору. Терор виборчий і спрямований на усунення або залякування лідерів опозиції й видних суспільних діячів, що відкидають проведену режимом політикові.

Авторитарний режим виникає в країнах, де відбувається зміна суспільного ладу, що супроводжується різкою поляризацією політичних сил; у країнах, де спостерігаються тривалі політичні кризи, подолання яких демократичними засобами стає неможливим.

4. Демократичний режим. Демократичний політичний режим – це спосіб функціонування політичної системи суспільства, заснований на визнанні народу як головне джерело влади, на його праві брати участь у рішенні державних і суспільних справ і наділенні громадян широким колом прав і воль. Демократія (з грец. demos – народ і kratos – влада) – означає влада народу або народовладдя (див. докладніше в темі «Політична демократія).

При демократії люди зовсім вільні в ухваленні рішення про те, що для них добре, а що погано. Погано, якщо подібне право узурпує політична партія або уряд, що вирішують, який економічний, політичний устрій, який розпорядок життя найкраще пасують народу, таке суспільство не можна назвати демократичним.

У світовій історії можна виділити два-три яскравих типу демократії. Першим історичним типом демократії є первісна. Другим історичним типом демократії була антична, насамперед давньогрецька. Третім історичним типом демократії є американська – сама розвинена із всіх коли-небудь, що існували.

Демократичний політичний режим опирається на державу у формі республіки, хоча в сучасному суспільстві спостерігається існування республіки й конституційної монархії

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ТЕМА 7. Держава	\|	ТЕМА 9. Політичні партії й партійні системи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.