Функції та компетенція комітетів Верховної Ради України

Згідно із Законом «Про комітети Верховної Ради України», основними напрямками діяльності комітетів визнаються:

законопроектна робота, яка включає організацію розробки за дорученням Верховної Ради України проектів законів та інших актів, що розглядаються парламентом, попередній розгляд та підготовку висновків і пропозицій щодо законопроектів, внесених іншими суб'єктами законодавчої ініціативи, доопрацювання та редагування законопроектів за наслідками їх розгляду в читаннях, узагальнення зауважень і пропозицій, що надійшли внаслідок їх всенародного обговорення;

збір, вивчення, дослідження інформації з питань, що належать до компетенції комітетів, організація слухань з цих питань;

здійснення контролю за дотриманням та реалізацією Конституції та законів України, інших нормативних актів Верховної Ради України, за відповідністю підзаконних актів Конституції законам України, вивчення ефективності їх застосування;

вивчення доцільності та ефективності дій Кабінету Міністрів України, інших органів державної виконавчої влади, їх посадових осіб у питаннях, віднесених до компетенції комітетів, підготовка та подання відповідних висновків на розгляд Верховної Ради України;

участь у складанні, прийнятті, контролі за виконанням державного бюджету в частині, що віднесена до компетенції комітетів;

попередній розгляд та підготовка висновків і пропозицій щодо ратифікації чи денонсації міжнародних договорів і угод, проектів програм економічного і соціально-культурного розвитку України, звітів про їх виконання та інших питань, що розглядаються парламентом;

попереднє обговорення кандидатур посадових осіб, які обираються, призначаються або затверджуються Верховною Радою України, підготовка висновків щодо цих кандидатур;

Для реалізації зазначених функцій комітети наділені відповідною компетенцію. Предмети відання конкретного комітету зумовлені сферами, цілями й завданнями їх створення, а права і обов'язки у всіх комітетів однакові. До повноважень парламентських комітетів належать такі:

до внесення на розгляд Верховної Ради України в першому читанні опубліковувати законопроекти, що належать до їх компетенції, і звертатися до наукових установ і організацій, громадян та їх об'єднань з пропозицією висловити свою думку щодо них;

укладати в межах виділених коштів договори з науковими установами, навчальними закладами та спеціалістами на науково-інформаційний пошук, розробку, доопрацювання та експертизу законопроекту;

здійснювати контроль за виконанням Конституції, законів України, інших нормативних актів Верховної Ради України центральними органами виконавчої влади та місцевої влади, підприємствами і організаціями незалежно від форм власності;

розглядати пропозиції, що свідчать про потребу у прийнятті нових законодавчих актів або у внесенні змін і доповнень до чинних актів, і в разі необхідності готувати відповідний висновок на розгляд парламенту;

під час попереднього обговорення кандидатур посадових осіб, які обираються, призначаються чи затверджуються Верховною Радою України, здійснення своїх контрольних функцій приймати обов'язкові для розгляду відповідними органами та посадовими особами рішення щодо невідповідності окремих керівників посадам, які вони обіймають, ставити питання про їх відповідальність за порушення законодавства чи несумлінне виконання службових обов'язків;

вносити пропозиції щодо порядку денного пленарних засідань Верховної Ради України, робити на них доповіді і співдоповіді з питань, віднесених до їх відання;

звертатися з питань, віднесених до їх відання, до Голови Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів України, керівних органів, які утворюються або затверджуються Верховною Радою України, інших установ, закладів, організацій і підприємств незалежно від форм власності;

вносити пропозиції щодо заслуховування на сесії звіту уряду про роботу в цілому або з окремих питань, а також звітів керівників органів державної виконавчої влади;

здійснювати зв'язки з відповідними органами парламентів іноземних держав.

Комітет, визначений головним з певного законопроекту, узагальнює та систематизує пропозиції, поправки і висновки інших комітетів і готує їх на розгляд парламенту Він має право також вносити пропозиції і поправки під час розгляду законопроекту на своєму засіданні.

Комітети мають право в порядку контролю за додержанням Конституції і законів України, інших правових актів, прийнятих Верховною Радою, контролю за законністю, економністю та ефективністю витрат, що здійснюються з державного бюджету, заслуховувати Першого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністрів, інших членів Кабінету Міністрів України, керівників центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і об'єднань громадян, окремих громадян. На пропозицію комітету посадові особи зобов'язані прибути на його засідання і дати роз'яснення щодо питань, які розглядаються комітетом в порядку виконання контрольних повноважень.

3.Форми і методи роботи комітетів Верховної Ради України

Для реалізації своїх функцій та повноважень комітети використовують правові, організаційні, матеріально-технічні форми діяльності. Правова форма пов'язана із прийняттям комітетами низки рішень правового характеру. У процесі реалізації своїх функцій і повноважень вони застосовують, в основному, правозастосовчу форму. Так, за результатами обговорення питання на засіданнях комітетів більшістю голосів присутніх членів комітету шляхом поіменного голосування приймаються: рішення — з питань, що стосуються організації роботи комітетів; рекомендації — щодо розгляду Верховною Радою України питань, які вносяться особами і органами, які мають право законодавчої ініціативи, а також щодо контрольної діяльності комітетів; висновки — щодо законопроектів і проектів інших актів, внесених суб'єктами права законодавчої ініціативи, а також щодо кандидатур, які пропонуються для обрання, призначення, затвердження парламентом чи призначення яких погоджується з комітетами.

Рекомендації комітетів підлягають обов'язковому розгляду органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування та об'єднаннями громадян, підприємствами, установами і організаціями. Про результати розгляду та вжиті заходи повинно бути повідомлено комітетам у встановлений ними строк.

До організаційних форм належать засідання комітетів та підкомітетів, виступи з доповідями й співдоповідями на сесії, робота робочих груп, персональна діяльність голови, першого заступника та заступників, секретаря, членів комітетів, робота секретаріату комітету, слухання в комітетах, робота на місцях окремих членів комітетів.

Основною організаційною формою роботи комітетів є засідання, які є правомочними, якщо на них присутня більш як половина від затвердженого складу комітету. Засідання проводяться відкрито і гласно, крім випадків, коли за рішенням комітету проводиться закрите засідання.

Для обговорення проектів найважливіших законодавчих актів, з'ясування ефективності реалізації прийнятих законів та інших рішень парламенту проводяться слухання у комітетах Верховної Ради України, метою яких є отримання всебічної інформації щодо питань, які розглядаються комітетом, їх детальне вивчення та обговорення, залучення громадськості до участі у визначенні політики держави, розбудови демократичного суспільства.

Слухання в комітетах можуть проводитися за пропозицією народних депутатів — членів цих комітетів, за дорученням парламенту або згідно з планами роботи комітетів. Вони проводяться із залученням представників органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, наукових установ та окремих громадян. На розгляд виноситься одне тематичне питання.

Для проведення слухання комітет визначає кворум, який не може бути меншим, ніж три члени. Під час слухань кожен член комітету має право ставити запитання промовцям та одержувати відповіді на них. Слухання не може бути припинено, поки всі бажаючі не використають це право. Слухання проводиться в межах одного робочого дня. Комітет може прийняти рішення про продовження слухання.

Слухання в комітетах проводяться, як правило, в сесійний період у дні тижня, що відводиться для роботи в комітетах, депутатських фракціях (групах). Рішення про тему, день та час проведення слухань приймається на засіданні комітету не пізніше ніж за тридцять днів до їх проведення. У рішенні комітету визначаються особи, відповідальні за організацію підготовки та проведення слухань, доповідачі з питань, що розглядатимуться, порядок їх висвітлення в засобах масової інформації. Уразі необхідності можуть проводитися виїзні слухання за межами Верховної Ради України.

Не пізніше ніж за три дні до проведення слухань комітет, який їх проводить, надає його членам аналітично-довідкові матеріали з питань, що розглядатимуться. Інші учасники отримують матеріали під час реєстрації. Відкриває і веде слухання голова комітету, перший заступник або заступник. Слухання проводяться відкрито, крім випадків, коли приймається рішення про проведення закритого засідання.

Питання, що належать до відання кількох комітетів, можуть за їх ініціативою, а також за дорученням Верховної Ради України розглядатися комітетами спільно. Спільні засідання веде один із голів цих комітетів за їх взаємною згодою. У разі необхідності спільне засідання за рішенням комітетів можуть вести Голова Верховної Ради України або його заступники. Рішення, прийняті на спільному засіданні комітетів, підписуються головами відповідних комітетів.

На засіданні комітету ведеться протокол, а в окремих випадках за рішенням комітету — стенограма.

Організаційними методами діяльності комітетів є планування, вироблення рішень, координація, метод контролю та інформаційного забезпечення.

Комітети планують проведення засідань комітету, його структурних підрозділів, перелік питань, які потрібно розглянути, контрольну діяльність, складають плани-графіки роботи над законопроектами тощо. Персональну відповідальність за складання і реалізацію планів несе голова комітету. Розклад роботи комітету не менш як на двотижневий термін складається головою комітету з урахуванням доручень парламенту, його Голови, стану підготовленості питань до розгляду і затверджується на засіданні комітету.

Метод вироблення рішень передбачає прийняття належних рішень комітетом з дотриманням відповідної процедури. Особливість застосування цього методу полягає в тому, що, приймаючи висновки і рекомендації, комітети попередньо розглядають законопроект чи інший акт, який згодом прийматиметься Верховною Ради України. В той же час їх оцінка проекту має тільки рекомендаційний характер.

При роботі над законопроектом комітет набуває статусу координуючого центру як всередині парламенту, так і ззовні. Саме на комітети покладено обов'язок забезпечення злагодженої співпраці всіх учасників законотворчого процесу, урахування можливих пропозицій і альтернатив. Широке коло повноважень дають комітету змогу здійснювати належну координацію діяльності депутатів, представників виконавчої влади, громадських організацій, наукових установ і окремих громадян з метою підготовки якісних, погоджених законопроектів.

Метод контролю виступає як один із найефективніших засобів організації роботи комітету, підкомітетів і окремих їх членів. За його допомогою створюється можливість виявлення порушень виконання, а також їх попередження. Голова комітету, його заступники і секретар використовують цей метод як для реалізації функцій комітету, так і для здійснення керівного впливу, спрямованого на забезпечення діяльності комітету в режимі законності, дисципліни та відповідальності.

Метод інформаційного забезпечення діяльності передбачає належне інформаційне забезпечення комітету, оскільки для ефективної реалізації ним своїх функцій потрібна статистична, науково-практична, аналітична інформація. Використання всіх можливих потоків інформації, традиційних і сучасних (Інтернет), ресурсів Національної парламентської бібліотеки, звернень громадян тощо впливає на якісний бік законопроектів, які готуються в комітеті.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 3.1. Комітети Верховної Ради України.	\|	Тема 3.2. Комісії Верховної Ради України

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.031 сек.