• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Загальна характеристика джерел права. Види джерел права

Література: Л2, Л5, Л7, Л8, Л3, Л10.

Форми і методи поточного контролю: письмове опитування

Методи навчання: розповідь, пояснення ,бесіда

Форми навчання: лекція – розповідь

Мета заняття: охарактеризувати поняття та види джерел римського права

Лекція 2. Тема 2. Джерела римського приватного права

Запитання для перевірки засвоєння матеріалу

1. Що таке сучасне цивільне право?

2. Що таке римське приватне право і з яких галузей воно складається?

3. У чому відмінність римського приватного права від римського публічного права, римського приватного права від римського цивільного права?

4. Що таке рецепція римського приватного права ?

5. Історична роль римського приватного права та його значення в сучасній юриспруденції.

План

1. Загальна характеристика джерел права. Види джерел права.

2. Джерела право утворення в Давньому Римі.

3. Джерела права в стародавньому та перед класичному римському праві. Звичаєве право. Закони 12 таблиць.

4. Джерела права класичного періоду. Сенатусконсульти. Едикти магістратів імператорські укази. Юриспруденція і діяльність юристів.

5. Кодифікації римських імператорів. Кодифікація Юстиніана.

6. Джерела пізнання римського права.

Насамперед звернемося до деяких правових понять. Інститут права (інститут правовий) — розділ галузі права, регулюючий невелике коло однорідних суспільних відно­син (наприклад, право власності, зобов'язальне право, право спадкування); інститути права, що регулюють од­норідні суспільні відносини, об'єднані загальними озна­ками, складають галузь права (цивільне право, кримінальне право, конституційне право тощо); галузі права, які в су­купності складають систему права (право України, право Франції).

Правова система Стародавнього Риму мала розгалужену та різноманітну за значенням мережу джерел права (мал. 2). Це поняття має далеко не однозначний зміст. Слово «дже­рело» означає місце, грунт чи умови, з яких щось випливає, витікає, походить. Можна назвати це і витоками права. В одному випадку це матеріальні умови, з яких народжується право, фунт, на якому воно проростає; в другому — різно­манітні умови, що впливають на зміст права; в третьому — форми, в яких воно реалізується, виникає і живе; врешті-решт це й пам'ятки правової культури, звідки дістаємо знання про існування в ті чи інші часи відповідного права, відо­мості про його зміст тощо.

Давньоримські юристи по-своєму пояснювали походжен­ня права, його характер, зміст та ін. їхні міркування були зумовлені рабовласницьким способом виробництва. Відомий давньоримський історик Тіт Лівій (59 р. до н.е. — 17 р. н.е.) назвав Закони XII таблиць fons omnis publici privatique juris — витоком всього публічного і приватного права, особливо не вникаючи в те, що Закони XII таблиць — продукт певно­го суспільного розвитку, вираз чиєїсь волі та інтересів. Відо­мий давньоримський юрист Ульпіан зазначав, що право (jus) походить від правосуддя (justitia). Інший юрист Цельс виз­начив право як науку про добро і справедливість — jus est ars boni et aequi (Д.1.1.1). Не можна погодитися з міркуваннями видатного давньоримського юриста Папініана, який ствер­джував, що цивільне право походить від законів, плебісцитів, сенату консультів, декретів ітринцепсів, думок мудреців (Д. 1.1.7). Проте вони є лише формами утворення права, формами його вираження, тобто наслідком права, а не нав­паки.

Римське приватне право просякнуто ідеєю, що рабство справедливе, воно є природним станом невільної людини, а раб — це тільки річ. Справжня суть римського права — в захисті вищої несправедливості — рабства. Це його наріжний камінь. Ульпіан зазначав: «...з точки зору приватного права раби вважаються нічим» (Д. 50.17.32). Давньоримський юрист II ст. Гай писав, що «...наше становище може стати кращим за допомогою раба, але не може стати гіршим» (Д.50.17.133). За римським приватним правом, вищий пра­вовий поділ суб'єктів полягає в тому, що всі люди або вільні, або раби, а раби є речами. Римське право, в тому числі і римське приватне право, захищає рабовласницький лад, виправдовуючи рабоволодіння, відповідно всі його інсти­тути виходять із загального положення про те, що раб є ніщо.

Читайте також:

1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
2. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
3. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
4. IV. Обов'язки і права керівника та заступника керівника подорожі
5. MOV приймач, джерело
6. Ni - загальна кількість періодів, протягом яких діє процентна ставка ri.
7. VІ. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ
8. А джерелами фінансування державні капітальні вкладення поділяються на централізовані та децентралізовані.
9. А/. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.
10. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
11. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
12. Автокореляційна характеристика системи

Переглядів: 1329