Нечастиномовні слова

Складною проблемою лінгвістики була і залишається кваліфікація нечастиномовної, на нашу думку, природи так званих службових слів, вигуків тощо. Ці одиниці суттєво відрізняються від частин мови морфемною будовою, особливостями функціонування і внутрішніми виокремлювальними ознаками.

Застосування різнорідних критеріїв класифікації з усією очевидністю виявляє морфемний, а не частиномовний характер прийменників, сполучників, зв'язок і часток. Ці елементи мають суто синтаксичне призначення і тому виступають у синтаксичній структурі української мови аналітичними синтаксичними морфемами.

Однією з кардинальних проблем при розв'язанні статусу службових слів є проблема наявності чи відсутності в них лексичного значення. Потрібно зазначити, що з погляду лексичного значення прийменники, сполучники, зв'язки і частки не можна ставити на одну площину з так званими повнозначними словами.

Отже, прийменники, сполучники, зв'язки і частки, виражаючи семантику відношень, не виконуючи семантико-синтаксичних і формально-синтаксичних функцій членів речення і виступаючи морфологічно не членованими граматичними одиницями, функціонують як аналітичні синтаксичні морфеми. Вони позбавлені у граматичній структурі української мови семантико-граматичних ознак слова, тобто не входять до системи частин мови як лексико-граматичних класів слів.

Великі труднощі викликає кваліфікація вигуків як специфічних мовних

знаків. Вигуки не входять до класу ні слів, ні морфем. Щодо семантичних ознак, то вони не мають притаманного словам лексичного значення і притаманної морфемам семантики відношень. Складна природа вигуків породжує різні їхні кваліфікації. Здебільшого зараховують вигуки до морфологічних явищ і розглядають їх як слова в системі частин мови. На противагу цьому поширеному поглядові, окремі мовознавці зараховують вигуки до інших сфер мовної або мовленнєвої системи.

Отже, вигуки як реченнєві одиниці передають, хоча не конкретно, різноманітні почуття, такі, наприклад, як радощі, гнів, здивування, страх і под. Характер передаваних емоцій у типовому вияві не залежить від семантики самих вигуків, а виникає внаслідок дії контекстуального оточення й мовленнєвої ситуації. Вигуками є і складніші похідні одиниці на зразок ой лишенько!, о матінко!, які, подібно до первинних вигуків, набувають морфологічної нечленованості.

Вигуки, втрачаючи свою реченнєутворювальну спроможність і переходячи в частини мови, набувають відповідних ознак цих класів слів. Звичайно вони за цієї умови переходять в іменники й дієслова і перестають функціонувати як вигуки, пор.: Ох! і Я не люблю цього „ох"!, А хлопчик ох!

Як бачимо, на тлі семантичних, синтаксичних і морфологічних ознак слова в семантико-граматичній структурі сучасної української літературної мови і з урахуванням критеріїв розподілу слів за частинами мови вирізняються одиниці, позбавлені частиномовних рис. Вони утворюють дві групи: 1) прийменники, сполучники, частки і зв'язки, що — у зв'язку з розвитком аналітизму у граматичній структурі української мови — являють собою аналітичні синтаксичні морфеми, які в сукупності з синтетичними граматичними морфемами відбивають граматичний лад мови; 2) вигуки, які становлять периферію речення, характеризуючись морфологічною нечленованістю, емоційністю й інтонацією видільності, а також переважним спрямуванням у сферу мовлення.

Попри синтаксичну спеціалізацію прийменників, сполучників, часток і

зв'язок як аналітичних синтаксичних морфем і вигуків як специфічних

(нечленованих) реченнєвих утворень, вони (ці одиниці) мають стосунок і до морфології.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Частиномовний поділ в українській мові	\|	Взаємоперехід частин мови

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.