• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Взаємоперехід частин мови

Транспозиція однієї частини мови в іншу здійснюється під впливом функціональних потреб. Перехід частин мови буває повним і неповним. Перехід частин мови реалізується синтаксично, морфологічно і семантично [Вихованець 1988а: 20]. Це різні ступені переходу, початком якого слід вважати переміщення елемента в нетипову для нього синтаксичну позицію. Змінювана синтаксична позиція може набувати морфологічного закріплення (морфологічний ступінь переходу) або семантичного завершення (семантичний ступінь переходу).

Синтаксичний ступінь переходу частин мови характеризується великою позиційною рухливістю слів, що спричиняє їхнє семантико-синтаксичне варіювання. За переміщення частин мови з властивої їм синтаксичної позиції в синтаксичну позицію, властиву іншій частині мови, нерідко відбуваються зміни в морфологічному оформленні відповідної частини мови або синтаксично пов'язаного з нею компонента. Зміни, які за переходу відповідної частини мови в іншу морфологічно не відображаються, можна назвати неморфологізованими синтаксичними змінами. Зміни, що за переходу однієї частини мови в іншу морфологічно відображаються, відповідно назвемо морфологізованими синтаксичними змінами. У свою чергу морфологізовані зміни частин мови варто поділити на два різновиди: а) неповні морфологізовані зміни, які оформлені засобами тієї самої, тобто вихідної, частини мови, або морфологізовані в межах вихідної частини мови, зміни першого (початкового) порядку; б) повні морфологізовані зміни, оформлені засобами частини мови, в яку переходить відповідна частина мови, тобто морфологізовані зміни в межах іншої (невихідної) частини мови, зміни другого (завершального) порядку.

За неморфологізованого синтаксичного переходу частин мови морфологічна або іншого роду зміна (редукція компонента, переміщення тощо) поширюється на компонент речення, від якого залежить (або з яким пов'язана) певна синтаксично трансформована частина мови. Наприклад, компонент у властивій прислівникові детермінантній позиції, переміщуючись в атрибутивну (присубстантивну) позицію і залишаючись морфологічно тієї самої якості, звичайно зазнає синтаксичної ад'єктивації за перетворення дієслівного (присудкового) компонента вихідного речення на віддієслівний іменник речення-трансформа:

Хлопець приїхав восени (синтаксичний і морфологічний прислівник) —> Приїзд восени (синтаксичний, неморфологізований, морфологічно не оформлений прикметник) став для нього мрією.

Неповний (частковий) морфологізований синтаксичний перехід частин мови буває у випадках, коли компонент, який синтаксично переходить в іншу

частину мови, не може зберігати своєї попередньої морфологічної якості за залежності від певної частини мови і тому змінюється в інший, спорідненої морфологічної природи компонент, що не виступає морфологічним показником частиномовного переходу. Зокрема, в українській літературній мові іменник у формі називного чи знахідного відмінків не функціонує як залежний від іншого іменника компонент і трансформується у родовий відмінок як типову присубстантивну форму, що також, як і називний і знахідний відмінки, входить до морфологічної відмінкової системи іменника. Це типовий приклад неповного морфологізованого синтаксичного переходу іменника в синтаксичний прикметник, напр.: Дівчина співає —> спів дівчини; Письменник написав роман —> Роман написаний письменником —> написання роману письменником. За неповної морфологізованої синтаксичної ад'єктивації зберігаються морфологічні показники попередньої частини мови, у вказаному вище випадку самостійні (незалежні від опорного іменника) показники роду і числа. Ці трансформації в морфологічних межах вихідної частини мови можна вважати передступенем морфологічного ступеня переходу частин мови.

Система форм слова, розташованих у певній (досить, умовній)

послідовності, становить .парадигму (від гр. ігссдабєі/уїла— приклад,

взірець) слова. Окрема одиниця цгєТпарадигми є словоформою1.

Наприклад, слова завод, відважний, виконувати мають такі парадигми:

завод

заводу

заводу

завод

заводом

заводи

заводів

заводам

заводи

заводами

відважний

відважного

відважному

відважний

відважним

відважна

відважної

відважній

вгдважну

відважною

відважне

відважного

відважному

відважне

відважним

1 Словоформа — те саме, що й форма слова, лише в іншому

аспекті цього поняття. Форма слова — граматичне поняття, співвідносне з

(на) завод! (при) заводах (у) бідваж- (на) відваж- (по)

відважному ній ному

виконую виконував виконував би виконуй

виконуєш виконувала виконувала б хай виконує

виконує виконувало виконувало б виконуймо

виконуємо виконували виконували б виконуйте

виконуєте хай виконують

Парадигма кожного слова являє собою замкнену, побудовану за

суворими законами граматики систему корелятивних словоформ, де кожна

словоформа співвідноситься і протиставляється іншим, а всі разом

належать одному слову.

Одні з словоформ у парадигмі умовно сприймаються як початкові,

від яких ведеться «відрахунок» іншим. Початковою є форма, що має

найменшу кількість значень і незалежна від інших слів. Такою

формою для іменників є називний відмінок однини, для прикметників —

називний відмінок однини чоловічого, жіночого й середнього родів, для

дієслів такою формою прийнято вважати інфінітив.

— Словоформи не утворюються одна з одної, а співіснують у мовній

системі і у нашій мовній свідомості. У процесі висловлювання одна

словоформа викликає іншу і заступається нею, тобто слово виступає в

конкретній словоформі.

Словоформи шикуються у ряди: у вертикальний ряд ^системного

співіснування одиниць, де одна словоформа передбачає іншу, а всі

разом у взаємозалежності представляють слово (завод, заводу, заводом,..

і т. ін.), тобто парадигматичний ряд; у горизонтальний, лінійний, ряд

залежності однієї словоформи від іншої, де одна словоформа виключає

іншу, а слово у певній позиції подається однією словоформою, тобто

синтагматичний ряд: Іду в бібліотеку за книгою.

За ознакою наявності / відсутності у слові парадигми всі слова

діляться на два структурних типи — багатоформенні (змінні) та одно-

форменні (незмінні).'Багатоформенні слова характеризуються набором

словоформ, одноформенні слова представлені однією словоформою:

кредо, Беранже, двічі, зверху, уздовж.

Лекція № 3

Читайте також:

1. I. Вступна частина
2. II Основна частина
3. II Основна частина
4. II Основна частина
5. II частина.
6. II. Основна частина
7. II. Основна частина
8. II. Основна частина ЗАНЯТТЯ
9. III Заключна частина
10. III Заключна частина
11. III Заключна частина
12. III Заключна частина

Переглядів: 2692