• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Умови виникнення ринкового господарства

Ринковий сектор Бюджетний сектор

Ринок –економічна система, Виробляє необхідні для суспільства

що працює заради прибутку. товари і послуги, але головна

Хто виробляє, що виробляється, мета для нього –не прибуток, а

скільки виробляється, задоволення потреб через

вирішує зиск. виробництво суспільних благ.

Це само відтворювальний Не запрограмований на само-

сектор економіки. окупність та самофінансування

і тому потребує існування

Працює на задоволення ринкового сектору.

економічного інтересу. Працює на гроші, виділені з

Ринковий сектор сам заробляє бюджету.

і сам на свій ризик витрачає. Витрачає кошти сурово за

цільовим призначенням.

Основні риси сучасної ринкової економіки

Принципи функціонування ринкової економіки

Структура ринку за різними критеріями:

а)за об’єктами обміну:

1. ринок ресурсів, який набуває форм:

· ринку праці;

· ринку капіталу;

· ринку землі та нерухомості;

2. товарний ринок, який набуває форм:

· ринку споживчих товарів;

· ринку послуг;

· ринку науково-технічних розробок та інформації;

3.фінансовий ринок, що набуває форм:

- грошового ринку;

- ринку цінних паперів;

- валютного ринку;

б)залежно від умов, в яких діють суб’єкти господарювання:

- вільний (поліполістичний) ринок (багато продавців, багато покупців, товари однорідні, вхід і вихід на ринок вільний, інформація доступна);

- монополізований (олігополія, монополія) (один продавець або обмежена кількість їх, багато покупців, доступ на ринок та до інформації обмежений);

- монополістична конкуренція (відносно велика кількість продавців, диференціація товару, вільні вхід на ринок і вихід);

- регульований(держава законодавчо обмежує економічну свободу окремих об’єктів господарювання, формуючи та захищаючи конкурентне середовище);

в)за територіальною ознакою:

- місцевий;

- регіональний;

- національний;

- світовий;

г)стосовно способу формування:

- легальний (дозволений законом і відкритий для оподаткування);

- тіньовий (не зареєстрований, ухиляння від сплати податків); д)стосовно способу формування:

- стихійний;

- організований;

Функції ринку:

Функція регулювання. Ринок регулює всі економічні процеси –виробництво, обмін, розподіл і споживання, визначаючи пропорції і напрями розподілу економічних ресурсів на мікро- та макрорівні за рахунок розширення або звуження попиту й пропозиції.

Функція стимулювання.Ринок спонукає виробників товарів і послуг до зниження витрат, підвищення якості та споживчих властивостей товарів. Він створює дієвий механізм мотивації праці, стимулює підвищення ефективності економіки на основі впровадження найпередовіших досягнень НТП.

Розподільча функція.Доходи виробників і споживачів у ринковій економіці диференціюються через ціни, зумовлюючи соціальне розшарування суспільства за доходами.

Функція санації.Ринок через конкуренцію очищає економічне середовище від неконкурентноспроможних господарств і підтримує найефективніші. Цей механізм санації економічного довкілля де персоніфікований і тому не може бути упередженим і несправедливим.

Алокаційна функція.Ринок забезпечує виробництво оптимальної комбінації ресурсів. Ефективною є така комбінація ресурсів, за якої товари та послуги та послуги виробляються з мінімальними альтернативними витратами.

Інформативна функція.Ринок через ціни інформує виробника, торговця, споживача про те , що вигідно виробляти й купувати, а що –ні, скільки чого треба запропонувати, на які верстви населення варто орієнтуватися у своїй господарській діяльності тощо.

Функція інтеграції. Ринок об’єднує суб’єктів економічної системи в одне ціле, сприяючи оформленню єдиного економічного простору як у межах окремої держави, так і в межах світової економіки.

Основні суб’єкти ринкової економіки

Інфраструктура –це основа, підґрунтя, фундамент економічної системи та її підсистем, її внутрішня будова, що забезпечує цілісність.

Інфраструктура ринку –комплекс інститутів, служб, підприємств, організацій, які забезпечують нормальний режим безперебійного функціонування ринку.

Елементи ринкової інфраструктури

Функції інфраструктури ринку

Класифікація бірж

Види цінних паперів

Акції (від лат. action –дія дозвіл) -цінні папери, випущені акціонерами товариствами, які засвідчують вкладення певної кількості капіталу і дають право їхньому власникові на дотримання певного доходу (дивіденду) з прибутку акціонерного товариства.

Облігація (від лат. obligo –зобов’язання)документ, що засвідчує передачу грошей у борг на певний строк із правом отримання щорічного фіксованого доходу та зобов’язання про проведення суми боргу у визначений строк.

Вексель (від нім. Wechsel –розмін) –письмове боргове зобов’язання за встановленою формою, яке видається позичальником (боржником, векселедавачем) кредитору (векселеотримувачу), що надає право вимагати від боржника повернення зазначеної у векселі суми в певний строк.

Варрант -цінний папір, що випускається разом з облігацією чи прилевілейованою акцією і дає її власникові право на додаткові пільги у визначений час .

Ваучер –майновий купон, що видається в процесі приватизації державного майна для придбання акцій підприємств, які підлягають приватизації.

Сертифікат (депозитний) –фінансовий документ, випущений банком, який засвідчує наявність грошового депозиту і зобов’язання виплатити цю суму тримачеві сертифіката у певний строк. Це цінний папір на пред’явника. Процент за депозитні сертифікати сплачується щорічно або одночасно з погашенням боргу. Термін „сертифікат” походить від латинського certum, що означає правильно, та facio – „роблю”.

Коносамент (від франц. connaissement від connitre –знати, розуміти)-розписка, що видається агентом транспортного підприємства (судна, літака тощо)відправникові вантажу для перевезення і зобов’язання видати його в пункті призначення тримачеві коносаменту. Передача коносаменту здійснюється за правилами передачі цінних паперів (іменний, ордерний або на пред’явника) і рівнозначна передачі самого вантажу.

Класифікація акцій

Класифікація біржових операцій

ТЕМА8. Попит і пропозиція, механізм їх взаємодії

Термін - „попит” в економічній науці означає платоспроможну потребу, тобто потребу , яку суб’єкт здатний оплатити.

Попит індивідуального споживача на йогурт (дані довільні)

Крива індивідуального попиту на йогурт

Ринковий попит на йогурт (дані довільні)

Графік кривої ринкового попиту, побудований на основі додавання кривих індивідуального попиту

Нецінові чинники попиту:

- кількість покупців (збільшення кількості покупців підвищує ринковий попит і навпаки);

- доходи споживачів (пряма залежність між доходами і попитом);

- очікування споживачів(очікування зростання цін майбутньому збільшує попит і навпаки);

- ціни на супутні товари. Якщо зростає ціна на товар субститут (взаємозамінний товар), то попит на нього знижується, а його замінник підвищується. Наприклад, подорожчання олії зумовлює скорочення попиту на неї і зростання попиту на маргарин. Якщо ціна зростає на товар-комплект (доповнюючий), то зменшується попит і на цей товар, і на доповнюючий . Наприклад, зростання ціни на бензин змушує власника автомобіля менше користуватися ним, а відтак зменшується попит як на бензин, так і на мастила, гальмівну рідину тощо.

- місткість ринку. Чим розвиненіший ринок, тим більше він спонукає економічних суб’єктів до пошуку нових джерел доходу задля збільшення свого платоспроможного попиту;

- кліматичні умови (у курортній зоні пізньої весни, влітку та ранньої осені зростає попит на купальні костюми, екскурсійні послуги тощо.)

ТЕМА 9. Конкуренція і монополія

Конкуренція (від лат. concurrere –„зіштовхуватися”) –економічне суперництво, боротьба між суб’єктами господарської діяльності за кращі умови виробництва і реалізації товарів та послуг з метою отримання якомога більшого прибутку.

Основними умовами виникнення та існування конкуренції є :

- наявність на ринку необмеженої кількості незалежних виробників і покупців товарів або ресурсів;

- свобода виробників щодо вибору господарської діяльності;

- абсолютно вільний доступ економічних суб’єктів до ринку і такий же вільний вихід із нього;

- певна відповідальність між попитом і пропозицією;відсутність надвиробництва і дефіциту.

- абсолютна мобільність матеріальних, трудових , фінансових та інших ресурсів;

- відсутність угод між постачальниками та споживачами ресурсів, які мають обмежити конкуренцію;

- наявність у кожного учасника конкуренції повної інформації про попит, пропозицію, ціни, норму прибутку тощо.

Економічний закон конкуренціївиражає внутрішньо необхідні, сталі, суттєві причинно - наслідкові взаємозв’язки між економічними суб’єктами у боротьбі за найвигідніші умови виробництва і реалізації товарів з метою одержання найбільшого прибутку.

Конкурентоспроможність (у загальному вигляді)- це володіння властивостями, що створюють певні переваги для суб’єкта економічної конкуренції.

Види економічної конкуренції

Причини виникнення монополій:

1. Дія закону конкуренції

2. Дія закону концентрації капіталу і виробництва .

Концентрація капіталу – це процес збільшення розмірів індивідуального капіталу за рахунок капіталізації прибутку, тобто використання певної його частини на розширення виробництва.

3.Процес централізації капіталу

Централізація капіталу–це збільшення розмірів капіталу внаслідок поглинання або поглинання кількох раніше самостійних індивідуальних капіталів в один, більший.

4.Трансформація індивідуальної приватної власності.

5.Економічні кризи.

Монополія в широкому розумінні означає виключне право держави, підприємства, фізичної особи на володіння будь-чим або на здійснення якого-небудь виду діяльності.

Під економічною монополією розуміють велике підприємство, фірму або об’єднання (спілку) яке посідає панівне місце на ринку і конкурує значну частину виробництва і збуту певного виду продукції з метою одержання монопольного прибутку.

Монополізація –це процес досягнення суб’єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища.

Монополізм розуміють активні дії монопольних структур, спрямовані на реалізацію своїх переваг у процесі взаємовідносин з іншими суб’єктами господарювання.

За сферою функціонування і причинною виникнення є:

- природна монополія

- адміністративна монополія

- економічна монополія

Форми економічної монополії:

- картель –це об’єднання декількох підприємств однієї сфери виробництва, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва і зроблений продукт, виробничу та комерційну самостійність і домовляються про часткову кожного в загальному обсязі виробництва, цінах, ринках збуту.

- синдикат –це об’єднання низки підприємств однієї галузі промисловості, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва, але витрачають власність на вироблений продукт, тобто зберігають виробничу, але витрачають комерційну самостійність. У синдикатів збут товару здійснюється загальною збутовою конторою.

- трест –це об’єднання низки підприємств однієї або декількох галузей промисловості, учасники якого втрачають право власності на засоби виробництва і вироблений продукт, виробничу і комерційну самостійність, тобто об’єднують виробництво, збут, фінанси, керування, а на суму вкладеного капіталу власники окремих підприємств одержують акції тресту, що дає їм право брати участь у керівництві та привласнювати привласнювати відповідну частину тресту.

В наші дні картелі, синдикати, трести втратили своє значення й у чистому вигляді майже не зустрічаються.

В сучасних умовах на основі диверсифікації капіталів створюються нові форми монополій: багатогалузевий концерн, конгломерат, консорціум.

- багатогалузевий концерн –це об’єднання десятків і навіть сотень підприємств різноманітних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, учасники якого втрачають право власності на засоби виробництва і вироблений продукт, а головна фірма здійснює над іншими учасниками об’єднання фінансовий контроль.

- конгломерат –це велетенський промисловий комплекс, в якому під єдиним фінансовим контролем зосереджені компанії, що діють у різних, технологічно непов’язаних між собою галузях. Як правило, конгломерати належать одній фірмі і випускають на одній або більше стадіях виробництва різнорідні неконкурентні товари або оперують на сегментах ринку, які не перетинаються. Підприємства при цьому мають широку автономію економічної діяльності; управління ними централізоване.

- консорціум –створюється на основі тимчасових угод між кількома банками і виробничими корпораціями для проведення спільних великомасштабних фінансових операцій чи здійснення виробничих проектів (розміщення великих займів, будівництва морських каналів, портів, трубопроводів тощо). Після закінчення спільних робіт, консорціум розпадається.

Антимонопольна політика –комплекс заходів, розроблених і впроваджених у багатьох країнах світу, спрямованих на припинення й обмеження діяльності монополій, а також створення відповідного законодавства.

Особливості американської та європейської антимонопольної політики:

- американська –спрямована, головним чином, проти монополії як структурної одиниці;

- європейська –має регулярний характер і спрямовується, головним чином, на протидію негативним проявам ринкової влади монополій.

Конкурентна політика –це система заходів держави щодо створення та розвитку конкурентного середовища, регулювання конкурентних відносин і конкурентного процесу з метою підтримки та заохочення економічної конкуренції, боротьби з негативними наслідками монополізму, захисту законних інтересів підприємців і споживачів, сприяння розвитку цивілізованих ринкових відносин, створення конкурентного вітчизняного виробництва.

Конкурентне законодавство –це сукупність законів, нормативних та інструктивних документів, які визначають правові заходи підтримки і захисту економічної конкуренції та обмеження монополізму в підприємницькій діяльності.

Тема 10. Капітал суть, структура і оборот

У широкому розумінні капітал є складним, багаторівневим та багато аспектним феноменом, який визначає самоорганізацію господарського життя, спрямовану на самозростання вартості. у вузькому розумінні капітал - самозростаюча авансова вартість; певні вкладення або активи, які уможливлюють отримання доходу.

Структура промислового капіталу

Капітал

постійний капітал змінний капітал додана вартість

капітал(„С”) („V”) „m”

(засоби виробництва) (робоча сила)

K=C+V+m

основний оборотний

капітал капітал

Основний капітал - частина промислоого капіталу, яка функціонує у натуральній формі засобів виробництва протягом кількох виробничо-технологічних циклів, частинами переносячи свою вартість на ново строєну продукцію.

Оборотний капітал –частина промислового капіталу, що функціонує у вигляді предметів праці, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів (у т.ч. заробітної плати), обертаючись і переносячи свою вартість на новостворену протягом одного виробничо –технічного циклу.

Форми зношування основного капіталу

Амортизація (від лат. amort –безсмерття або amortisatio –погашення) –термін, що використовується у двох значеннях:

1.процес поступового перенесення вартості основного капіталу на новостворену продукцію в його зношування;

2.процес відновлення вартості основного капіталу за рахунок цільового нагромадження грошових засобів.

Загальна формула руху капіталу: Г-Т- Г’

де Г –авансовий капітал (гроші); Т –товарний капітал (товар); Г’ – авансовий капітал з приростом (гроші, Г+Г)

Кругооборот промислового капіталу –безперервний рух капіталу, в процесі якого він проходить три стадії , набуває трьох форм (грошової, продуктивної і товарної) і виконує відповідні функції.

Оборот капіталу–процес його кругообороту, що постійно повторюється і внаслідок якого авансовані кошти повністю повертаються до своєї початкової форми .

Формула обрахунку швидкості обороту капіталу

n= О/o , або n= T/t

де, n –кількість оборотів авансового капіталу за рік; Т–визначена одиниця виміру –рік (12 міс.);t –тривалість одного обороту.

Тема: Підприємство та підприємництво

Функціонування капіталу в різних сферах економіки

Торговельний капітал –відособлена частина виробничого капіталу що обслуговує процес реалізації товару і втіленої в нього додаткової вартості.

Формула руху торговельного капіталу: Г - Т – Г’

І І І

Торговельний прибуток – перетворена форма додаткової вартості, що створюється в сфері матеріального виробництва.

Позичковий (банківський )капітал – відокремлена частина промислового капіталу, вартість яка, позичається банкірами функціонуючим підприємцям , і яка приносить процент на основі кругообороту промислового капіталу.

Формула руху позичкового капіталу: Г – Г’

Позичковий відсоток (прибуток) – по своїй економічній суті – одна з перетворених форм вартості, та її частина, яка присвоюється позичковими капіталістами.

сума доходу на позичковий капітал

Норма відсотка = сума капіталу

Акціонерний капітал – капітал, утворений шляхом створення акціонерних товариств посередництвом злиття капіталів засновників компанії та випуску цінних паперів.

дивіденд__________

Курс акції = норма банківського відсотка

Читайте також:

1. XVII ст.). Виникнення козацтва.
2. Аналогія як умовивід
3. Багатомірність системи світового господарства
4. Безпосередньо збутові ризики та причини їх виникнення
5. Білорусь. Характеристика положення та господарства країни.
6. Біологічні методи боротьби з шкідниками сільського й лісового господарства
7. Біохімічна гіпотеза виникнення життя.
8. Біохімічні чинники виникнення втоми при виконанні короткочасних вправ максимальної і субмаксимальної потужності
9. Блок 4. Умови та охорона праці.
10. Блок перевірки умови
11. БУДОВА ТА УМОВИ ФОРМУВАННЯ ШАРУВАТИХ ТОВЩ
12. Бюджет домогосподарства.

Переглядів: 4332