Концепція процесного підходу до управління

Глибокий аналіз наукової літератури з питань управління (як педагогічного, так і соціального та виробничого), спостереження за роботою керівників навчальних закладів, безпосередня тривала робота у адміністративному апараті дали можливість визначитись із поняттям «функції управління» та класифікувати їх. Функції – це основні види діяльності, які утворюються шляхом зведення однотипних видів робіт, що виконує керівник, до більш загальних та поєднуються однаковою цілеспрямованістю.

Функція управління повинна мати:

· предмет діяльності;

· способи діяльності;

· стосунки під час управлінської діяльності;

· результати управлінської діяльності.

Функція управління – це вид управлінської діяльності. Групу загальних функцій, складають наступні: аналітико-прогностична, планування, організаційно-координаційна, контрольно-оціночна, регулятивно-корекційна. Саме вони утворюють універсальний управлінський цикл, порушення якого призводить до зниження ефективності діяльності.

Аналітико-прогностична функція спрямована на аналіз управлінської інформації, визначення проблем, встановлення закономірностей і тенденцій розвитку окремих явищ, на встановлення причинно-наслідкових зв’язків, об’єктивну оцінку ситуації, складання прогнозу т моделювання майбутнього.

Планування – це функція управління, сутність якої полягає у визначенні перспектив, цілей та шляхів їхнього досягнення. Умовну модель функції можна представити як ланцюг: місія – генеральна мета – стратегічні цілі – цілі-напрямки – тактичні цілі – цілі-завдання – комплекс заходів – прогнозовані результати.

Сутність організаційно-координаційної функції управління полягає у визначенні місця і ролі кожного члена колективу в досягненні поставлених цілей та реалізації планів. Ця функція визначає суттєві зв’язки між людьми, задачами та роботою; вона дозволяє інтегрувати та координувати всі наявні ресурси (час, кадри, матеріально-технічні, фінансові).

Контрольно-оціночна функція управління забезпечує моніторинг досягнення цілей. Сучасне тлумачення функції пов’язане з порівнянням стандартів, норм, планів та реального стану явища. Контроль втратив свою авторитарно-бюрократичну сутність. Він отримує нове забарвлення: гуманістичний характер, оптимістичність, навчально-методична спрямованість, гласність та інформаційна достатність. На другий план відходять перевірки з кількісними оцінками, які замінено на самоатестацію. Більше уваги приділяється кінцевим результатам та їх якості.

Регулювання – це функція управління, сутність якої полягає в коригуванні за наслідками контролю. Ця функція дозволяє підтримувати систему організації на оптимальному рівні, впорядковувати всі підсистеми, не припускати надмірного реактивного управління (за наслідками, за відхиленнями).

7. Концепція системного підходу до управління

Вважається, що системний підхід є породженням ХХ століття, оскільки на цей час виник різкий стрибок у розвитку науки, який викликав:

· диференціацію наук (електроніка, кібернетика);

· інтеграція наук (біоніка, біофізика, хімічна фізика).

Саме у ХХ ст. накопичилась велика кількість нових фактів, було відкрито безліч законів, створено немало теорій, що вимагало їхнього систематизації, впорядкування.

Таким чином, системний підхід став потрібний у зв’язку з необхідності у досліджуваних об’єктах співвідносити між собою їх частини і ціле, встановлювати між, на перший погляд, неспівставними фактами, що накопичені в межах одної наукової галузі, а також тоді, коли виникає необхідність пошуку аналогій і подібності в явищах різних за природою.

Системний підхід остаточно сформувався тільки у 50-ті роки ХХ ст.

Сутність системного підходу полягає у формуванні системного бачення дійсності, при якому кожен складний об’єкт розглядається як система.

«Системний підхід напрямок у методології наукового пізнання і системної практики, в основі якого лежить розуміння об’єктів як систем».

Система – це стійка сукупність взаємопов’язаних елементів, які утворюють єдине ціле.

Види систем:

· технологічні;

· біологічні;

· соціальні.

Основні ознаки системи:

· наявність мети – цілеспрямованість;

· наявність складових елементів, компонентів, частин, з яких утворюється система;

· наявність зв’язків між елементами – структура;

· наявність функціональних завдань кожного елементу, які не дублюються;

· енергетика системи, за рахунок якої вона діє; керованість та самокерованість;

· зв’язки із зовнішніх середовищем;

· система як цілісність має властивості, відмінні від властивостей її елементів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Класифікація методів управління	\|	Школа як систем

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.