Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Питання 2. Тріумф і трагедія філософії марксизму.

Висновки

Німецька класична філософія постала як особливий, вищий етап у розвитку європейської філософії, як концентрація проблем, ідей та надбань класичного типу філософствування.

Вона збагатила науку цілою низкою плідних ідей, що були розроб­лені з надзвичайною глибиною, розмахом та майстерністю.

Німецька класична філософія водночас вичерпала ідейний та ме­тодологічний потенціал класичної філософії і постала, з одного боку, неперевершеним взірцем культури мислення, а з іншого - як переддень появи принципово нової філософії.

Наступним станом розвитку світової філософської думки стала марксист­ська філософія. Вона сформувалась на багатому грунті попередніх філо­софських систем. Марксистська філософія, і в цьому одна з її специфі­чних рис, виникла як складова більш широкого вчення — марксизму. До його складу, крім філософського вчення, входить також теорія економ­ічного розвитку суспільства — політична економія і теорія соціально-політичного розвитку — "науковий комунізм". Марксизм — одна з не­багатьох спроб в історії людства дати цілісне розуміння об'єктивного світу та місця і ролі людини в ньому, розкрити найзагальніші закони розвитку природи, суспільства та людського мислення.

Батьківщина марксизму — Німеччина. Його творці — Карл Маркс (1818—1883 рр.) і Фрідріх Енгельс (1820—1895 рр.); час створення — 40-ві роки XIX ст. Виникнення марксизму було детерміновано конкретними соціально-економічними і політичними передумовами. В кінці XVIII ст. в Англії почався промисловий переворот, який у XIX ст. охопив інші європейські держави. На зміну феодалізму широким фронтом ішов ка­піталізм. Формувались нові класи — буржуазія і пролетаріат. Глибшала безодня між багатством і бідністю. В середовищі робітничого класу зро­стає незадоволення станом справ. Поступово воно переростає у страйки, організовані виступи проти існуючого економічного та політичного ладу. Деякі з них набувають великого резонансу.

Соціальні конфлікти та потрясіння цього періоду, закономірно, ви­кликали у свідомості робітників та прогресивної інтелігенції багато соціаль­но-філософських запитань про перспективи розвитку суспільства. Мар­ксизм в цілому і його філософія прагне дати відповіді на ці запитання.

Велику роль у формуванні марксистського філософського бачення світу відіграв бурхливий розвиток природознавства у першій половині XIX ст. Відкриття закону збереження і перетворення енергії (німецький природознавець Ю.Майєр, поч. 40-х років XIX ст.) у поєднанні із законом збереження й перетворення речовини стало науковою основою для філософських висновків про нестворюваність і незнищуваність матерії та руху, єдність різноманітних форм руху, їх взаємодію і взаємоперехід.

Створення клітиннної теорії живої речовини нім. біологами Т.Шван-ном і М.Шлейденом у 1838—1839 рр. дозволило зробити філософський висновок про єдність усіх живих організмів і про те, що основою цієї єдності є клітина.

Вчення Ч.Дарвіна (поч. 40-х років XIX ст.) нанесло руйнівний удар по релігійних уявленнях про походження життя на планеті і виникнення людини. У філософському аспекті набула належної аргументації ідея без­перервності еволюції органічного світу, закономірності виникнення лю­дини як найвищого прояву природи.

Великий вплив на формування філософських поглядів К.Маркса і Ф.Енгельса справила класична німецька філософія, особливо праці Г.Ге-геля і Л.Фейєрбаха. К.Маркс і Ф.Енгельс критично сприйняли і за­стосували на абсолютно нових засадах гегелівське вчення про діалектику як теорію розвитку і філософський метод. По-новому трактуються та­кож філософські ідеї Фейєрбаха, зокрема щодо об'єктивності матерії, сутності людини, критики релігії. Якісно відрізняючись від німецької класики за духом і змістом, марксистська філософія успадкувала від неї раціоналізм як спосіб пояснення і осягнення дійсності. Віра в силу розу­му, наукове знання, соціальний прогрес представлені тут максимально повно, що певною мірою визначило її оптимістичний характер і забез­печило широку підтримку цього вчення з боку багатьох послідовників.

Марксизм відмовляється від багатовікової традиції, яка визнавала філософію наукою наук, всезагальною теорією, знанням про все. Філо­софія марксизму використовує знання цих наук, але кардинально відрізняється від них як предметом, так і методом пізнання. Крім найза-гальніших закономірностей розвитку природи, суспільства і пізнання, К.Маркс і Ф.Енгельс включають до предмета філософії також людину, практику, відношення "людина — світ".

У роботі "Людвіг Фейєрбах і кінець класичної німецької філософії" (1886 р.) Ф.Енгельс висуває ідею про основне питання філософії. Його суть — відношення мислення до буття. Це відношення може розгляда­тись з двох сторін: 1) що існувало раніше — свідомість, дух чи матерія; 2) чи спроможна людина за допомогою власної свідомості пізнати навко­лишній світ?

Згідно з марксизмом, філософів, які визнають матерію первинною, а свідомість вторинною, називають матеріалістами. Тих, хто визнає пер­винність духу або свідомості, називають ідеалістами. Ідеалізм, у свою чергу, постає у двох формах — суб'єктивний і об'єктивний. Суб'єктив­ний ідеалізм бачить першооснову буття у свідомості суб'єкта. Об'єктив­ний ідеалізм як першооснову буття розглядає дух або ідею, що існує об'єктивно, поза суб'єктом.

Марксизм став на бік матеріалізму й піддавав нищівній критиці не тільки "чистий" ідеалізм (як, наприклад, у Платона чи Гегеля), а й будь-які щонайменші відхилення в його бік.

Творці марксизму використовують матеріалістичні ідеї античної філо­софії, епохи Відродження, Нового часу і Фейєрбаха, але йдуть значно далі. Таким чином, матеріалізм стає діалектичним, а діалектика — мате­ріалістичною. Таке поєднання дало свої позитивні результати. В рамках конкретної філософської концепції виникла можливість застосувати діа­лектику при аналізі не лише свідомості (як у Г.Гегеля), а й природи, економічних, соціальних, політичних та інших процесів, що відбувають­ся в суспільстві, процесу пізнання.

Принципово по-новому в марксистській філософії вирішується ком­плекс питань, пов'язаних з життям суспільства. Попередня філософія вбачала джерело розвитку суспільства в ідеях, поглядах, теоріях, що існу­вали в різні історичні епохи і справляли вплив на життя людей, визнача­ли політику, мораль, економіку, характер державного устрою та ін. Філо­софія марксизму переносить акцент на економічне життя суспільства, насамперед на сферу матеріального виробництва. Виробничі відносини визначають усі інші відносини між людьми і становлять суспільний ба­зис. Матеріальне буття, економічний базис визначають суспільну свідомість (мораль, право, ідеї, теорії тощо). К.Марксу та Ф.Енгельсу вдалося відкрити феномен повторюваності у суспільних процесах і тим самим довести, що й суспільство, а не тільки природа, розвивається за певними законами, виділити окремі етапи в його розвитку, які були на­звані суспільно-економічними формаціями, по-новому оцінити роль народних мас та окремих особистостей в історії, дати своє розуміння причин виникнення і функціонування держави, соціальних класів, їхньої боротьби між собою, показати еволюцію сім'ї та ін.

Особливе місце у філософії марксизму посідає проблема людини. Вказуючи на подвійну (біологічну і соціальну) природу людини, маркси- і стська філософія зводить її сутність до соціальних рис і трактує як су­купність усіх суспільних відносин.

Проблема людини у марксизмі органічно пов'язана з теоретичним осмисленням такого суспільного феномена як відчуження. Під останнім розуміється складне явище, змістом якого є перетворення самого проце­су людської діяльності і її результатів в силу, що панує над людиною, тисне на неї. Причиною відчуження є експлуатація людини людиною, в основі якої лежить приватна власність на засоби виробництва. К.Маркс і Ф.Енгельс запропонували і конкретний шлях виходу з ситуації, що склалася, — знищення приватної власності на засоби виробництва. Це можна здійснити, на їхню думку, через утвердження нового типу власнос­ті — власності всіх і кожного водночас, суспільної за своїм характером.

Ідея знищення приватної власності та подолання відчуження прохо­дить червоною ниткою через увесь марксизм. Суспільством соціальної рівності, справедливості та гуманізму проголошується комунізм. У творах К.Маркса і Ф.Енгельса комунізм виступає у двох аспектах: як світле уснільство майбутнього, мета пригноблених і як дійсний, реальний рух, по послаблює стан відчуження. Вказується і соціальна сила, здатна кар-шнально змінити суспільні відносини, забезпечити перехід від приват-юї до суспільної власності, — робітничий клас, пролетаріат.

Сьогодні можна сказати, що комуністичний суспільний ідеал так і не знайшов адекватної реалізації на практиці ні за життя фундаторів марксизму, ні після їхньої смерті, хоча спроб було немало. Теорія виявилась безсилою матеріалізуватись у реальних суспільних відносинах, а ті форми, в яких вона втілювалась, наприклад у СРСР, Болгарії, НДР, Угорщині та інших країнах, не відповідали її основним положенням.

Важливою стороною філософії марксизму стала розробка проблеми практики. У цьому вченні практика трактується як матеріальна пред-метно-чуттєва, цілеспрямована діяльність людини, завдяки якій зміню­ються природний і суспільний світ, у тому числі і сама людина. Вищим рівнем практики К.Маркс і Ф.Енгельс вважали революційну зміну су­спільних відносин. По суті вся марксистська філософія — це спроба раці­онально обґрунтувати шляхи зміни світу на кращий. Вона стала духов­ною зброєю в руках тих, хто бажав кардинальної зміни суспільного ладу. Ллє результати застосування цієї зброї виявились трагічними.

Одна із особливостей марксистської філософії — її атеїзм. У цьому вченні релігія піддається нищівній критиці.

Марксизм було створено в Німеччині, але поступово він виходить за ї межі, поширюється в інших країнах.Виникнення і розвиток марксистської філософії в рамках самого марксизму розглядається як революційний переворот у філософії. Але нерозумною є як абсолютизація даної філософської теорії, що мала місце в СРСР та інших країнах соціалістичного табору, так і її огульна, поверхова і неконструктивна критика. До марксистської філософії потрібно підходити, як і до інших філософських вчень, виважено і неупереджено. Нові соціальні умови потребують нових підходів, нового філософського осмислення.

Серед послідовників вчення К.Маркса і Ф.Енгельса особливе місце залежить В.І.Леніну (1870—1924 рр.). Ленін намагається максимально використати філософію марксизму для створення теорії боротьби робіт­ничого класу. Так, діалектика цікавить його у двох аспектах: як філо­софський метод і як метод, що може використовуватися в політичній діяльності, практиці боротьби з царизмом, при здійсненні соціалістич­ної революції і вирішенні завдань соціалістичного будівництва. Роздуми ї приводу діалектики у найбільш сконцентрованому вигляді знайшли втілення у праці В.І.Леніна "Філософські зошити". Згідно з його вчен­ням, діалектика виявляється у двох формах: об'єктивній і суб'єктивній. Під об'єктивною діалектикою розуміється розвиток дійсності, навко­лишнього світу в тому вигляді, як він відбувається сам по собі, незалеж­но від впливу людей, тобто об'єктивно. Суб'єктивна діалектика — це відображення, відтворення реального процесу розвитку (об'єктивної діа­лектики) в свідомості людей.

В своїй основній філософській праці "Матеріалізм і емпіріокрити­цизм" (1908 р.) Ленін робить ряд принципових висновків гносеологіч­ного характеру. Обґрунтовує ідею, що в основі матерії лежить така вла­стивість як відображення. Відображення — це атрибут матерії, одна з її найзагальніших характеристик. Залежно від рівня організації, розвитку матеріальних систем змінюється і його специфіка. У найзагальнішому випадку можна розрізняти відображення на рівні неживої, живої приро­ди і на рівні свідомості, суспільства. Пізнання світу, за В.І.Леніним, — це теж процес відображення, відтворення властивостей об'єкта пізнання

у свідомості людини.

Специфічне місце в ленінських роботах, належить проблемі матерії. Нагадаємо, що матерія — одне з центральних понять марксистської філо­софії. На думку Леніна, визначальними характеристиками матерії є її об'єктивність і здатність відображатись. В.І.Ленін намагається розібра­тись, яку роль у житті окремих індивідів та суспільства в цілому відіграє свідомість, суб'єктивний фактор. У зв'язку зі створенням В.І.Леніним політичної партії, метою якої було повалення царизму в Росії, проблема свідомості в його роботах набуває специфічного забарвлення, вона ви­ступає насамперед як проблема взаємозв'язку суспільної психології та ідеології. Увага акцентується на необхідності активного внесення ідео­логії в стихійний революційний рух трудящих.

Значну увагу В.І.Ленін приділяє питанням функціонування суспіль­ства і практики революційних перетворень. Підкреслюючи вирішальну роль трудящих мас в історії, В.І.Ленін рушійну силу суспільного розвит­ку, слідом за К.Марксом і Ф.Енгельсом, бачить у класовій боротьбі. Шлях практичного подолання експлуатації пролетаріату — соціалістич­на революція і диктатура пролетаріату. У роботі "Великий почин" (1919 р.) В.І.Ленін дає визначення класів, підкреслює, що відношення великих груп людей до засобів виробництва є визначальною ознакою класів. В інших роботах виділяються й аналізуються конкретні форми класової боротьби (політична, економічна, ідеологічна).

Серед широкого кола питань суспільного розвитку, якими цікавився і які досліджував В.І.Ленін, особливе місце належить теорії соціалістич­ної революції. Революція трактується ним як якісний стрибок, що забез­печує перехід суспільства на принципово новий ступінь свого розвитку і передбачає кардинальну зміну форм та характеру власності на засоби виробництва, соціального, політичного і духовного життя суспільства.

Нового трактування набуває держава. Вона розглядається як спе­ціальний орган, машина, за допомогою якої здійснюється управління су­спільством в інтересах пануючого класу. В.І.Ленін постійно підкреслює класовий характер.і класову сутність держави, обґрунтовує необхідність такої конкретної форми державного управління, як диктатура пролета­ріату. Історія згодом покаже, до яких трагічних наслідків може призвес

ти абсолютизація даної форми управління. В.І.Ленін вважав, що у майбут­ньому держава відімре, але це буде не раніше, ніж люди звикнуть дотри­муватись елементарних норм поведінки без примусу. Таким етапом роз­витку суспільства він вважав комунізм.

У своїх теоретичних дослідженнях та практичній діяльності В.І.Ленін послідовно відстоював принцип партійності. Він дотримувався думки, що марксистська філософія виступає як форма самоусвідомлення робіт­никами та тими, хто їх підтримує, свого місця і ролі в суспільстві і несе велике ідеологічне навантаження.

При осмисленні ленінської спадщини необхідно чітко розрізняти його безпосередньо філософське вчення і практичну діяльність як політика, ідеолога Жовтневої соціалістичної революції, керівника політичної партії і держави. Багато з того, що зроблено В.ІЛеніним у філософії, не витри­мало випробування часом. Разом з тим окремі положення зберегли свою цінність, мають значення і тепер.

Після смерті В.І.Леніна у Радянському Союзі відбувається догмати­зація і канонізація положень марксистсько-ленінської філософії. Ленін­ське трактування марксизму проголошується істиною в останній інстанції, найвищим рівнем розвитку філософської та соціально-політичної дум­ки. З часом ленінізм було підмінено сталінізмом. Після виходу друком у 1938 р. нарису Й.В.Сталіна (1879—1953 рр.) "Про діалектичний та історич­ний матеріалізм" будь-яка справді філософська творчість, пов'язана з самостійним, неупередженим, вільним від ідеологічних шор осмисленням дійсності, в СРСР надовго стає неможливою.


Читайте також:

  1. IV. Питання самоконтролю.
  2. V. Питання для самоконтолю
  3. V. Питання туристично-спортивної діяльності
  4. VI . Екзаменаційні питання з історії української культури
  5. А.1 Стан , та проблемні питання застосування симетричної та асиметричної криптографії.
  6. Актуальні питання управління земельними ресурсами та їх охорони
  7. Аналогія права - вирішення справи або окремого юридичного питання на основі принципів права, загальних засад і значення законодавства.
  8. Антропологічна спрямованість філософії Г.С.Сковороди.
  9. АПОЛОГІЯ «НАДЛЮДИНИ» У ФІЛОСОФІЇ Ф. НІЦШЕ
  10. Бесіда за запитаннями.
  11. В лекції висвітлюються питання використання мережних структур, їх недоліки та переваги.
  12. Взаємовідношення віри і розуму, філософії та теології у Фоми Аквінського та пізній схоластиці.




Переглядів: 1300

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Питання 1. Німецька класична філософія: система розум – діяльність. | Masculine Neuter Feminine Names of Germ. tribes

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.007 сек.