Мікроеволюція як основа еволюційного процесу

Синтетична гіпотеза еволюції

Подальший розвиток еволюційних ідей Дарвіна, перш за все в роботах Гекслі і Сімпсона, привело до виникнення «синтетичної гіпотези еволюції» (20-50-х роках XX ст.).

Вона поєднує (синтезує) уявлення про мутації як єдине джерело спадкової мінливості, популяцію як елементарну одиницю еволюції та дарвінівських уявлень про боротьбу за існування та природний добір.

Основні положення сучасної синтетичної гіпотези:

1. Єдиним джерелом спадкової мінливості є мутації.

2. Усі еволюційні перетворення відбуваються в популяціях — найменших елементарних одиницях еволюції, а не в особинах, як це вважалось раніше.

3. Елементарними факторами еволюції є хвилі життя, ізоляція, дрейф генів.

4. Існують три види еволюційного процесу: мікроеволюція, видоуиворення та макроеволюція

5. Рушійною силою еволюції є природний добір, який діє на сукупність фенотипів популяції. Природний добір буває стабілізуючим, рушійним та розриваючим (дизруптивним).

6. Будь-яка систематична група організмів може або процвітати (біологічний прогрес), або вимирати (біологічний регрес). Біологічний прогрес досягається за рахунок змін у будові: ароморфозів, ідіоадаптацій чи загальної дигенерації.

7. Процес еволюції необоротний, тобто при поверненні умов довкілля до попереднього стану адаптації кожного разу розвиваються заново, а не відтворюються попередні.

Синтетична гіпотеза розглядає популяцію, як елементарну одиницю еволюції, бо в ній відбуваються усі елементарні еволюційні процеси. На думку авторів синтетичної гіпотези, у популяціях діють, крім спадкової мінливості (мутації), добору та боротьби за існування, ще елементарні фактори еволюції. До них належать хвилі життя, дрейф генів та ізоляція.

Хвилі життя (популяційні хвилі) — це коливання чисельності популяції, які характерні для всіх видів. Найважливішим чинником, що регулює чисельність популяції, є наявність їжі. Тому, маючи потенційну можливість необмеженого збільшення, вони звичайно включають стільки особин, скільки може прохарчуватися на зайнятій ними території.

Ізоляціячастини популяції створює бар’єри для схрещування; порушується безперешкодний обмін генами з батьківською групою – панміксія всередині виду. Тому ізоляція важлива передумова видоутворення.

Географічна ізоляція виникає в результаті активного чи пасивного розселення, зміни клімату ( наприклад в періоди зледеніння), геоморфологічних змін (гороутворюючих процесів, утворення островів) або в результаті введення в ареал непридатних для заселення просторів (водойм, пустель). Все це веде до так званого алопатичного видоутворення, при якому види, що виникають відособлені у просторі.

Генетичні відмінності між географічними расами спочатку часто бувають незначними, ще не переходять за межі виду. Але в результаті подальших мутацій, рекомбінацій, а також відбору, який змінив свій тиск в новому ареалі ці генетичні відмінності можуть збільшуватися ( приклад – дарвінівські вюрки Галапагоських островів).

Генетична ізоляція може призвести до утворення нових видів і без просторового розділення. Таке видоутворення називається симпатричним.

Екологічна ізоляція – використання різних екологічних ніш в одній області розповсюдження, фізіологічні відмінності (наприклад, не співпадають у часі періоди розмноження), морфологічні відмінності ( не співпадає будова копулятивних органів), відхилення поведінкових ознак ( відмінність у формі залицяння).

Генетична ізоляція. Відмінності у геномі можуть призводити до порушень ембріонального розвитку і пониженої життєздатності гібридів.

Дрейф генів.Швидкість, з якою генетичні зміни поширюються в популяції, залежить від її величини. У невеликих популяціях зсуви наступають швидше. Дрейф генів – випадкові генетичні події. При розширені ареалу піонерські групи, які проникли у новий район, переважно невеликі, порівняно швидко поширюють на нову популяцію свої генетичні особливості (принцип засновника). З іншого боку, менші, наприклад островні) популяції володіють, переважно, меншим генетичним різноманіттям і тому легше вимирають при зміні умов.

Вплив людини на шкідників і збудників захворювань з допомогою інсектицидів, антибіотиків та інших речовин призводить до різкого зниження їх чисельності. Потім відбувається відновлення популяції із залишкових груп, які піддалися односторонньому відбору. В результаті виникають резистентні популяції.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Результат еволюції - адаптації організмів до середовища життя.	\|	Природний добір та його форми.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.