Регулювання платіжного балансу

Платіжний баланс відображає економічне становище країни та використовується в прогнозуванні та макроекономічному регулюванні. Платіжним балансам притаманна неврівноваженість, яка проявляється в довготривалому дефіциті платіжних балансів одних країн та занадто активному сальдо інших, тому платіжний баланс є одним з об’єктів державного регулювання. Найчастіше регулювання платіжного балансу здійснюється у випадку його дефіцитності (імпорт перевищує експорт – пасивний баланс). З метою вирівнювання платіжного балансу, здійснення його фінансової стабілізації було запропоновано використання чотирьох концептуальних підходів:

- класична теорія вирівнювання платіжного балансу;

- кейнсіанська теорія вирівнювання платіжного балансу;

- автоматична адаптація;

- ціновий підхід.

Вирівнювання платіжного балансу згідно концепцій класичної теорії трактувалось наявністю та рухом грошових активів. Рівновага платіжного балансу досягалась завдяки складовим: фінансування торговельних дисбалансів наявними грошовими активами; причинно-наслідковий зв'язок між пропозицією грошової маси та рівнем цін; залежність експорту-імпорту від порівняльних цін у міжнародній торгівлі.

Відповідно до класичної теорії дефіцит платіжного балансу супроводжується втратою грошових активів та зменшенням пропозиції грошової маси. І навпаки, збільшення пропозиції грошової маси та приплив грошових активів забезпечують додатне сальдо платіжного балансу.

На противагу класичній кейнсіанська теорія вирівнювання платіжного балансу передбачала корекцію доходу – зміни доходу самостійно вирівнюють платіжний баланс (погіршення сальдо платіжного балансу ® зменшення сукупного попиту ® зменшення доходу ® обмеження попиту на імпорт).

Кейнсіанська теорія акцентувала увагу на впливові зовнішньої торгівлі на мультиплікатор доходу, умовах реалізації плаваючого обмінного курсу та впливові умов торгівлі на функцію приватного споживання.

Автоматична адаптація поєднала в собі окремі елементи класичної і кейнсіанської теорій, є саморегулюючим процесом вирівнювання платіжного балансу і стабілізації доходу на деякому рівні завдяки змінам у рівнях цін, заробітній платі, процентній ставці, пропозиції грошової маси (фіксований обмінний курс) або номінального (плаваючого) обмінного курсу.

До основних методів автоматичної адаптації належать:

1. фіксований обмінний курс.

Для зменшення дефіциту платіжного балансу урядом здійснюється ряд заходів, а саме: зменшення валютних резервів та пропозиції грошової маси, що призводить до підвищення процентної ставки, а залучення іноземного капіталу та зменшення сукупного попиту провокує обмеження обсягу імпорту. Виникають ефект процентної ставки, ефект доходу та ціновий ефект, що здійснюють поліпшення сальдо поточного рахунку, а отже і вирівнювання платіжного балансу.

2. плаваючий обмінний курс

Зниження обмінного курсу грошової одиниці (наслідок від’ємного сальдо платіжного балансу) відбувається внаслідок перевищення попиту над пропозицією іноземної валюти, що в свою чергу зменшує імпорт і збільшує експорт. У випадку знеціненням грошової одиниці (сукупний попит збільшується), використовують фіскальні та монетарні заходи щодо обмеження сукупного попиту. До основних фіскальних заходів належить:

- підвищення податків;

- скорочення видатків бюджету.

До монетарних заходів належать:

- підвищення облікової ставки;

- кредитні обмеження;

- вищі резервні вимоги.

Відмінністю між плаваючим та фіксованим обмінник курсом є набір послідовних дій уряду під час вирівнювання платіжного балансу та автоматична адаптація, яка для плаваючого курсу розпочинається ціновим ефектом, а для фіксованого – ним закінчується.

Порівняльна таблиця набору послідовних дій у випадку фіксованого та плаваючих курсів

Фіксований курс	Плаваючий курс
Від’ємне сальдо платіжного балансу
Зменшення валютних резервів	Зниження обмінного курсу грошової одиниці
Зменшення пропозиції грошової маси	Зниження RER
Підвищення процентної ставки	Зменшення імпорту	Збільшення експорту
Зменшення сукупного попиту	Приплив капіталу	ЦІНОВИЙ ЕФЕКТ Поліпшення сальдо поточного рахунку
Зниження цін та заробітної плати	ЕФЕКТ ДОХОДУ Поліпшення сальдо поточного рахунку	ЕФЕКТ ПРОЦЕНТНОЇ СТАВКИ Поліпшення сальдо рахунку капіталу і фінансових операцій	Збільшення сукупного попиту
Зменшення імпорту	Збільшення експорту	Політика обмеження сукупного попиту
Фіскальні заходи	Монетарні заходи
ЕФЕКТ ДОХОДУ Поліпшення сальдо поточного рахунку	Поліпшення процентної ставки
Приплив капіталу
ЦІНОВИЙ ЕФЕКТ Поліпшення сальдо поточного рахунку	ЕФЕКТ ПРОЦЕНТНОЇ СТАВКИ Поліпшення сальдо рахунку капіталу і фінансових операцій

3. політика адаптації і акомодації

Політика адаптації при вирівнюванні платіжного балансу здійснюється за допомогою цілеспрямованої економічної політики або в автоматичному режимі, використовуючи при цьому зміни в макроекономічних показниках, а саме: доходах, процентній ставці, грошовій масі, обмінному курсі.

Політика акомодації застосовується при тимчасовому відхиленні від рівноваги платіжного балансу коли необхідно забезпечити стабільність доходу.

При від’ємному сальдо платіжного балансу для вибору політики адаптації чи акомодації визначають характер макроекономічного шоку (тимчасовий, перманентний) та параметри самодостатності (при тимчасовому макроекономічному шокові використовують політику акомодації).

В середньому показник від’ємного сальдо платіжного балансу при якому необхідно розпочинати політику вирівнювання платіжного балансу становить:

- для розвинутих промислових країн – 5% від ВВП;

- для країн, що розвиваються – 2-3% від ВВП.

Головним чинником вирівнювання платіжного балансу при ціновому підході є девальвація грошової одиниці, оскільки така політика супроводжується наслідками:

ü збільшенням обсягів експорту;

ü зменшенням обсягів імпорту;

ü підвищенням внутрішньої ціни товарів (експорту і імпорту).

При ціновому підході поліпшення торгівельного балансу забезпечується лише за умови високої цінової еластичності експорту. Так пропозиція іноземної валюти збільшується у випадку цінової еластичності експорту, що перевищує 1.

Загалом, до основних заходів регулювання платіжного балансу з метою стримування імпорту товару та стимулювання експорту, залучення іноземного капіталу і обмеження вивезення капіталів країн з дефіцитним платіжним балансом належать:

- девальвація

- дефляційна політика

- валютні обмеження

- фінансова та грошово-кредитна політика

- спеціальні заходи державного впливу на платіжний баланс.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Чинники, які впливають на стан платіжного балансу	\|	Платіжний баланс Японії

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.