В процесі діяльності будь-яка компанія використовує позикові кошти одержані у вигляді:
1) довгострокових кредитів від комерційних банків і інших компаній;
2) випуску облігацій, із визначеним терміном погашення і номінальну відсоткову ставку.
В першому випадку вартість позикового капіталу дорівнює відсотковій ставці кредиту і визначається шляхом договірної угоди між кредиторами і позичальником в кожному конкретному випадку окремо.
В другому випадку вартість капіталу визначається рівнем дохідності до погашення, який може бути розрахований за формулою:
(7)
де: Р – поточна ринкова ціна облігації; С – щорічна відсоткова виплата (купон); N – номінальна вартість облігації; t – кількість років, які залишились до погашення облігації.
Якщо компанія має намір залучити позиковий капітал, то вона повинна виплачувати за залученими засобами відсотковий дохід, як мінімум рівний дохідності за існуючими облігаціями. Таким чином, внутрішня дохідність за існуючими облігаціями компанії буде представляти собою вартість залученого додатково капіталу.
Якщо в компанії з’являються додаткові кошти, то вона може їх використати на придбання існуючих облігації за ринковою вартістю. Зробивши це вона отримає дохід, який би отримав любий інвестор, якщо би він придбав облігації за ринковою вартістю і утримував їх у себе до моменту погашення.