Методи визначення вартості власного капіталу

Вартість капіталу передусім – це дохідність, яку бажають одержати тримачі звичайних акцій. При цьому, виплата дивідендів за звичайними акціями не є юридичним зобов’язанням компанії, тому виникають складності у розрахунку прогнозованих значень ціни джерела капіталу «звичайної акції». Існує декілька методів розрахунку, кожен з яких базується на інформації, що є в розпорядженні того, що здійснює розрахунки.

Модель прогнозованого росту дивідендів (модель Гордона). Відповідно до даної моделі:

(2)

або

(3)

де: r_s – ціна звичайної акції як джерела фінансування;D₁ – величина дивідендів за звичайною акцією в перший рік реалізації інвестиційного проекту; P₀ – ринкова вартість звичайної акції; g – прогнозований темп приросту дивідендів.

Перша формула використовується у випадку, якщо величина виплачених дивідендів не змінюється від періоду до періоду, відповідно, для визначення вартості капіталу, мобілізованого емісією привілейованих акцій; друга – якщо дивіденди зростають з постійним темпом g.

Цінова модель ринку капіталу (САРМ). Інакше в науковій фінансовій літературі дана модель називається моделлю оцінки капітальних активів. Відповідно до моделі САРМ:

(4)

де: r – ставка дохідності за без ризиковим вкладенням; r_f – середня по ринку дохідність; – фактор (коефіцієнт) ризику конкретної компанії.

САРМ розраховується як сума безризикової процентної ставки на ринку капіталів () та премії за ризик вкладень у конкретний об'єкт інвестицій. Отже, ставка вартості власного капіталу за методом САМР залежить від трьох компонентів:

þ безризикової ставки на ринку капіталів ();

þ середньої дохідності ринкового портфеля інвестицій ();

þ коефіцієнта .

Перший компонент. Безризикова ставка дохідності по ринку характеризує мінімальний рівень дохідності, яку може отримати інвестор, вкладаючи кошти в активи з мінімальним ризиком. Для цих цілей рекомендується враховувати дохідність за державними єврооблігаціями (протягом 2006 р. – від 7 до 9%). Для розрахунків рекомендується підбирати дохідність облігацій, строк погашення яких збігається зі строком інвестування коштів в оцінюваний об'єкт.

Другий компонент. Середньоринкова премія за ризик розраховується як різниця між середньою дохідністю по ринку в цілому та безризиковою процентною ставкою. Вона характеризує ризик вкладень коштів на ринку, до якого відноситься об'єкт оцінки. У разі здійснення інвестицій на українському ринку премія за ризик відповідає додатковій доходності за інвестиціями в країни центральної та східної Європи (в 2008 р. 8%).

Премія за ризик вкладень в оцінюваний об'єкт розраховується шляхом множення середньоринкової премії за ризикна коефіцієнт , що характеризує ризик вкладень у конкретний актив. Основна проблема використання САРМ в Україні полягає в складності розрахунків середньої дохідності ринкового портфеля інвестицій та коефіцієнта .

Третій компонент (бета-фактор). Через -коефіцієнт в моделі САРМ позначається систематичний ризик. Він характеризує залежність між середньою доходністю ринкового портфеля та доходністю об'єкта оцінки. Для розрахунку «бета» слід обробити статистичні дані, які характеризують варіацію (коливання) рентабельності обраного об'єкта інвестицій за декілька попередніх періодів, безризикову процентну ставку та середню дохідність ринкового портфеля. З цією метою слід розрахувати такі показники:

þ середнє квадратичне (стандартне) відхилення () значень рентабельності аналізованого активу () в окремі періоди від середньої рентабельності активу за досліджуваний період ();

þ коефіцієнт кореляції , щільності зв'язку між нормою доходності досліджуваного активу та середньою нормою дохідності по ринку в цілому ;

þ середньоквадратичне (стандартне) відхилення () рентабельності інвестицій по ринку в цілому.

В країнах з розвинутим фондовим ринком для орієнтації потенційних інвесторів випускають спеціальні довідники, які містять інформацію про для більшості крупних компаній і використання зазначеної моделі не викликає ніяких проблем.

За наявності вказаних показників -коефіцієнт (систематичний ризик інвестицій в актив А) рекомендується розраховувати за таким алгоритмом:

(5)

Значення -коефіцієнта інтерпретують таким чином:

якщо = 1, то ризик інвестицій в аналізований актив знаходиться на рівні ринкового, а отже і премія за ризик буде наближеною до середньоринкової ставки дохідності;

якщо > 1, то вкладення в актив будуть вважатися такими, яким властивий вищий, ніж середньоринковий рівень ризиковості, а отже, інвестори вимагатимуть більшу, ніж середньоринкову норму дохідності;

якщо < 1, то це свідчить про нижчий за средньоринковий ризик інвестицій в аналізований актив, як наслідок – премія за ризик, на яку сподіватиметься інвестор, буде меншою, ніж середньоринкова;

якщо = 0, то це означає, що ризик вкладень в актив становить 0; йдеться про безризикові інвестиції.

Модель прибутку на акцію. Дана модель оцінки вартості власного капіталу базується на показнику «прибуток на акцію», а не на величину дивіденду. Багато інвесторів стверджують, що саме цей показник відображає реальний рівень дохідності незалежно від того, чи виплачує компанія дивіденди, або реінвестує, для збільшення інвестиційних доходів інвесторів в майбутньому.

Вартість компанії за даною моделлю визначається за формулою:

(6)

де: EPS – величина прибутку в розрахунку на одну акцію; P – ринкова ціна однієї акції.

Слід відмітити, що подані вище моделі є оціночними. При цьому, жодна з них не може дати точну оцінку вартості капіталу міжнародної компанії.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Роль міжнародних корпорацій в світовому русі капіталу	\|	Моделі визначення запозиченого капіталу.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.