• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Консульські установи

Консульська установа– це закордонний орган зовнішніх зносин держави, що представляє її на визначеній угодою території держави перебування і здійснює захист прав та інтересів своєї держави, її громадян та юридичних осіб.

Консульський корпус у вузькому розумінні означає це сукупність глав усіх консульських установ, розташованих у державі перебування, а у широкому – сукупність усіх консульських посадових осіб цих установ.

Консульські установи, на відміну від дипломатичних представництв, діють не в масштабах держави перебування в цілому, а в межах консульського округу, що визначається за згодою держави перебування та представленої держави. Кількість консульських округів, місце знаходження консульств, а також їх повноваження визначаються двосторонніми консульськими договорами (конвенціями) між державою перебування та представленою державою. Загальні засади діяльності консульських установ та їх правовий статус визначаються Віденською конвенцією про консульські зносини 1963 р. та Факультативними протоколами до неї, а також актами національного законодавства, зокрема, Консульським статутом України, затвердженим Указом Президента України від 02.04.1994 р. № 127/94, Положенням про нештатних (почесних) консулів України, затвердженим Указом Президента України від 17.02.1997 р. № 150/97, Інструкцією про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженою наказом МЗС України від 04.06.2002 р. № 113 тощо.

Консульські відносини виникають одночасно зі встановленням дипломатичних відносин, а при їх відсутності – за окремою угодою між державами. Згода держави перебування на відкриття на її території консульської установи є обов’язковою.

Віденська конвенція про консульські зносини 1963 р. передбачає такі класи консульських установ:

· генеральні консульства;

· консульства;

· віце-консульства;

· консульські агентства.

Консульські установи у своїй діяльності підпорядковуються міністерству закордонних справ чи іншому зовнішньополітичному відомству, а також постійно діючим дипломатичним представництвам представленої держави. У випадку, коли на території держави перебування консульські установи певною державою не утворені, виконання консульських функцій покладається на консульський відділ постійних дипломатичних представництв цих держав.

Консульські установи виконують такі функції:

· захист інтересів представленої держави, її громадян та юридичних осіб;

· сприяння розвиткові торгівельних, економічних, культурних, наукових та інших зв’язків між державами;

· з’ясування всіма законними засобами умов і подій в державі перебування і повідомлення про них власному уряду;

· видача паспортів громадянам своєї держави та віз чи інших подібних документів особам, що виїздять у представлену державу;

· консульський та військовий облік громадян представленої держави, які постійно проживають чи тимчасово перебувають на території консульського округу;

· надання допомоги і сприяння громадянам і юридичним особам представленої держави у представництві їхніх інтересів у судових та інших органах держави перебування;

· надання допомоги морським та повітряним суднам, зареєстрованим у представленій державі, а також їх екіпажам;

· вчинення нотаріальних дій;

· вчинення актів громадянського стану та інших актів адміністративного характеру.

Названі функції виконуються консулами особисто, а за їх дорученням – і іншими консульськими посадовими особами.

Штат консульської установи складається з таких категорій осіб:

1) консульські посадові особи – будь-які особи, включаючи голову консульської установи, яким доручено виконання консульських функцій (генеральний консул, консул, віце-консул, консульський агент і секретар консульської установи), а також особи, прикомандировані до консульської установи для підготовки до служби в консульських установах (стажисти);

2) консульські службові особи – будь-які особи, що виконують адміністративні чи технічні обов’язки в консульській установі;

3) працівники обслуговуючого персоналу.

Виділяються дві категорії консульських посадових осіб – штатні консульські посадові особи і почесні консульські посадові особи. Останні призначаються з числа громадян держави перебування за особливі заслуги перед представленою державою, за умови отримання відповідного дозволу з боку держави перебування. Почесні консули хоча і виконують консульські функції за дорученням представленої держави, але не перебувають на дипломатичній, консульській чи державній службі цієї держави.

Відповідно до ст. 9 Віденської конвенції про консульські зносини встановлено такі класи голів консульських установ:

· генеральний консул (очолює генеральне консульство);

· консул (очолює консульство);

· віце-консул (очолює віце-консульство або тимчасово заміщує консула);

· консульський агент (очолює консульське агентство).

Голова консульської установи (консул) призначається, як правило, зовнішньополітичним відомством представленої держави з повідомленням держави перебування. Процедура призначення консула складається з таких стадій:

1. Прийняття компетентним органом представленої держави рішення про призначення певної особи на посаду голови консульської установи. Таке рішення може прийматися главою держави, головою уряду чи головою зовнішньополітичного відомства. Відповідно до ст. 9 Консульського статуту консул призначається на посаду Міністром закордонних справ України.

2. Видача особі на підставі рішення про її призначення на посаду консула спеціального посвідчення, що підтверджує її повноваження – консульського патенту. У консульському патенті вказуються повне ім’я та прізвище консула, його клас, консульський округ та місцезнаходження консульської установи.

3. Передача дипломатичними каналами консульського патенту державі перебування.

4. Надання державою перебування згоди на призначення цієї особи на посаду голови консульської установи (екзекватури). Екзекватура може мати будь-яку форму – від окремого письмового документа (посвідчення, ноти) до напису на консульському патенті. З моменту отримання екзекватури консул вважається призначеним на посаду і може приступати до виконання своїх обов’язків.

У випадку, якщо консульська установа на території держави перебування не утворюється, а виконання консульських функцій покладається на консульські відділи дипломатичних представництв, завідуючий консульським відділом посольства чи постійної місії призначається в загальному порядку призначення працівників дипломатичного представництва.

Повноваження голови консульської установи припиняються з таких підстав:

1. Відкликання представленою державою.

2. Анулювання екзекватури державою перебування.

3. Оголошення голови консульської особи небажаною особою (persona non grata) у державі перебування.

4. Вихід території консульського округу зі складу держави перебування.

5. Закриття консульської установи.

6. Оголошення стану війни між державами.

Розірвання дипломатичних зносин між державами не визнається автоматичною підставою для розірвання і консульських зносин. Щоправда, в таких випадках представлена держава через побоювання за безпеку власних громадян часто призупиняє і роботу консульських установ, а їх функції за взаємною згодою можуть бути передані консульським установам або дипломатичним представництвам третіх держав. Наприклад. Під час Другої світової війни консульські інтереси багатьох воюючих держав за кордоном представляла Швейцарія.

За аналогією з дипломатичними привілеями та імунітетами виділяються привілеї та імунітети консульської установи та особисті привілеї та імунітети консульських працівників.

До привілеїв та імунітетів консульської установи відносяться:

1. Право використання державного прапора і офіційної символіки представленої держави. Щоправда, уже склався стійкий звичай, згідно з яким на приміщенні консульської установ державний прапор представленої держави не піднімається, якщо у тому ж населеному пункті розташоване і дипломатичне представництво цієї держави.

2. Недоторканність приміщень консульських установ, включаючи резиденцію голови консульської установи. Щоправда, на відміну від недоторканності приміщень дипломатичних представництв, держава перебування може порушувати недоторканність приміщень консульської установи у випадку пожежі чи іншого стихійного лиха, що вимагає застосування невідкладних заходів захисту.

3. Недоторканність архівів, документів, офіційного листування та транспортних засобів консульської установи.

4. Свобода відносин з урядом і дипломатичним представництвом своєї держави, в т.ч. з використанням дипломатичних кур’єрів та криптографічних шрифтів. Використання засобів зв’язки консульським установами здійснюється в тому ж порядку, що і дипломатичними представництвами.

5. Фіскальний імунітет, тобто звільнення консульської установи від сплати будь-яких податків і зборів, крім тих що представляють собою плату за надання конкретних видів послуг.

6. Митний імунітет, тобто звільнення консульської установи від сплати ввізного (вивізного) мита та митного огляду при ввезенні (вивезенні) товарів і транспортних засобів, призначених для офіційного використання представництвом.

Встановлюються такі особисті привілеї та імунітети працівників консульських установ:

1. Особиста недоторканність – консульські посадові особи не можуть бути заарештовані чи затримані інакше, ніж за рішенням судових органів за обвинуваченням у вчиненні тяжкого злочину.

2. Імунітет від юрисдикції адміністративних і судових органів щодо відповідальності за дії, вчинені при виконанні своїх службових обов’язків, крім вимог про відшкодування шкоди, заподіяної транспортним засобом, а також вимог про виконання договорів, укладених поза межами службових повноважень.

3. Звільнення від обов’язку реєстрації як іноземців на території держави перебування, отримання дозволу на проживання та працевлаштування.

4. Фіскальні імунітети. Консульські посадові особи і адміністративно-технічний персонал консульства звільняються від сплати усіх податків і зборів, за винятком непрямих податків, що включаються до ціни товару, податків на особисте нерухоме майно, податків (зборів), що стягуються при відчуженні майна, податків на спадщину та деяких інших податків та зборів. Обслуговуючий персонал звільняється від сплати податків і зборів на отриману заробітну плату.

5. Митний імунітет. Працівники консульських установ та члени їх сімей звільняються від сплати ввізного (вивізного) мита при переміщенні через митний кордон предметів, призначених для особистого споживання. Особистий багаж цих осіб звільняється від митного огляду, якщо нема підстав вважати, що в ньому перевозяться предмети, ввезення чи вивезення яких заборонене.

Двосторонніми консульськими договорами може встановлюватися більш широкий перелік консульських привілеїв та імунітетів. Останнім часом, як правило, для консульських установ та їх голів передбачаються такі ж привілеї та імунітети, як для дипломатичних представництв та їх голів.

Віденська конвенція про консульські зносини забороняє консульським посадовим особам займатися професійною чи комерційною діяльністю з метою отримання особистого прибутку. Якщо такою діяльністю займаються працівники адміністративно-технічного чи обслуговуючого персоналу, вони втрачають належні їм привілеї та імунітети.

Читайте також:

1. Акт експертизи підписується кожним експертом і засвідчується печаткою медичної установи, на базі якої проводилася судово-психіатрична експертиза.
2. Алгоритм перевірки кошторису бюджетної установи
3. Банківські установи на кредитному ринку
4. Бюджетні установи отримують кошти на своє функціонування з бюджету виключно на основі фінансових документів, які називаються кошторисами.
5. Бюджетні установи як платники податків і платежів до бюджету.
6. Бюджетні установи: сутність та класифікація.
7. Визнаються також шлюби зареєстровані українською державою за кордоном – консульські шлюби.
8. Грошові кошти в касі установи.
9. Договірні фінансово-кредитні установи
10. Інвестиційні фінансово-кредитні установи
11. Кадрові та рекрутингові агенції як приорітетні установи працевлаштування молоді.

Переглядів: 6516