Емпірична психологія Джона Локка

Психологічне вчення Бенедикта Спінози

Психологічна теорія Р.Декарта

Спираючись на закони механіки, Декарт (1596-1650) увів поняття рефлексу (сам термін з'явився пізніше). Теорія нервових «трубок» Декарта є однією з перших теорій нервової діяльності. Достовірне знання про устрій нервової системи та її функцій було в ті часи мізерним. Декарту ця система бачилася у формі "трубок", по яких проносяться легкі повітряноподібні частки ("тваринні духи"). Зовнішній імпульс приводить ці "духи" у рух і заносить у мозок, звідки вони автоматично відбиваються до м'язів.

Декарт протиставив душу й тіло (дуалізм): тіло й свідомість - це незалежні одна від одної сутності (субстанції). Тіло може тільки рухатися, душа – тільки мислити.

Існування душі підтверджується єдиною ознакою – безпосередньою усвідомлюваністю власних проявів ("Мислю – отже, існую"). Предметом психології стає свідомість: душа мислить завжди, завжди знає про свій психічний зміст; несвідомої психіки не існує.

Р.Декарт був раціоналістом і вважав, що істинне знання втілене у вроджених ідеях. Вони відкриваються тільки розуму (за допомогою раціональної інтуїції) й не мають потреби у додатковій інформації, одержуваній від органів чуття.

Пошуки мислителів XVII ст. були спрямовані на те, щоб спростувати дуалізм Декарта, покінчити з розривом тілесної й духовного.

Спінозі (1632-1677) належить концепція психофізичного монізму: є єдина, вічна субстанція – Природа, яка має дві основні властивості – протяжність (тілесність) і мислення (духовність). Безглуздо представляти людину місцем зустрічі тілесної й духовної субстанцій. Людина є цілісною тілесно-духовною істотою.

Локка (1632-1704) називають "батьком емпіричної психології".

Локк виступав проти положення Декарта про вроджені ідеї. Як і Гоббс, він сповідував дослідне походження всіх знань. Постулат Локка: "Немає нічого у розумі, чого б не було раніше у відчутті".

Докази відсутності вроджених ідей:

1) якби ідеї були вродженими вони були б відомі й дорослому, і дитини, і нормальній людині, і дурню;

2) якби ідеї були вродженими, то всі люди в даному суспільстві дотримувалися б однакових моральних і політичних переконань.

Психіка дитини є "чистою дошкою" (tabula rasa), на якій життя пише свої письмена. Психіка дитини формується тільки в процесі її життя.

Джерела досвіду:

1) відчуття- ідеї, які "доставляють" органи чуття;

2) рефлексія - внутрішнє сприймання діяльності нашого розуму.

Ідеями правлять закони асоціації.

Несвідоме у філософській концепції Готфріда-Вільгельма Лейбніца (1646-1716)

Лейбніц писав про те, що у душі є такі сприймання, які вона не усвідомлює. У душі безупинно відбувається непомітна діяльність неусвідомлюваних сприйманьабо"малих перцепцій". Їх усвідомлювання стає можливим завдяки особливому психічному акту – апперцепції, яка включає увагу й пам'ять.

Теорія пізнання. Лейбніц полемізував з Локком і запропонував інший погляд: "Немає нічого у розумі, чого не було б раніше у відчуттях, за винятком самого розуму".

Лейбніц використовує порівняння душі з полотном (екраном) у темній кімнаті, який може приймати зображення ззовні, але це полотно має якісь складки як деякі вроджені особливості душі.

Він визнавав наявність у розумі деяких вроджених ідей, але вроджені ідеї не є готовими поняттями, а є тільки задатками, нахилами розуму, можливостями, які ще мають бути реалізовані.

Психофізичний паралелізм. Лейбніц вважав, що залежність психіки від тілесних впливів – ілюзія. Душа й тіло роблять свої операції самостійно й автоматично. Разом з тим між ними існує наперед визначена гармонія; вони подібні до пари годинників, які завжди показують один і той самий час, тому що запущені з великою точністю.

6. Провідні ідеї психології XVIII ст.

Просвітництвоозначає прагнення силою пізнання освітити наскрізь все існуюче. Мислителі, які представляли цю течію, вважали головною причиною всіх людських лих неуцтво. Вони прагнули ствердити в розумах людей замість помилкового знання наукове, перевірене дослідом і розумом.

На перший план виходить проблема співвідношення біологічного і соціального у психіці людини. Матеріалісти епохи Просвітництва відстоювали ідею нероздільного зв'язку людини з навколишнім середовищем – природним і соціальним, стверджували здатність чуттєвого досвіду слугувати єдиним гарантом раціонального знання про зовнішній світ, нероздільність психічних явищ і нервового субстрату, який їх виробляє.

Емпірична психологія свідомості, основи якої були закладені Локком, продовжувала розвиватись в Англії, Франції й Німеччині. В Англії одержала особливе поширення й розвиток лінія розробки ідей Локка про асоціацію.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Емпіризм Ф.Бекона	\|	Німецька психологія XVIII ст.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.