• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття шлюбу, умови та порядок його укладення

Шлюб - це сімейний союз чоловіка і жінки, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Характерними ознаками шлюбу є:

- шлюб - захищений державою союз чоловіка та жінки, який ґрунтується на моногамному зв'язку;

- шлюб - це вільний союз;

- шлюб - рівноправний союз (жінка та чоловік рівні між собою як щодо особистих прав - право на прізвище, місце проживання, вибір професії, так і щодо майна, яке нажите спільно під час шлюбу);

- метою шлюбу є створення сім'ї, народження та виховання дітей, взаємна матеріальна і моральна підтримка її членів;

- шлюб укладається з додержанням встановлених державою певних правил (наприклад, реєстрація шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану).

Для вступу у шлюб законодавство передбачає цілий ряд умов.

Для укладення шлюбу необхідна згода осіб, які одружуються, і досягнення ними шлюбного віку. Шлюбі вік, згідно з ст.22 СК України, встановлюється у 18 років для чоловіків І в 17 років для жінок. При цьому заявою особи, яка досягла 14 років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлені, що це відповідає її Інтересам (ч. 2 ст. 23 СК).

Особи, які одружуються, мають бути взаємно обізнані про стан здоров'я один одного.

Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, вважаються зарученими. При цьому заручини не створюють обов'язку вступу до шлюбу.

Шлюб укладається в державних органах реєстрації актів цивільного стану. Та закон не заборонає релігійного обряду шлюбу, але і не надає йому правового значення.

Особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям, може бути укладено шлюбним договір (ст. 92 СК). Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхи майнові права та обов'язки. Шлюбним договором можуть бути визначені майнові права та обов'язки подружжя як батьків. При цьому шлюбний договір не може:

- регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми;

- зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені Сімейним кодексом, а також ставити одного з подружжі у надзвичайно невигідне матеріальне становище.

Шлюбний договір укладається у письмовій формі та нотаріально посвідчується.

На укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків (піклувальника), засвідчена нотаріусом.

Якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу, він набирає чинності у день реєстрації шлюбу Якщо шлюбний договір укладено подружжям, він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення.

Умови шлюбного договору можуть бути змінені подружжям. Угода про зміну шлюбного договору нотаріально посвідчується.

Подружжя має право на відмову від шлюбного договору. Тоді права та обов'язки, встановлені шлюбним договором, припиняються в день подання до нотаріуса заяви про відмову від нього.

На вимогу одного з подружжя шлюбний договір може бути розірваний за рішенням суду з підстав, ще мають істотне значення, зокрема в разі неможливості його виконання.

Шлюбний договір на вимогу одного з подружжя або іншої особи, права та інтереси якої цим договором порушені, може бути визнаний недійсним за рішенням суду.

Визнання шлюбу недійсним

Шлюб може бути визнаний недійсним за наявності таких підстав:

- в разі порушення умов І порядку укладення шлюбу (відсутність взаємної згоди, недосягнення шлюбного віку, наявність перешкод для укладення шлюбу);

- в разі реєстрації шлюбу без наміру створити сім'ю (фіктивний шлюб).

Відповідно до ст. 39 СК України недійсним є шлюб:

- зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі;

- зареєстрований між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою;

- зареєстрований з особою, яка визнана недієздатною.

За заявою заінтересованої особи орган державної реєстрації актів цивільного стану анулює актовий запис про шлюб, зареєстрований із зазначеними особами.

Шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка. Згода особи не вважається вільною тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано з результаті фізичного чи психічного насильства.

4. Підстави та порядок розірвання шлюбу(на самостійне вивчення)

5. Особисті права та обов'язки подружжя

Сімейний кодекс встановлює значний обсяг особистих немайнових прав та обов'язків подружжя.

Так, закріплюється право на материнство та право на батьківство. Небажання чоловіка мати дитиет (відмова дружини від народження дитини) або нездатність його (її) до зачаття дитини (до народження дитини може бути причиною розірвання шлюбу. Позбавлення жінки (чоловіка) здійснення репродуктивної функції \ зв'язку з виконанням нею (ним) конституційних, службових, трудових обов'язків або в результаті протиправної поведінки щодо неї (нього) є підставою для відшкодування завданої їй (йому) моральної шкоди.

Вагітній дружині мають бути створені в сім'ї умови для збереження її здоров'я та народження здорової дитини.

Дружині-матері мають бути створені в сім'ї умови для поєднання материнства із здійсненням нею інших прав та обов'язків.

Дружина та чоловік мають рівне право:

на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань (ст.51 СК);

на фізичний та духовний розвиток, на здобуття освіти, прояв своїх здібностей, на створення умов для

праці та відпочинку (ст.52 СК);

на обрання прізвища одного з них як їхнього спільного прізвища або приєднання до свого прізвища

прізвища другого з подружжя (ст. 53 СК).

Дружина, чоловік мають право розподілити між собою обов'язки в сім'ї. Всі найважливіші питання сім'ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. До того ж, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї. Дружина та чоловік зобов'язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім'ї. Дружина та чоловік мають право на вибір місця свого проживання.

Дружина та чоловік мають право вживати заходів, які не заборонені законом і не суперечать моральним нормам суспільства, щодо підтримання шлюбних відносин.

6. Майнові права подружжя

Новий Сімейний кодекс чітко розмежовує право особистої приватної власності дружини та чоловіка, вліво спільної сумісної власності подружжя, права та обов'язки щодо утримання. Так, особистою приватною власністю дружини, чоловікає (ст.57 СК):

- майно, набуте нею/ним до шлюбу;

- майно, набуте нею/ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

- майно, набуте нею/ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто.

Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть коли вони придбані за рахунок спільних коштів подружжя. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона/він одержали за особисті заслуги; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй/йому належала, а також як відшкодування завданої їй/йому моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності,незалежно від того, що один з них не має з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, доглядза дитиною, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст. 60 СК).

7. Взаємні права та обов'язки батьків і дітей

Взаємні права та обов'язки батьків і дітей базуються на походженні дітей, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану.

• Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Це визначається на підставі Свідоцтва про шлюб і документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини. Дружина, чоловік мають право подати до державного органу реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про визнання чоловіка батьком дитини.

Мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою (ст. 141 СК). Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Аналогічно цьому, діти мають рівні права та обов'язки щодо батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.

Мати, батько дитини, які перебувають у шлюбі, а також мати, яка не перебуває у шлюбі, зобов'язав забрати дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоро

Згідно зі ст. 145 СК прізвище дитини визначається за прізвищем батьків.

Якщо мати й батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Вони такси можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з'єднання їхніх прізвищ.

Батьки зобов 'язанівиховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї civ та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Вони також повинні піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний і моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (ст. 150 СК).

Згідно з ст.151 СК батьки мають право:

- на особисте виховання дитини;

- залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним і юридичним особам:

- обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства;

- на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та сина;

- на звернення до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники.

Слід зауважити, що неповнолітні батьки мають такі самі права та обов'язки щодо дитини, як і повнолітні батьки, і можуть їх здійснювати самостійно. Дитина, в свою чергу, має право:

• звертатися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій;

• звертатися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла 14 років.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування, зокрема, якщо хтось із них перебуває у надзвичайній ситуації (лікарні, місці затримання та позбавлення волі тощо). Здійснення батьками своїх прав і виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків, а яка досягла 10 років, визначається за спільною згодою батьків і самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначається нею самою.

8. Усиновлення, опіка, піклування, патронат

Діти, що позбавлені батьківського піклування можуть бути усиновленими, над ними може бути встановлена опіка, піклування, патронат.

Усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене а підставі рішення суду (ст.201 СК).

Усиновленою може бути дитина, покинута в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров'я або яку - дмовилися забрати батьки, інші родичі, яку було підкинуто чи знайдено.

Усиновлювачем дитини може бути повнолітня дієздатна особа.

Над дітьми, які залишилися без батьківського піклування, може бути встановлена опіка або піклуванн Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування — над дитиною у віці від 14 до 18 років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом (ст.243 СК). Опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.

Опікун, піклувальник зобов'язанийвиховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти. При цьому опікун, піклувальник має право:самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини та рекомендацій органу опіки та піклування; вимагати повернення дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду.

Дитина, над якою встановлено опіку або піклування, має право.

• на проживання в сім'ї опікуна або піклувальника, на піклування з його боку;

• на забезпечення їй умов для всебічного розвитку, освіти, виховання і на повагу до її людської гідності;

• на збереження права користування житлом, в якому вона проживала до встановлення опіки або піклування. У разі відсутності житла така дитина має право на отримання його відповідно до закону;

• на захист від зловживань з боку опікуна або піклувальника (ст.247 СК).

За договором, про патронат орган опіки та піклування передає дитину, яка є сиротою або з інших причин позбавлена батьківського піклування, на виховання у сім'ю іншої особи (патронатного вихователя) де досягнення дитиною повноліття, за плату (ст.252 СК).

На передачу дитини у сім'ю патронатного вихователя потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку, що може її висловити.

Патронатний вихователь зобов 'язаний :

> забезпечити дитину житлом, одягом, харчуванням тощо;

> створити дитині умови для навчання, фізичного та духовного розвитку;

> захищати дитину, її права та інтереси як опікун або піклувальник, без спеціальних на те повноважень (ст. 255 СК).

Договір про патронат припиняється у разі відмови від нього вихователя або дитини, яка досягла 14 років. Він може бути розірваний за згодою сторін або за рішенням суду у разі невиконання вихователем своїх обов'язків або якщо між ним та дитиною склалися стосунки, які перешкоджають виконанню обов'язків за договором.

Питання на семінарське заняття №4

1. Відносини, які регулюються цивільним правом. Учасники цивільних правовідносин

2. Цивільна правоздатність і дієздатність фізичних осіб

3. Юридична особа в цивільному праві

4. Майнові права фізичних та юридичних осіб

5. Право власності та його конституційний захист. Форми і види власності

6. Інтелектуальна власність

7. Поняття цивільного договору. Види договорів

8. Загальна характеристика окремих видів договорів

а) договір купівлі-продажу

б) договір найму

в) договір позики

г) договір дарування

9. Поняття цивільно-правової відповідальності

10. Основні положення спадкового права

11. Поняття шлюбу, умови та порядок його укладення

12. Підстави та порядок розірвання шлюбу

13. Особисті і майнові права та обов'язки подружжя

14. Взаємні права та обов'язки батьків і дітей

15. Усиновлення, опіка, піклування, патронат

Теми рефератів на семінарське заняття №4

1. Повна, часткова, неповна дієздатність фізичних осіб.

2. Класифікація юридичних осіб

3. Способи припинення юридичних осіб

4. Реальні і консенсуальні договори.

5. Конклюдентні дії при укладенні договорів

6. Форвардні і ф’ючерсні угоди.

7. Правочин, угода, договір. Єдність і відмінність понять.

8. Порядок прийняття спадщини.

9. Шлюбний контракт і його роль при укладенні шлюбу.

ЛЕКЦІЯ 9.

Читайте також:

1. II. Поняття соціального процесу.
2. The peace – порядок
3. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
4. А.1. Порядок Magnoliales - магнолієцвіті
5. А/. Поняття про судовий процес.
6. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
7. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
8. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
9. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.
10. Аналогія як умовивід
11. Антидоти і порядок їхнього використання. Само і взаємодопомога при ураженні ОР.
12. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ

Переглядів: 6783