Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Види права власності

Довгийчас римляни визнавали найбільш давній, відомий щеза Законами XII таблиць вид права власності — квіритську влас­ність. Межі і зміст цього права бу­ли встановлені цивільним правом і свої витоки ведуть з глибокої давнини. Квіритами спочатку називали тільки римських громадян, які відносилися до одноіменного старовинного роду, а квіритське право власності встановлювалося на особливо важливі з точки зору господарювання речі (рабів, землю, худобу, сервітути) і ли­ше пізніше воно поширилося на інші речі. Характерним є й те, що спочатку його суб'єктами могли бути тільки римські громадяни, а потім—латини, оскільки вони одержали кримську правоздат­ність у сфері майнових відносин.

Іншою характерною рисою квіритського права власності були суворо встановлені форми набуття її: манципація і поступка пра­ва в ході процесу .

Квіритська власність була лише римською, національною, ма­ла замкнутий характер, кастові риси. Поки існувала Римська дер­жава-місто, вона повністю відповідала його внутрішнім потребам, проте з виходом Риму за межі своїх міських стін вона стала галь­мом розвитку цивільного обороту.

Преторська, або бонітарна, власність — це власність, що одер­жала захист від претора, стає його майном. Консерва­тивний характер права квіритської власності не тільки не сприяв цивільному обороту, а й стримував розвиток права власності. Як відомо, об'єкти права квіритської власності могли відчужуватися лише засобами, встановленими для цього правовими формами,— манципацією і поступкою права. Якщо ж річ на­бували без дотримання вимог зазначених форм, то право власності до набувача не переходило з усіма наслідками, що з цього випли­вали. Відчужувач речі залишався квіритським власником, а набу­вач ставав лише добросовісним володільцем без права на річ. Фе­тишизація .правового формалізму в цьому випадку підривала уста­

леність цивільного обороту, породжувала невпевненість у приват­них відносинах. Квіритський власник, що продав свою річ без дотримання формальних вимог манципації, не міг перенести на на­бувача речі своє квіритське право власника. За спливом певного часу відчужувач речі на підставі права квіритської власності, що формально зберігалося за ним, мав право вимагати повернення проданої ним речі, незважаючи на те, що вона фактично була пе­редана продавцем покупцеві і продавець одержав за неї обумов­лену ціну. Внаслідок формалізму римського права ця безпідстав­на і неправомірна вимога задовольнялася, що викликало справед­ливе обурення навіть серед пануючого стану.

Виявивши невідповідність цивільної правової норми фактичним відносинам, що складалися, претор вдається до практичних дій для усунення цього протиріччя. В одному із своїх едиктів він проголо­шує, що надалі буде надавати захист покупцеві речі, який її набув без дотримання встановлених формальностей. Преторське прави­ло, як таке, що відповідало інтересам рабовласників, поступово стає правовою нормою. Введення цього правила претором призве­ло до втрати значення поділу речей на манципні і неманципні, ос­кільки манципацію як спосіб набуття права власності фактично було визнано недоцільною.

Отже, були усунені формальні обмеження квіритської власно­сті. Паралельно виникла преторська власність. Для її захисту був встановлений спеціальний публіціанський позов.

Дослідження останніх років підтвердили, що, крім квіритської, римське приватне право ніякої іншої власності не знало. Аргумен­тація цих тверджень недостатньо переконлива, а сама проблема потребує додаткових досліджень.

Власність перегрінів. Римляни змушені були вступати в цивіль­но-правові відносини з особами, які населяли територію навколо Риму і не мали статусу римського громадянина,— це так звані перегріни, тобто неримські громадяни. Врешті-решт їхнє тривале безправ'я виявилося невигідним передусім римським громадянам і спричинилося до надання перегрінам певної правоздатності. У ци­вільно-правовій сфері перегріни підпорядковувалися місцевим правовим системам.

На початку періоду республіки римляни змушені були допус­тити перегрінів до римської власності шляхом здійснення право­чинів, насамперед з приводу рухомих речей і в інтересах самих римських громадян. Деяким общинам і окремим громадянам-перегрінам надавалося право брати участь в цивільному обороті римлян .

Внаслідок цього деякі перегріни набували власність у римських громадян і таким способом ставали власниками речей, які раніше були у власності тільки римських громадян. Однак дозвільної участі в цивільному обороті римлян перегрініввсе ж таки не допус­кали. Участь їх обмежувалася окремими правочинами: манципацією і літеральними договорами. Набуте право власності захища­лося едиктами перегрінського претора шляхом «фіктивних позо­вів», тобто припускалося, що перегрін став римським громадяни­ном і тому на нього поширюються правові засоби захисту квіритської власності. Отже, права перегрінів порівняно з римськими громадянами були значно менше захищені. У багатьох випадках перегріни з приводу своїх речових прав вдавалися до володіль­ницьких інтердиктів, що не завжди забезпечувало надійний за­хист. Першоджерела не дають інформації про інші правові засо­би захисту прав власності перегрінів.

Провінційна власність. Внаслідок розширення загарбницьких війн виникає провінційна власність на землю. Земля підкорених Римом народів є власністю римського народу, тобто державною. Одна частина загарбаних земель попов­нювала державний фонд і була власністю держави, інша — також переходила у власність Римської держави, але залишалася при цьому у володінні і користуванні підкореного народу. Рим в будь-який час міг припинити це володіння і користування, оскільки був власником землі.

Земля з державного фонду передавалась у володіння і корис­тування, але тільки римським громадянам. Володільцями вели­чезних наділів провінційної землі були представники верхівки ра­бовласницького стану (оскільки тільки вони мали кошти і засоби для обробітку цих земель, що знаходилися далеко від Риму) одер­жували величезні прибутки від цієї провінційної власності за ра­хунок жорстокої експлуатації рабів і місцевого населення.

У II ст. за володільцями провінційних земель було визнано право, яке позначалося терміном, близьким до володіння, а фак­тично це було право власності. Вони могли не тільки володіти і користуватися наділами, а й розпоряджатися ними. Вважають, що захист провінційних земель засобами володільницьких інтер­диктів існував раніше—близько І ст. до н. е. Висока родючість провінційних земель, жорстока і безконтрольна експлуатація ра­бів і місцевого населення, як наслідок високий прибуток у поєд­нанні з розвитком обороту широко залучала наймогутніші сили римського населення до цих земель, збільшуючи їх величезні ба­гатства.

Провінційна власність на землю відрізнялася від квіритської на італійських землях головним чином тим, що власники провін­ційних земель зобов'язані були вносити до скарбниці певні плате­жі, які не стягувалися з квіритських власників. Окрім того, в ци­вільному обороті власники провінційних земель користувалися тільки засобами права народів. Дія норм цивільного права на них не поширювалася, що значною мірою вивільнюва­ні цивільний оборот у провінціях.

Розвиток римського приватного права, особливо права приват­ної власності в класичний період, мало ряд важливих наслідків. Поступове зближення цивільного права і права народів, відмова від манципації, визнання простої традиції при відчуженні зе­мель та іншого майна, а також усунення інших формальностей обороту зумовило розпад дуалізму між квіритською і бонітарною власністю. Відмінності між цими видами власності були усунені.

Зростання потреб Римської держави у коштах зумовило поши­рення спеціального податку і на італійські землі. Крім того, була встановлена єдина форма публічної реєстрації земельного право­чину на всій території Риму. Все це призвело до усунення право­вих відмінностей між італійськими і провінційними землями.

Отже, відмінності в правовому режимі різних видів власності за часів Юстініана повністю зникли. Натомість було вироблено єдине поняття права приватної власності . Характерними ознаками цього права були належність влас­ності приватним особам (фізичним і юридичним) і необмежені можливості отримання нетрудових доходів за рахунок експлуата­ції рабів та інших нижчих кіл вільного населення.


Читайте також:

  1. IV. Обов'язки і права керівника та заступника керівника подорожі
  2. А/. Право власності.
  3. А/. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.
  4. Аграрна реформа 1861 р. Скасування кріпостного права в надніпрянській Україны.
  5. Аграрна реформа 1861 р. Скасування кріпостного права в надніпрянській Україны.
  6. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
  7. Адміністративне право як галузь права
  8. Адміністративний захист об’єктів інтелектуальної власності від недобросовісної конкуренції
  9. Адміністративно-правовий захист об’єктів інтелектуальної власності
  10. Адміністративно-правовий захист права інтелектуальної власності
  11. Аксіологія права у структурі філософсько-правового знання. Соціальна цінність права.
  12. Акти застосування норм права в механізмі правового регулювання.




Переглядів: 2166

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Розділ VIII ПРАВО ВЛАСНОСТІ | Спільна власність

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.016 сек.