• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Спільна власність

Виключний характер права власності передбачав, що власни­ком даної речі може бути тільки єдина особа. Якщо одна особа має повне право власності на дану річ, то інша не могла мати та­кого самого права на цю ж річ. Один власник речі виключає ін­шого такого ж власника. Кілька прав на одну й ту саму річ не­можливі. Проте римські юристи, вивчаючи реальний стан справ, помітили, що на практиці часто виникають ситуації, за яких одна і та сама річ може бути власністю кількох осіб, наприклад у ви­падках, коли річ переходить у спадщину до двох або кількох спад­коємців або якщо особа, що не має достатніх коштів для набуття певної речі, укладає договір з кількома іншими особами з метою придбати цю річ спільно. У таких випадках одна і та сама річ є власністю кількох осіб. Отже, погляди римських юристів щодо виключного характеру права власності суперечили дійсності, зумо­вивши необхідність пошуку пояснення цього факту.

Ще давньоримський класик Сцевола висловлював ідею влас­ності багатьох осіб на одну річ в ідеальних частках . Ця ідея мала подальший розвиток. Цельз-син говорив: «Не може бути власності або володіння двох в повному обсязі, але вони мають власність в частині на все тіло роздільно».

Іншими словами, кожному із власників належить ідеальна частка речі, яку можна уявити подумки, а не фізично. Отже, не може бу­ти кількох прав власності на одну й ту саму річ, проте одне право власності на одну і ту саму річ може належати кільком особам, і тоді наявне право спільної власності.

Виходячи з вищевикладеної характеристики відносин власно­сті Цельза, кожний із власників має часткове право власності на всю річ в цілому, тобто кожний з них має право не на частину речі, а на частку в праві на річ. Таке розуміння права спільної власності означає, якщо річ буде зруйнована, зіпсована або якимсь іншим чином її вартість зменшиться чи просто річ впаде в ціні, кожний із власників зберігає свою частку права на частку, що залишилася, чи на уцінену річ. Наприклад, будинок, що належав за правом спільної власності двом співвласникам, згорів, від ньо­го залишилося всього кілька балок, вони належать двом спів­власникам відповідно їхнім часткам права. Такі ж наслідки були й у випадках, коли ціна будинку збільшувалася. Проте не слід змішувати частку права на річ в цілому з реальною долею права користування, що належить кільком співвласникам. Наприклад, трикімнатний будинок належить двом співвласникам у рівних част­ках права—по 1/2 кожному. Ідеальна частка кожного буде ста­новити 1/2 будинку. Кожному з них належить 1/2 права на буди­нок в цілому. При цьому реальна частка користування може бу­ти іншою — одному дві кімнати із трьох, другому — одна з трьох. Отже, реальні й ідеальні частки не співпадають.

Відносини спільної власності відповідають певним правилам. Оскільки річ в цілому і в усіх своїх частках належить всім влас­никам разом, то звідси випливає непорушне правило — розпоря­дження, володіння і користування річчю може здійснюватися тіль­ки за згодою всіх співвласників. При цьому не має значення, кому і яка частка (більша чи менша) права належить. Всі співволодільці рівні в своєму праві здійснювати право власності. Якщо хо­ча один із них не згоден з прийнятим рішенням, воно не могло бу­ти здійсненим. Кожне фактичне розпорядження усією річчю або хоча б найменшою її частиною стосується права спільної власно­сті на всю річ в цілому, яке не належить нікому окремо, а тільки

всім разом.

Однак кожний із співвласників має право на свій розсуд роз­поряджатися своєю часткою права спільної власності. Він може її продати, обміняти, передати в спадщину, подарувати і взагалі здійснити все, що не заборонено законом.

Однак переважне право на придбання відчужувальної одним із співвласників своєї частки права в спільній власності належить іншим співвласникам. Тільки при відмові їх від придбання зазна­

ченої частки співвласник-відчужувач має право продати свою ча­стку будь-якій третій особі.

Кожний із співвласників правомочний вимагати розділу спіль­ної власності в будь-який час. Інші співвласники не можуть йому в цьому відмовити, якщо тільки негайний розділ не зашкодить са­мій речі.

Читайте також:

1. Акціонерна власність в економічній системі
2. Анархізм заперечує державу і владу взагалі, велику приватну власність при допущенні дрібної, проголошує крайній індивідуалізм, нічим не обмежену свободу.
3. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян
4. Власність і виробничі відносини.
5. Власність на засоби виробництва.
6. Власність та підприємницька діяльність
7. Власність як економічна категорія
8. Власність як економічна категорія втілена в реальне економічне життя. Інтеграція виробництва — форма існування в реальному економічному житті усуспільнення виробництва.
9. Власність як економічна категорія. Структура власності, її типи, види і форми.
10. Власність – економічна основа підприємництва
11. Власність – це сукупність відносин між суб’єктами господарювання з приводу привласнення засобів виробництва та його результатів.
12. Власність — основа свободи людини і громадянина в громадянському суспільстві

Переглядів: 634