Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Поняття і види договорів

ДОГОВОРИ. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Розділ XI

Римське договірне право — перше всесвітнє право суспільства товаровиробників, яке з його неперевершеною за точністю розроб­кою всіх істотних правових відносин простих товароволодільців

(покупець і продавець, кредитор і боржник, договір і зобов'язаний тощо), на нашу думку, є найдосконалішим. Римське договірне пра­во є закінченим правом простого товарного виробництва.

Договірне право було надійним інструментом, засобом для за­безпечення жорстокої експлуатації не лише рабів, а й вільних малозаможних людей. Разом з тим договори є основною правовою формою, за якою здійснювався величезний товарний і господарсь­кий обіг Стародавнього Риму. Правовому впливу піддавалися всі економічні, торгові та інші відносини. Римляни створили розгалу­жену систему договорів, яка забезпечувала надійну правову основу ділових відносин. Римське договірне право класичного і покласичного періодів — результат тривалого розвитку, вдумливого аналізу і відбору практики преторів. Багато договорів були рецепійовані середньовіковими економічними формаціями, а будучи пристосова­ними до нових умов, збереглися і в сучасному праві.

Договір — двостороння угода, в якій виражена во­лядвох сторін, спрямована на досягнення певного правового результату — виникнення, зміна або припинення прав і обов'язків.Проте, якщо в договорі виражена воля двох сторін, то вона може бути тільки виявом взаємної згоди.

Отже, договір е угодою двох або кількох осіб про здійсненна якої-небудь правової дії або про утримання від здійснення якої-небудь дії.

Більшість договорів — двосторонні угоди, в яких дві сторони є контрагентами. Існували також три- і багатосторонні договори, але в римському праві вони зустрічалися порівняно рідко. Предмет до­говору — яка-небудь дія, бездіяльність або відмова від здійснення дії. Наприклад, сусіди домовилися між собою, що один з них не бу­де перед вікнами будинку другого зводити будівлю, аби не закрива­ти світла до його вікон.

Договір — це вольовий акт. Він не може виникнути проти волі сторін, проте це саме акт, дія, внаслідок якої виникає зобов'язання, одна із підстав виникнення зобов'язань. Однак не всякий договір породжує зобов'язання, хоча переважна більшість є основою для виникнення зобов'язань. Поняття зобов'язання ширше, ніж понят­тя договору: зобов'язання виникають (крім договорів) також з де­ліктів, квазіделіктів і квазіконтрактів.

На ранній стадії римське договірне право відзначалось обтяжли­вим формалізмом, який зменшувався в міру розвитку договорів. Разом з тим навіть у розвинутому римському праві не всяка угода, яка і не суперечила закону, визнавалася договором. Для визнання угоди договором вимагалось дотримуватися встановлених формаль­ностей, без яких правові наслідки не наставали.

Римська договірна система, як досить розгалужена і багатогалу­зева, охоплювала всі господарські відносини. Вона розрізняла два види договорів—контракти і пакти, які істотно відрізнялися одид від одного.

Контракти як формальні угоди визнавалися приватним правом і забезпечувалися позовним захистом. Система контрактів була замкнутою, не допускалися будь-які інші угоди, не визнані приват­ним правом. Інші угоди (за межами кола контрактів) спочатку вза галі не мали юридичного значення. Проте під впливом товарообігу, що швидко розвивався, класичне і покласичне право все ж допускає деякі відступи.

Пакти—неформальні угоди, тобто саме ті, які породжувало ді­лове життя за межами кола контрактів. Вони не мали позовного захисту і юридичного значення: тут покладалися лише на совість контрагентів, на їхні моральні якості, а не на право. Невиконання пакту не несло юридичної відповідальності. Проте з розвитком ре­месел, торгівлі, сільського господарства цивільний оборот не міг бжє задовольнитися замкнутим колом контрактів. Нові відносини вимагали нових договірних форм. Римляни змушені були визнати за деякими пактами силу контрактів, надавши їм позовного за­хисту.

Контракти також поділялись на види. Критерієм поділу їх були підстави виникнення зобов'язань, що випливали із контрактів. Ще в ii ст. Гай розрізняв чотири види зобов'язань, що випливали з кон­трактів шляхом: передачі речі ; проголошення певних слів (усно) — написання певних слів — досягнення уго­ди.

Такі підстави виникнення зобов'язань із контрактів. Вони були критерієм розмежування окремих видів контрактів: вербальних, літеральних, реальних і консенсуальних .

Відмінність між реальними і консенсуальними контрактами по­лягає в тому, що перші виникають з моменту фактичного переда­вання речі. Ніяка усна угода до цього зобов'язання не породжува­ла і юридичного значення не мала. Консенсуальні контракти, нав­паки, виникали саме з моменту досягнення угоди (усної чи письмової), хоча річ могла бути передана значно пізніше угоди (як­що договір спрямований на передавання речі). Практичне значення цієї відмінності полягає в тому, що в консенсуальному договорі боржник несе відповідальність за невиконання, якщо було досягну­то угоди. В реальному договорі угода без фактичного передавання речі зобов'язання не породжує, отже, його невиконання відповідаль­ності не несе.

Кожній з перелічених груп відповідав суворо визначений пере­лік договорів, тобто кожен договір «знав» своє місце і не міг пере­ходити із одної групи до іншої. Наприклад, договір позики відно­вився до групи реальних договорів (його і тепер відносять до цієї групи). Відповідно чотири групи договорів мали вичерпний перелік

контрактів. Між тим практика вимагала визначення юридичної чин­ності і за іншими договорами, які не ввійшли до цього переліку. Це п'ята група, яка вже в середні віки дістала назву безіменних конт­рактів . За своєю юридичною природою во­ни наближалися до реальних контрактів.

У докласичному римському праві при пануванні формалізму у випадку укладення і тлумачення змісту договорів перевагу нада­вали букві договору, а не його суті. Навіть якщо в договір вкрада­лася помилка, яка перекручувала зміст, відступити від його бук­вально не можна було. В такий спосіб тлумачилися закони. Особ­ливо наочно це видно на такому прикладі. Приблизно в III ст. до н. е. був прийнятий закон Аквілія, за яким будь-хто, що неправо­мірно знищив або пошкодив чуже майно, ніс відповідальність, але за однієї неодмінної умови: якщо шкода заподіяна согроге согроп,. тобто тілом тілу, матеріальним предметом матеріальному предме­ту. Отже, якщо чужого раба було вбито палицею, відповідальність наставала, а якщо раба заморювали голодом, то вона не настава­ла. Пізніше преторська практика поширила відповідальність і на випадки, коли не було і.

За цим самим критерієм розрізнялися і договори: правочини суворого права і правочини доброї совісті. Перші були властиві докласичному пра­ву, другі — класичному. Передусім при тлумаченні законів спосте­рігається тенденція до все більшого проникнення в зміст, надаючи йому перевагу перед буквою. Потім цей принцип переходить і на договори. Більш важливим визнається не те, що сказано , а те, що зроблено, до чого сторони прагнули насправ­ді .

Нарешті, розрізняли одно- і двосторонні договори, так само як і зобов'язання, що виникали з них. Договори, в яких одна сторона має тільки право, а інша — тільки обов'язки, називалися односто­ронніми (наприклад, договір позики), а договори, в яких кожна із сторін мала права і обов'язки,— двосторонніми. Права і обов'яз­ки розподілялися між сторонами не завжди рівномірно. Інколи одна сторона мала за договором більше прав і менше обов'язків, а друга, навпаки, менше прав і більше обов'язків. Існували догово­ри, в яких права і обов'язки розподілялися між сторонами рівно­мірно, тобто права і обов'язки однієї сторони відповідали обов'яз­кам і правам іншої. Вони називалися синалагматичними (наприк­лад, договір купівлі-продажу).

Розрізнялися договори платні, коли майнову вигоду мають обидві сторони (наприклад, при купівлі-продажу), і безоплатні, ко­ли вигоду має тільки одна сторона (наприклад, безпроцентна по­зика, позичка).

Римське право знало також ряд інших договорів: абстрактні й казуальні, формальні й неформальні тощо.

Як зазначалося вище, для римської договірної системи харак­терний вичерпний перелік контрактів. Незважаючи на різне госпо­дарське призначення і правову специфіку контрактів, їх об'єдну­вала наявність позовного захисту. Кожний контракт захищався спеціальним позовом зі своєю власною назвою. Характер позову визначався змістом договору.


Читайте також:

  1. II. Поняття соціального процесу.
  2. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
  3. А/. Поняття про судовий процес.
  4. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
  5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
  6. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
  7. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.
  8. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
  9. Аудиторські докази: поняття та процедури отримання
  10. Базове поняття земле оціночної діяльності.
  11. Базові поняття
  12. Базові поняття про класифікацію медичної техніки




Переглядів: 879

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
 | Умови дійсності договорів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.02 сек.